Ухвала

від 13.05.2015 по справі 810/3169/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 травня 2015 року 810/3169/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представників позивача - Юзви В.О., Поза М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консул-Україна» до Сімеїзської селищної ради, Управління Держкомзему у м. Ялті Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Консул-Україна» з позовом до Сімеїзської селищної ради, Управління Держкомзему у м. Ялті Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та скасування рішення, зокрема, просили:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 3 рішення Сімеїзської селищної ради 24 сесії 5 скликання від 10 вересня 2007 року №56;

- визнати протиправними дії Управління Держкомзему в місті Ялта Автономної Республіки Крим щодо погодження проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 0,04 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 рішення Сімеїзської селищної ради 25 сесії 5 скликання від 30 липня 2007 року №21;

- зобов'язати Управління Держкомзему в в місті Ялта Автономної Республіки Крим скасувати у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №011194931000072 про реєстрацію видачі ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 21 березня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 6 березня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року таку справу залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2014 року названу ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 29 грудня 2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Київського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні 13 травня 2015 року судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у зв'язку із тим, що така справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Представники позивача у судовому засіданні проти закриття провадження у справі не заперечували і залишили це питання на розсуд суду.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, 19 березня 2007 року рішенням Алупкінської міської ради №29/2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Консул-Україна» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 45 років для обслуговування будівель, що експлуатуються і будівництва рекреаційного комплексу за адресою: АДРЕСА_2.

4 грудня 2009 року рішенням Алупкінської міської радою №9/1 позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на землях Алупкінської селищної ради та передано в оренду строком на 49 років названу земельну ділянку площею 0,7000 га (кадастровий номер НОМЕР_3).

24 лютого 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Консул-Україна» і Алупкінською міською радою укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки.

30 липня 2007 року рішенням Сімеїзської селищної ради №21 ОСОБА_3 дозволено складання технічної документації з коректування меж земельної ділянки площею 0,040 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.

10 вересня 2007 року рішенням Сімеїзської селищної ради №56 ОСОБА_3 затверджено технічну документацію по землевпорядкуванню в частині коректування меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; після чого видано державний акт на право власності на таку земельну ділянку площею 0,0400 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

28 вересня 2011 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу зареєстровано договір купівлі-продажу, відповідно до якого право власності на зазначену вище земельну ділянку від ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_4, про що на державному акті зроблено відповідну відмітку.

При цьому, як вбачається із позовної заяви та доданих до неї матеріалів, пред'явивши адміністративний позов до Сімеїзської селищної ради та Управління Держкомзему у м. Ялті Автономної Республіки Крим, позивач в дійсності оспорює право власності третьої особи, яка, на його думку, неправомірно набула та зареєструвала таке право за собою.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За визначенням у частині першій статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Так, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У той же час, суд встановив, що позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, оскільки передача третій особі оскаржуваним рішенням у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку призведе до незаконного, на його думку, позбавлення товариства права користування частиною його земельної ділянки. При цьому, на підставі оскаржуваного рішення видано державний акт на право власності на землю.

За нормами частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення такого спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24 лютого 2015 року у справі №21-34а15, від 16 грудня 2014 року №21-544а14, від 9 грудня 2014 року у справі №21-308а14 та від 17 лютого 2015 року №21-551а14. Крім того, Верховний Суд України також звернув увагу на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

За приписами частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За правилами частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що така адміністративна справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку із чим провадження у ній підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Провадження в адміністративній справі №810/3169/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консул-Україна» до Сімеїзської селищної ради, Управління Держкомзему у м. Ялті Автономної Республіки Крим, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними дій та скасування рішення, - закрити.

2. Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Скрипка І.М.