Постанова

від 12.05.2015 по справі 826/2804/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2015 року № 826/2804/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповіідальністю " Будакс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будакс» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.02.2015р. №0000932202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/2804/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 березня 2015 року.

У судовому засіданні 16 березня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення на перевірку №9/22-02 від 13.01.2015р. та згідно наказу №11 від 13.01.2015р., відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, ст. 82 ПК України відповідачем проведена перевірка ТОВ «Будакс» за результатами якої 23.01.2015р. складено акт №62/26-54-22-02-10/38511196 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Кастор Білдінг» (код ЄДРПОУ 38957856) за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201, п. 200.1, 200.2 статті 200, п. 201, 201.10 статті 210 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2014 року на суму 452 623,00грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 11.02.2015р. прийнято податкове повідомлення - рішення №000932202, яким за порушення п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201, п. 200.1, 200.2 статті 200, п. 201, 201.10 статті 210 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 678 935грн., в тому числі основний платіж - 452 623грн. та штрафні санкції - 226 312грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кастор Білдінг», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що між ПАТ "Енергополь" (Замовник), в особі директора Семенкової Т.В., що діє на підставі Статуту, з одного боку та TOB "Будакс" (Генпідрядник), в особі директора Панькова О.В., що діє на підставі статуту, з іншого боку, було укладено договір генерального підряду від 01.06.2013 №01/06-13.

Предметом вищевказаного договору є те, що Генпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва, у відповідності із затвердженою Замовником проектною документацією на стадії "РД", Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи.

При цьому, на виконання умов вищезазначеного договору, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Кастор Білдінг» (Підрядник) укладено 13.01.2014р. Договір підряду №1301/3-14, відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується власними або залученими силами, відповідно до проектно - кошторисної документації, будівельних норм і правил, в установлений цим Договором строк виконати і здати Генпідряднику будівельно - монтажні роботи по улаштуванню цегляної кладки в будинку №3 третьої черги житлово - офісного комплексу з об'єктами соціально - побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом по вулиці Кондратюка, 1 в Оболонському районі міста Києва. генпідрядник зобов'язується передати Підряднику проектну документацію, забезпечити фронт робіт, прийняти виконані (закінчені) Підрядником роботи і оплатити їх вартість, згідно умов даного Договору.

Вартість робіт за цим Договором визначена в договірних цінах, які є невід'ємною частиною Договору. Договірна ціна визначена на рівні цін 2014 року, є твердою і остаточною на весь період виконання робіт і становить 31 504 606,79грн., крім того ПДВ 6 300 921,36грн. Разом - 37 805 528,15грн.

Відповідно до пункту 3.1 Договору склад і обсяги Робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені у проектній документації, яка є невід'ємною частиною Договору. Зміст, зазначеної проектної документації відомо Підряднику на дату укладення цього Договору, і у нього немає будь-яких зауважень або претензій щодо складу та обсягу Робіт.

На виконання умов вказаного Договору ТОВ «Кастор Білдінг» виписані акти приймання виконаних робіт №№35 - 48 від 30.09.2014р., а також податкові накладні №4 від 23.09.2014р., №5 від 24.09.2014р., №№6-18 від 30.09.2014р. на суму 2 715 737,04грн., в тому числі ПДВ 452 622,85грн., Довідка Форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року, локальні кошториси на будівельні роботи, договірну ціну на відповідні роботи (будівельно-монтажні роботи по влаштуванню цегляної кладки зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок).

Виконання умов вказаного Договору також підтверджується наданими представником позивача: копіями перепусток про право входу на територію ПАТ «Енергополь-Україна» №380, 382, 388, 410 робітникам контрагента, копіями Актів щодо кладки внутрішніх та зовнішніх стін 20 поверху секції №3 від 11.06.2014р., 15 поверху секції №1 від 16.09.2014р., 16 поверху секції №6 від 17.09.2014р., 4 поверху секції №14 від 17.09.2014р., 13 поверху секції №5 від 23.09.2014р., 14 поверху секції №3 від 23.09.2014р., 14 поверху секції №6 від 23.09.2014р., 16 поверху секції 31 від 23.09.2014р., 17 поверху секції №6 від 23.09.2014р., копією плану типового поверху від 11.07.2014р., Договором поставки №2402-1 від 24.02.2014р., Договором №22/05/2014 про виготовлення та поставку матеріалу від 22.05.2014р., Договору №ПГ-7/2014-ІХ від 18.08.2014р., Договору поставки №Ц-4 від 05.03.2014р., Договору поставки №9 від 19.03.2014р., товарно - транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах даної справи, а також видатковими накладними.

Суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладеним віднесено позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2014 року.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії платіжних доручень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Кастор Білдінг» знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Чисельність працюючих в вересні 2014 року склала - 37 осіб.

Основним видом діяльності ТОВ «Кастор Білдінг» є - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Постачальником ТОВ «Кастор Білдінг» у вересні 2014 року було ТОВ «Рода Груп» (код ЄДРПОУ 37106371), яке зареєстровано ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. Вид діяльності підприємства - 43.20 - інші будівельно - монтажні роботи. Податкові накладні, виписані на користь ТОВ «Кастор Білдінг» не реєструвались в ЄРПН.

Свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.11.2014р. по причині - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження.

Перевіркою встановлено, що підприємством виписано декілька податкових накладних на користь контрагента в сумі ПДВ до 10000грн., відображено в податковій звітності та які не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено вимоги п. 201.10 статті 201 ПК України.

Відповідачем встановлено, що ТОВ «Рода Груп» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому на думку відповідача, відсутня будь-яка інформація щодо реальності здійснення ТОВ «Рода Груп» операцій з надання будівельно-монтажних робіт по влаштуванню цегляної кладки зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки, відповідачем були дослідженні господарській відносини ТОВ «Рода Груп» з його контрагентами - ТОВ «Укрмонтажлюкс» (код ЄДРПОУ 39095304) та ТОВ «Холлофайбер-Україна» (код ЄДРПОУ 38442002), за результатами дослідження яких, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Кастор Білдінг» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності підприємства, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Кастор Білдінг» та його контрагентами мають ознаки відсутності реальності здійснення, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Зокрема згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю його контрагента - ТОВ «Кастор Білдінг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про недійсність господарських операцій, вчинених за участю його контрагентів з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Кастор Білдінг» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що дані господарські відносини ТОВ «Будакс» з ТОВ «Кастор Білдінг» по Договору підряду від 13.01.2014р. №1301/3-14 за період - липень 2014 року були предметом дослідження у справі №826/18069/14 за позовом ТОВ «Будакс» до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015р. позов ТОВ «Будакс» задоволено та скасовано податкові повідомлення - рішення про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи те, що судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Кастор Білдінг», суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будакс».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11.02.2015р. №0000932202 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будакс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.02.2015р. №0000932202 Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Судові витрати в сумі 487,20грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будакс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник