Ухвала

від 11.06.2015 по справі 826/2804/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2804/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будакс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.02.2015 №0000932202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена перевірка ТОВ "Будакс" за результатами якої 23.01.2015 складено акт №62/26-54-22-02-10/38511196 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Кастор Білдінг" (код ЄДРПОУ 38957856) за період з 01.09.2014р. по 30.09.2014р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення платником податків п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201, п. 200.1, 200.2 статті 200, п. 201, 201.10 статті 210 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2014 року на суму 452 623,00грн.

Такі висновки мотивовано порушенням вимог податкового законодавства контрагентом позивача - TOB «Кастор Білдінг», зокрема в акті зазначено, що фінансово-господарська діяльність вказаного суб'єкта господарювання здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності TOB «Кастор Білдінг».

У зв'язку із цим відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Кастор Білдінг» та його контрагентами (в тому числі ТОВ «Будакс») мають ознаки відсутності реальності здійснення, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

11.02.2015 на підставі названого акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №000932202, яким за порушення п. 185.1 статті 185, п. 188.1 статті 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.1 статті 201, п. 200.1, 200.2 статті 200, п. 201, 201.10 статті 210 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 678 935грн., в тому числі основний платіж - 452 623грн. та штрафні санкції - 226 312грн.

Позивач, вважаючи що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем незаконно, звернувся до суду із даним позовом про його скасування

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо протиправності даного рішення, у зв'язку із чим задовольнив вимоги позивача повністю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає таке.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування платником податкової вигоди в межах спірних правовідносин, підлягають дослідженню обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Кастор Білдінг», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується наявними у справі матеріалами, між ПАТ "Енергополь" (Замовник) та TOB "Будакс" (Генпідрядник) укладено договір генерального підряду від 01.06.2013 №01/06-13, згідно з умовами якого, Генпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва, у відповідності із затвердженою Замовником проектною документацією на стадії "РД", Замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані роботи.

На виконання умов вищезазначеного договору, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "Кастор Білдінг" (Підрядник) 13.01.2014 укладено Договір підряду №1301/3-14, відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується власними або залученими силами, відповідно до проектно - кошторисної документації, будівельних норм і правил, в установлений цим Договором строк виконати і здати Генпідряднику будівельно - монтажні роботи по улаштуванню цегляної кладки в будинку №3 третьої черги житлово - офісного комплексу з об'єктами соціально - побутового, торговельного призначення та підземним паркінгом по вулиці Кондратюка, 1 в Оболонському районі міста Києва. генпідрядник зобов'язується передати Підряднику проектну документацію, забезпечити фронт робіт, прийняти виконані (закінчені) Підрядником роботи і оплатити їх вартість, згідно умов даного Договору.

Вартість робіт за цим Договором визначена в договірних цінах, Договірна ціна визначена на рівні цін 2014 року, є твердою і остаточною на весь період виконання робіт і становить 31504606,79 грн., крім того ПДВ 6300 921,36 грн. Разом - 37805528,15 грн.

На підтвердження обставин щодо реального руху активів в процесі здійснення зазначеної господарської операції, позивачем надано копії актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, Довідкою Форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року, локальні кошториси на будівельні роботи, договірну ціну на відповідні роботи (будівельно-монтажні роботи по влаштуванню цегляної кладки зовнішніх та внутрішніх стін та перегородок). Крім того, позивачем надано копії перепусток про право входу на територію ПАТ "Енергополь-Україна" робітникам контрагента, копіями Актів щодо кладки внутрішніх та зовнішніх стін, копією плану типового поверху, копіями договорів поставки, ТТН.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість по вказаним вище податковим накладеним віднесено позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2014 року. Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії платіжних доручень. ТОВ "Кастор Білдінг" знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Чисельність працюючих в вересні 2014 року склала - 37 осіб. Основним видом діяльності ТОВ "Кастор Білдінг" є - 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Апеляційний суд враховує, що зазначені вище документи надавалися позивачем до перевірки, що вбачається в тому числі зі змісту акта перевірки (т. 1 а.с. 26-29).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлено наведеними вище положеннями Закону.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ "Кастор Білдінг" за період стосовно якого здійснювалася перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведеного вище договору не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів посилався на порушення зазначеним контрагентом позивача - ТОВ "Кастор Білдінг" податкової дисципліни, зокрема зазначив, що фінансово-господарська діяльність вказаного суб'єкта господарювання здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності TOB «Кастор Білдінг».

У зв'язку із цим відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «Кастор Білдінг» та його контрагентами (в тому числі ТОВ «Будакс») мають ознаки відсутності реальності здійснення, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ДАРТАРІ".

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будакс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 рок - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.