Постанова

від 07.04.2015 по справі 2а-10686/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 квітня 2015 року 14 год. 45 хв. № 2а-10686/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Будспецпроект" до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року задоволено повністю позов приватного підприємства "Будспецпроект" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 27 липня 2012 року № 0000972305 (далі - оскаржуване рішення) , а саме скасовано оскаржуване рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справа 05 січня 2015 року надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 12 січня 2015 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 15 січня 2015 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні. Крім того, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , судом допущено заміну первинного відповідача його правонаступником - державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) .

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю.

У судове засідання 16 лютого 2015 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому зсіданні 16 лютого 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано не всі обставини, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду та вирішення справи по суті.

Зокрема, суду необхідно дослідити усі наявні у матеріалах справи докази (первинні документи) та з'ясувати характер і зміст спірних операцій з поставки товарів між позивачем та приватним підприємством "Торговий дім "Трейд Сервіс" (далі - ПП "ТД "Трейд Сервіс") , встановити наявність/відсутність основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, на підставі чого зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками господарських операцій.

Суду необхідно врахувати, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для включення відповідних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 15 грудня 2014 року, у ході нового розгляду справи судом, у тому числі додатково, з'ясовано наступне.

Так, відповідачем в період з 06 по 09 липня 2012 року, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу від 05 липня 2012 року № 781, проведено перевірку позивача, за результатами якої 09 липня 2012 року складено акт № 2050/22-50/32306496 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах із ПП "ТД "Трейд Сервіс" за період із 01 по 30 вересня 2011 року (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 886935,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 27 липня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 886935,00 грн. за основним платежем та у розмірі 443468,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

У вересні 2011 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ПП "ТД "Трейд Сервіс", на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту включено відповідну суму ПДВ.

Висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ ґрунтується на переконанні у тому, що фінансові операції за участю позивача та ПП "ТД "Трейд Сервіс" не мали реального характеру.

При цьому, відповідачем прийнято до уваги висновки іншого контролюючого органу щодо діяльності ПП "ТД "Трейд Сервіс" з іншими суб'єктами господарської діяльності, у тому числі факт неможливості проведення зустрічних звірок.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

З аналізу викладених норм вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника податків права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції (умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо). Специфіка окремої господарської операції, за звичаями ділового обороту, визначається договірними зобов'язаннями.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що між позивачем та ПП "ТД "Трейд Сервіс" існували договірні відносини на підставі укладених договорів поставки:

- № А-30081 від 30 серпня 2010 року, предметом якого є здійснення передачі у власність покупцеві паливо-мастильних матеріалів та тари;

- № А04012 від 04 січня 2011 року, за умовами якого продавець - ПП "ТД "Трейд Сервіс" зобов'язується передати у власність покупцеві - позивачу будівельні товари та матеріали;

- № А-05011 від 05 січня 2011 року, за умовами якого продавець - ПП "ТД "Трейд Сервіс" зобов'язується передати у власність покупцеві - позивачу обладнання;

- № А-25041 від 25 квітня 2011 року, за умовами якого продавець - ПП "ТД "Трейд Сервіс" зобов'язується передати у власність покупцеві - позивачу запчастини.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано суду:

- за договором № А-30081: копії податкової накладної № 11 від 02 вересня 2011 року та видаткової накладної № РН-0000341 від 02 вересня 2011 року;

- за договором № А04012: копії: податкових накладних: № 2 від 01 вересня 2011 року, № 20 від 07 вересня 2011 року, № 25 від 13 вересня 2011 року, № 26 від 14 вересня 2011 року, № 29 від 15 вересня 2011 року, № 32 від 16 вересня 2011 року; видаткових накладних № РН-0000338 від 01 вересня 2011 року, № РН-0000346 від 07 вересня 2011 року, № РН-0000348 від 13 вересня 2011 року, № РН-0000349 від 14 вересня 2011 року, № РН-0000351 від 15 вересня 2011 року, № РН-0000353 від 16 вересня 2011 року;

- за договором № А-05011: копії: податкових накладних № 3 від 01 вересня 2011 року, № 4 від 01 вересня 2011 року, № 12 від 02 вересня 2011 року, № 16 від 05 вересня 2011 року, № 18 від 06 вересня 2011 року, № 19 від 06 вересня 2011 року, № 21 від 07 вересня 2011 року, № 30 від 15 вересня 2011 року, № 31 від 30 вересня 2011 року, № 35 від 19 вересня 2011 року, № 36 від 20 вересня 2011 року, № 38 від 26 вересня 2011 року, № 39 від 27 вересня 2011 року, № 42 від 30 вересня 2011 року; видаткових накладних: № РН-0000339 від 01 вересня 2011 року, № РН-0000340 від 01 вересня 2011 року, № РН-0000342 від 02 вересня 2011 року, № РН-0000343 від 05 вересня 2011 року, № РН-0000344 від 06 вересня 2011 року, № РН-0000345 від 06 вересня 2011 року, № РН-0000347 від 07 вересня 2011 року, № РН-0000350 від 15 вересня 2011 року, № РН-0000352 від 16 вересня 2011 року, № РН-0000354 від 20 вересня 2011 року, № РН-0000355 від 29 вересня 2011 року, № РН-0000356 від 27 вересня 2011 року, № РН-0000358 від 30 вересня 2011 року, № РН-0000359 від 19 вересня 2011 року;

- за договором № А-25041: копії податкової накладної № 41 від 29 вересня 2011 року та видаткової накладної № РН-0000357 від 29 вересня 2011 року.

Зі змісту договорів поставки вбачається, що обов'язок транспортування придбаного товару здійснюється шляхом самовивозу.

На підтвердження факту поставки придбаного товару позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, актів прийому виконаних робіт, банківських виписок на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів за отримані товари.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначив, що на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ТД "Трейд Сервіс" у матеріалах справи наявні копії податкових накладних та видаткових накладних, виписок з банку, рахунків-фактур, довіреностей, актів списання, однак судом апеляційної інстанції взагалі не прийняті до уваги зазначені докази та не досліджено обставини реальності здійснення позивачем господарських операцій, на підставі яких ним включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 886935,00 грн.

Суд зазначає, що у ході нового судового розгляду справи досліджено докази, які були наявні у ході первинного розгляду справи, а також нові, які надано представниками позивача на підтвердження використання у своїй господарській діяльності придбаних товарів.

Зокрема, позивачем надано суду копію договору оренди складського приміщення № 01/0411-ор від 04 січня 2011 року, що свідчить про наявність у позивача можливості зберігати придбанні товари.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних товарів позивачем надано акти виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Суд ще раз зазначає, що висновки контролюючого органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, ґрунтуються на підставі тільки тих даних, які містились в базі АІС "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за участю позивача та ПП "ТД "Трейд Сервіс".

Отже, підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та, як наслідок, його протиправність і необхідність скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного підприємства "Будспецпроект" до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27 липня 2012 року № 0000972305, яким приватному підприємству "Будспецпроект" (код ЄДРПОУ 32306496) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1330403,00 грн. (Один мільйон триста тридцять тисяч чотириста три гривні 00 копійок).

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин