Рішення

від 12.05.2015 по справі 904/2138/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.05.15 Справа № 904/2138/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНЕПРОХІМСЕРВІС", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 107 973,06 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Капля К.І.

Представники:

від позивача: Ільїн А.М., довіреність б/н від 06.02.2015

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНЕПРОХІМСЕРВІС" (далі-Позивача) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (далі-Відповідач) про стягнення в сумі 107 973,06 грн. за договором підряду № 560131737 від 02.10.2013.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання Відповідачем умов Договору підряду №560131737 від 02.10.2013 в частині здійснення оплати за виконані згідно згаданого Договору роботи. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду Договір підряду №560131737 від 02.10.2013, акт здачі-приймання виконаних робіт за листопад 2013 року (а.с. 18), рахунок-фактуру №СФ-0680 від 29.11.2013 (а.с. 19).

Позивач керуючись п.п. 1.1, 4.1 названого Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за виконані, але не оплачені роботи в сумі 75 852 грн. 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 26 775 грн. 84 коп., 3% річних в розмірі 2 493 грн. 77 коп. та пеню в розмірі 2 851 грн. 21 коп.

Відповідач в судові засідання, призначені на 21.04.2015, 07.05.2015 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в позовній заяві та підтвердженою Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №20274268 станом на 17.03.2015: 49081, м.Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21 (а.с. 36), що підтверджується поштовими повідомленнями №4994524405490 (а.с. 37), №4994525154750.

07.05.2015 Відповідач подав до господарського суду відзив на позов вих.№24-1-357 від 07.05.2015 в якому заперечував проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Судом вказаний відзив долучено до матеріалів справи.

Також, 07.05.2015 Відповідач подав до господарського суду заяву №24-1-358 від 07.05.2015 про розстрочку виконання рішення. Судом вказану заяву долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.05.2015 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНЕПРОХІМСЕРВІС" (далі-Підрядник) та публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (далі-Замовник) був укладений Догові підряду №560131737 (далі-Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Підрядник приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту КПЦ - відновлення мультиметалевими складами посадочних місць під підшипники транспортного рольгангу, інв. №10422645, у об'ємі згідно технічного завдання, що додається, а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1, який є невід'ємною частиною Договору). Підрядник здійснює шеф-контроль за виконанням робіт, роботи виконуються силами працівників Замовника.

Сума Договору складає 98 700,60 грн. без ПДВ (з них: вартість матеріалів - 92 700,60 грн. без ПДВ), окрім того ПДВ 19 740,12 грн. Всього сума Договору складає 118 440,72 грн. (п.2.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт уповноваженими представниками сторін з вказівкою матеріалів, з яких ці роботи були виконані.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування Замовником на розрахунковий рахунок Підрядника вартості виконаних робіт протягом 70 календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт, за наявності рахунку і податкової накладної.

Договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними.

Позивач виконав обумовлені Договором роботи загальною вартістю 75 852 грн. 24 коп. з ПДВ, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт по Договору від 29.11.2013, затвердженим Замовником 29.11.2013 (а.с. 18).

Вказаний Акт підписаний сторонами без зауважень та скріплений їх печатками.

Для оплати за виконані роботи Позивач виставив Відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0680 від 29.11.2013 (а.с. 19) на суму 75 852 грн. 24 коп.

Виходячи з положень п.4.1. Договору, Відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт в строк до 07.02.2014 включно. Проте Відповідач оплату виконаних Позивачем робіт не здійснив.

Листами №0115 від 15.01.2014 (а.с. 21) та №0710 від 10.07.2014 (а.с. 22) Позивач звертався до Відповідача з проханням здійснити оплату наявної у останнього перед Позивачем заборгованість, але Відповідач відповіді на листи не надав, заборгованість не сплатив, у зв'язку з чим Позивач був вимушений звернутись до господарського суду для захисту своїх інтересів.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між Сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір підряду.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати виконаних Позивачем робіт, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 75 852,24 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення термінів оплати робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

За розрахунком Позивача розмір пені за загальний період прострочення з 16.03.2014 по 09.08.2014 складає 2 851 грн. 21 коп.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом встановлено, що зобов'язання з оплати виконаних Позивачем робіт Відповідачем не виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, оскільки, з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від настання дня виконання зобов'язання, вказаний шестимісячний строк сплинув 08.08.2014 (виходячи з того, що судом встановлено, що строк оплати виконаних робіт - до 07.02.2014 включно, отже нарахування пені може здійснюватися з 08.02.2014 по 08.08.2014), тобто пеня підлягає перерахунку за період з 16.03.2014 (визначена Позивачем дата початку нарахування пені) по 08.08.2014 включно, та становить суму в розмірі 2 838 грн. 74 коп., яка і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати за виконані Позивачем роботи, Позивач нарахував 3% річних у сумі 2 493 грн. 77 коп. (загальний період нарахування з 10.02.2014 по 16.03.2015) та інфляційні втрати в сумі 26 775 грн. 84 коп. (загальний період нарахування лютий 2014 року - лютий 2015 року).

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за виконані роботи, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, а саме підлягають стягненню 2 493 грн. 77 коп. 3% річних та 26 775 грн. 84 коп. інфляційних втрат.

Заперечення Відповідача, викладені у відзиві, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Що стосується пропуску Позивачем, на думку Відповідача, строку позовної давності для нарахування та стягнення пені (Відповідач зазначає, що цей строк, в тому числі і для стягнення, становить з 07.02.2014 по 07.02.2015), то зазначене твердження є необрунтованим виходячи з наведеного нижче.

Відповідно до п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач подав позовну заяву 16.03.2015, про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви.

Судом встановлено, що за умовами Договору, строк оплати виконаних робіт - до 07.02.2014 включно. Відповідно, період нарахування пені, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України - з 08.02.2014 по 08.08.2014.

Отже, враховуючи, що позов подано до суду 16.03.2015, строк позовної давності для стягнення пені за період з 08.02.2014 по 15.03.2014 є таким, що сплив. До того ж, за цей період Позивач не нараховував пеню та не заявляв до стягнення.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за період починаючи з 16.03.2014, тобто за період, річний строк позовної давності по якому не минув.

Стосовно посилання Відповідача на те, що Позивачем невірно визначений період нарахування інфляційних втрат, оскільки індекс інфляції повинен нараховуватись з наступного місяця за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, то ці посилання не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", на яку, до речі посилається Відповідач, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (абз. 4 п. 3.2 Постанови).

Згідно зазначеного у вказаному пункті постанови листа Верховного Суду України надано рекомендації, що при вирішенні судових справ, до заборгованості, яка виникла з 1 по 15 число поточного місяця, індекс інфляції розраховується за поточний місяць, а якщо заборгованість виникла з 16 по останнє число поточного місяця, індекс інфляції розраховується за наступний місяць.

Крім того, Відповідач, згідно заяви вих. №24-1-358 від 07.05.2015 про розстрочку виконання рішення, просить суд розстрочити виконання рішення на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Розглянувши вказану заяву господарський суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не доведено належним чином, що негайне виконання рішення може вплинути на господарську діяльність останнього, як і не доведено наявності загрози банкрутства або відсутності грошових коштів на рахунках підприємства Відповідача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Також судом встановлено, що при поданні позовних матеріалів до суду, Позивачем відповідно до платіжних доручень №435 від 29.09.2014 (а.с. 9), №70 від 26.02.2015 (а.с. 10), №101 від 16.03.2015 (а.с.11) сплачений судовий збір у розмірі 2 160 грн. 00 коп.

В п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011 визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Отже відповідно до вказаних вище вимог, Позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі 2 відсотки від ціни позову (107 973 грн. 06 коп.), тобто у сумі 2 159 грн. 46 коп.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору яким відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином різниця переплати Позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 00 грн. 54 коп., яка підлягає поверненню з державного бюджету України за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про розстрочку виконання рішення - відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ЄДРПОУ 05393116) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДНЕПРОХІМСЕРВІС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Янтарна, 42/88, ЄДРПОУ 34822634) основний борг в сумі 75 852 грн. 24 коп., пеню в сумі 2 838 грн. 74 коп., 3% річних у сумі 2 493 грн. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 26 775 грн. 84 коп., судовий збір в сумі 2 159 грн. 21 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.05.2015.

Суддя А.Є. Соловйова