Постанова

від 04.12.2008 по справі 2а-3656/08

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-3656/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

«04» грудня 2008 р.                                                    

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в

складі

головуючого-судді                                                                

Костіва М.В.

при секретарі судового засідання                                 Мельникович

Л.В.

у відкритому судовому засіданні

розглянувши справу за

позовом

ОСОБА_1

до

Управління Пенсійного фонду

України у Франківському районі м. Львова 

про

стягнення недоплаченої

щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»

з участю представників сторін:

від позивача : не з'явилися;

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність НОМЕР_1

від ІНФОРМАЦІЯ_1 року),

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до

Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління

Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про стягнення суми

невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2007

-2008 роки в сумі 2 315 грн. 50 коп. та відновити пропущений строк для

звернення до суду за захистом порушених прав. 

Ухвалою Львівського окружного

адміністративного суду від 01.10.2008 р. відкрито провадження у справі та

призначено її до судового розгляду.

Представникам сторін

роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до

ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Позивач в позовній заяві

стверджує, зокрема, що він у відповідності до Закону України “Про соціальний

захист дітей війни” є дитиною війни, якій належить щомісячна соціальна допомога

у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, така допомога за 2006 - 2007

рр. не виплачувалась в силу норм ст. ст. 77, 110 Закону України “Про державний

бюджет України на 2006 рік” та п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний

бюджет України на 2007 рік”, якими призупинено дію ст. 6 Закону України “Про

соціальний захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України від

09.07.2007 р. №6-рп/2007 ці положення були визнані неконституційними. Просить

позов задовольнити.

Відповідач

в запереченнях № 14376/06-14  від

03.12.2008 року вважає, що його дії є правомірними. Зокрема, представник

Відповідача вказав, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»

передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного

бюджету України, який затверджує Верховна Рада України. Крім того, Відповідач

зазначив, що частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за

віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується

виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З

цього Відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за

віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. Також зазначив,

що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищені

пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку

здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Виходячи із

зазначеного, Відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не

порушив вимоги чинного законодавства України. Відповідач подав також клопотання

№14377/06-14 від 03.12.2008 року про застосування строків звернення до суду.

Розглянувши

подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача та

представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини,

на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить

до наступних висновків.

Згідно

із ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - це

особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945

року) Другої світової війни було менше 18 років. Виходячи з того, що Позивач є

дитиною війни, що підтверджується паспортом НОМЕР_2, виданим ІНФОРМАЦІЯ_2

р.  ІНФОРМАЦІЯ_3  РВ УМВС України у Львівській області та

посвідченням НОМЕР_3 з відміткою «Дитина війни», суд вважає, що на нього

повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом

України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення

пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного

Закону.

    Відповідно до частини 1 статті 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний

розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років

страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, визначеного законом.

При

цьому статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений

абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення

розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Водночас, суд вважає за

можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку

мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру

будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної

доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей

війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру

щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3

статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування».

До

того ж, у відповідності до вимог ч.7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності

закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює

подібні правовідносини. Оскільки єдиною нормою, яка б давала визначення поняття

мінімального розміру пенсії за віком є ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове

пенсійне страхування», суд вважає за необхідне застосувати положення саме цієї

норми.

      Суд звертає увагу сторін також на те, що

реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке

базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади

на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не

приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти

України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент

Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть

посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

    Пунктом 12 ст. 71 Закону України № 489 від

19.12.2006 р. “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, з метою приведення

окремих норм законів у відповідність із цим законом, дію ст. 6 Закону України

“Про соціальний захист дітей війни” було обмежено: пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищувались в меншому, ніж визначено Законом №2195-VI, розмірі, і

лише дітям війни-інвалідам: з 1-го січня 2007 року - на 19 грн.; з 1-го квітня

2007 року - на 20,30 грн.; з 1-го жовтня 2007 року - на 20,55 грн.

             Зупинення дії положень законів,

якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав

і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, вичерпний

перелік яких закріплений у статті 

64.   

             Рішенням Конституційного Суду

України (справа про соціальні гарантії громадян) від 09 липня 2007 року №

6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними), зокрема, положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України

«Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якими підвищення до пенсії або

щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка

виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» 

виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»),

у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Як вбачається з п. 3 рішення

Конституційного Суду України № 6-рп/2007, зазначені положення втрачають

чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а отже, з цього

часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни».

Однак, матеріали справи

свідчать, що за період липень - грудень 2007 р. виплата державної соціальної

допомоги позивачу у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний

захист дітей війни” не здійснювалась.

Щодо вимог позивача стосовно

виплати щомісячної надбавки за січень-квітень 2008 року, то такі не

підлягають  задоволенню,  оскільки 

відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на

2008 рік», якими введено в дію нову редакцію ст. 6 Закону України «Про

соціальний захист дітей війни» на 2008 рік, визнані такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) 

Конституційним Судом України  з 22

травня  2008 року і до того часу

підлягали обов'язковому виконанню на всій території України.

Керуючись ст.ст. 2, 11,

69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов

задовольнити частково.

2.  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду

України у Франківському районі м. Львова (79034, м. Львів, вул. П.Мирного, 24а)

вчинити дії, спрямовані на нарахування ОСОБА_1 

(АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) надбавки до пенсії як дитині

війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з  09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22

травня по 30 вересня, і здійснити відповідну додаткову виплату.

3.    В задоволенні інших позовних вимог -

відмовити.

Постанова набирає законної

сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного

судочинства України.

       Постанова може бути оскаржена в строк та

в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                 М.В.

Костів