Постанова

від 09.04.2015 по справі 804/2963/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 804/2963/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача Франскевич Ю.І.,

представника відповідача Постольник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Плюс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія Плюс» (далі - ТОВ «Індустрія Плюс», позивач) звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Лівобережної ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Індустрія Плюс»;

- визнати протиправними дії Лівобережної ОДПІ щодо внесення коригувань автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок», зокрема до підсистеми «Аналітична система» на підставі акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Індустрія Плюс» № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р.;

- зобов'язати Лівобережну ОДПІ відновити в автоматизованій системі «Податковий Блок», зокрема до підсистеми «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкореговані податковим органом на підставі акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Індустрія Плюс» № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р.;

- зобов'язати Лівобережну ОДПІ вилучити з усіх податкових електронних баз даних Лівобережної ОДПІ інформацію, внесену на підставі акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Індустрія Плюс» № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 14.01.2015 р. по 15.01.2015 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Індустрія Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ «Люксреал» за вересень 2014 р. та повноти їх відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р. з висновками про встановлення порушення позивачем положень податкового законодавства. Позивач не погоджується з висновками, викладеними у акті перевірки, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, а дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та коригування показників податкової звітності в базі даних АІС «Податковий блок» такими, що порушують права позивача та приписи чинного законодавства України. Позивачем зазначено, що відповідачем при винесені наказу № 38 від 14.01.2015 р. «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «Індустрія Плюс» порушені вимоги п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIIІ, яким встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за згодою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами кримінального процесуального кодексу України. Тому, оскільки позивач не належить до підприємств, на які не поширюється обмеження, встановлене абз. 2, 3 п. 3. роділу ІІ вказаного Закону, перевірка контролюючого органу призначена неправомірно. Крім того, позивач вказував на те, що наказ щодо проведення перевірки прийнято відповідачем 14.01.2015 р., акт про результати перевірки складено 15.01.2015 р. та направлено контролюючим органом до позивача 14.01.2015 р. та 15.01.2015 р. відповідно. Позивач отримав ці два документа одночасно, про що свідчать поштові штампи на конвертах поштових відправлень. Тобто, на думку позивача, перевірка проведена без належного повідомлення підприємства про її проведення, в свою чергу, несвоєчасне направлення до позивача наказу про проведення перевірки призвело до того, що позивач був позбавлений можливості оскаржити вказаний наказ. Таким чином, в порушення вимог п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачу не вручено наказ на проведення перевірки до її початку. Поряд з цим, на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу позивачем було надано всю запитувану інформацію та її документальне підтвердження у встановлений законом строк. Щодо висновків відповідача, викладених в акті перевірки, про нереальність господарських відносин ТОВ «Індустрія Плюс» з контрагентом ТОВ «Люксреал», представник позивача наголошував, що висновки перевірки не можуть базуватися лише на результатах перевірок інших контролюючих органів, у зв'язку з чим, визнання господарських операцій нікчемними за наявності обов'язкових та оформлених належним чином первинних документів є недопустимим. Реальність господарських операцій позивача у спірний період з контрагентом ТОВ «Люксреал» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Поряд з цим, позивачем зазначено про те, що акт перевірки не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників, а тому відповідачем безпідставно здійснено коригування показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість у Автоматизованій інформаційній системі «Податковий Блок» та будь-яких інших електронних базах та системах даних. Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача 20.03.2015 р. подано до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Індустрія Плюс», за результатами якої складений акт № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р., проведена у відповідності з вимогами ПК України, висновки акту № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р. є законними та обґрунтованими. Поряд з цим, висновки перевіряючого, викладені в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи, проте можуть в подальшому стати підставою для прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Лівобережної ОДПІ щодо проведення коригувань показників податкової звітності позивача в АІС «Податковий Блок», представник відповідача вказував, що станом на момент розгляду справи коригувань не відбувалось, на підтвердження цього суду надана роздруківка з бази даних. Виходячи з наведеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Індустрія Плюс» повністю.

Дослідивши матеріали позовної заяви, доповнень до неї, заперечень на позовну заяву, письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Індустрія Плюс» (код ЄДРПОУ 35984604) зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.06.2008 р., перебуває на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ з 12.06.2008 р.

08.12.2014 р. Лівобережна ОДПІ звернулась до ТОВ «Індустрія Плюс» з письмовим запитом № 39298/04-64-15-01-010 про надання документів та письмових пояснень у зв'язку з отриманням контролюючим органом податкової інформації щодо виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення підприємством вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Люксреал» у вересні 2014 р.

22.12.2014 р. позивачем у відповідь на запит Лівобережної ОДПІ листом № 22 направлено до податкового органу запитувану інформацію та засвідчені копії первинних документів відповідно до реєстру.

14.01.2015 р. керівником контролюючого органу відповідно до п. 79.2 ст. 79 та обставин, визначених п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України видано наказ № 38 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Індустрія Плюс» вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ «Люксреал» (код ЄДРПОУ 38231510) за вересень 2014 р.

На підставі п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 14.01.2015 р. № 38, відповідачем з 14.01.2015 р. по 15.01.2015 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Індустрія Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ «Люксреал» (код ЄДРПОУ 38231510) за вересень 2014 р. та повноти їх відображення в податковому обліку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.01.2015 р. № 44/2203/35984604, за висновками якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Індустрія Плюс» із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ «Індустрія Плюс» операцій за вересень 2014 р. у сумі 77824, 80 грн. по ланцюгу постачання від ТОВ «Люксреал» до ТОВ «Індустрія Плюс» до ТОВ «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219).

Податкових повідомлень-рішень за наслідками акта перевірки від № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р. відповідачем винесено не було (що не було спростовано представником відповідача), проте за наслідками цієї перевірки, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача на підставі вищевказаного акту перевірки в інформаційній базі даних АІС «Податковий блок» були вилучені.

Позивач із вказаними в акті висновками не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а акт таким, що складений з порушенням норм чинного законодавства, дії відповідача щодо вилучення з інформаційної бази даних податкового органу показників податкової звітності вважає протиправними, у зв'язку із чим звернувся до адміністративного суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом 1 п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України.

Пунктом 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п. 78.1.1).

Положеннями п. 79.1 статті 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може проводитись на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; в свою чергу вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки передбачено в пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, наказом Лівобережної ОДПІ від 14.01.2015 р. № 38, на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Індустрія Плюс». Повідомлення про проведення перевірки від 14.01.2015 р. № 8, копія наказу №38 та акт про результати проведення перевірки від 15.01.2015 р. № 44/2203/35984604 направлені до ТОВ «Індустрія Плюс» поштовими відправленнями від 14.01.2015 р. та 15.01.2015 р., про що свідчать поштові штампи на поштових відправленнях. Оригінали конвертів були оглянуті судом під час судового засідання.

Суд погоджується з твердження позивача, що на момент проведення перевірки позивач не був належним чином обізнаний про її призначення та сам факт проведення такої перевірки, позивач взагалі дізнався про її фактичне призначення та проведення після отримання акту про результати цієї перевірки.

Суд зазначає, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його у суді.

У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК.

Тотожна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIIІ встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за згодою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 р. на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 р. на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Матеріалами справи, а саме, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2013 р. та 2014 р., підтверджено, що ТОВ «Індустрія Плюс» не належить до підприємств на які поширюється обмеження встановлене абз. 2, 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIIІ.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про протиправність дій Лівобережної ОДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Індустрія Плюс» та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Лівобережної ОДПІ щодо проведення коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Індустрія Плюс» в інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок», що були здійснені на підставі акту № 44/22-03/35984604 від 15.01.2015 р. та зобов'язання Лівобережної ОДПІ відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Індустрія Плюс» в інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок», що були змінені на підставі акту № 44/22-03/35984604 від 15.01.2015 р., суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до положень ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником ПДВ уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення, що здійснюється після відповідного узгодження, також підставою для коригування посадовими особами податкового органу вказаних сум може бути встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності.

При цьому, акти, складені відповідачем за результатами проведених перевірок, не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, з наведених нормативних норм вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі АРМ автоматизованого співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком № 5, і повинні їм відповідати.

Як було встановлено судом, за результатами проведеної перевірки позивача Лівобережною ОДПІ зазначено, зокрема, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ «Індустрія Плюс» операцій за вересень 2014 р. у сумі 77824, 80 грн. по ланцюгу постачання: ТОВ «Люксреал» - ТОВ «Індустрія Плюс» - ТОВ «АТБ-Маркет».

Посилання податкового органу на інформацію, наявну у податкового органу та на акти перевірок контрагентів позивача не доводять обґрунтованість висновків, викладених в акті № 44/22-03/35984604 від 15.01.2015 р., складеного за результатами перевірки ТОВ «Індустрія Плюс», оскільки вони не спростовують дійсність укладених ТОВ «Індустрія Плюс» з контрагентами правочинів та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо висновків акту перевірки з приводу порушення контрагентом позивача ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг), суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Згідно п. 201.8. ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Виходячи з наведених правових норм, суд дійшов висновку, що використання лише інформації, наявної у податковому органі, без дослідження первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, та, відповідно, формування відповідачем висновків про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відобразив показники за даними податкового органу на підставі акту перевірки № 44/22-03/35984604 від 15.01.2015 р., а саме: виключив з сум податкового кредиту з податку на додану вартість суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Індустрія Плюс» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Люксреал» за вересень 2014 р.

Така самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення (і, відповідно, узгодження податкових зобов'язань) та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків), не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій тощо.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що за актом перевірки № 44/22-03/35984604 від 15.01.2015 р. по підприємству ТОВ «Індустрія Плюс» не здійснювалось коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту до АІС «Податковий Блок». Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься витяг з електронної бази даних АІС «Податковий блок» та електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» щодо ТОВ «Індустрія Плюс», з якого вбачається коригування показників податкової звітності, задекларованих позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно проведено коригування показників податкової звітності, задекларованих позивачем, на підставі акту перевірки № 44/22-03/35984604 від 15.01.2015 р., а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відомості в інформаційних базах податкового органу повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формуючи його податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків. Тому, суд також, вважає за необхідне зобов'язати відповідача відновити в інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок» показники податкової звітності ТОВ «Індустрія Плюс», зазначені останнім в податкових деклараціях за спірний період.

Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 р. по справі № К/800/6215/14, від 07.03.2014 р. № К/800/11167/14, від 28.04.2014 р. № К/800/61191/13, від 07.03.2014 р. № К/800/11167/14, від 24.04.2014 р. № К/800/32286/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірності дій щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Індустрія Плюс» на підставі акту перевірки № 44/22-03/35984604 від 15.01.2015 р., в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених відповідачем норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ «Індустрія Плюс» права на формування податкового кредиту. Реальність господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Поряд з цим, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання Лівобережної ОДПІ вилучити з усіх податкових електронних баз даних Лівобережної ОДПІ інформацію, внесену на підставі акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Індустрія Плюс» № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р, оскільки права позивача було повністю відновлено шляхом зобов'язання Лівобережної ОДПІ відновити показники податкової звітності ТОВ «Індустрія Плюс» та зобов'язання відповідача відобразити в електронній базі даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «Індустрія Плюс» зазначило у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. Суд не може зобов'язувати контролюючий орган вилучити з електронної бази даних інформацію за результатами проведеної перевірки позивача, оскільки податкова інспекція має право відображати результати перевірок контролюючими органами платників податків в інформаційних базах податкового органу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно квитанції № 1/155 від 11.02.2015 р. в розмірі 73, 08 грн., підлягає частковому стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у сумі 36, 54 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксреал» за вересень 2014 р.

Визнати протиправними дії Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо внесення коригувань автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок», зокрема, до підсистеми «Аналітична система», на підставі акту документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Плюс» № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р.

Зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в автоматизованій системі «Податковий Блок», зокрема, у підсистемі «Аналітична система», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які були відкориговані податковим органом на підставі акту документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Плюс» № 44/2203/35984604 від 15.01.2015 р.

В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Плюс» судовий збір у розмірі 36, 54 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2015 р.

Суддя О.М. Неклеса