Рішення

від 06.05.2015 по справі 910/7727/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015Справа №910/7727/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордіал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слух»

про стягнення заборгованості в сумі 605 731,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Цегульська М.О. (довіреність б/н від 27.03.2015);

від відповідача - Біляк І.В. - директор (наказ №131121/К-1 від 21.11.2013); Руденко В.Б. (договір про надання правової допомоги б/н від 30.07.2014).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кордіал» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слух» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості за фактичне користування орендованим приміщенням після спливу строку дії договору оренди № 01/12/2013 від 25.12.2013 року в розмірі 195 172,00 грн., 390 344,00 грн. неустойки, 2 454,35 грн. 3% річних та 17 760,65 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов'язання за укладеним договором оренди в частині повернення у визначений договором строк орендованого приміщення, пропозицію згідно п.п. 3.2. договору щодо продовження його терміну дії позивачу на розгляд не надсилав, оплату за фактичне використання здійснював частково, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.04.2015 року.

У судовому засіданні 20.04.2015 року оголошено перерву до 06 травня 2015 року.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що визнає суму заборгованості у розмірі 195 172,00 грн. та заперечує проти нарахування йому 390 344,00 грн. пені за користування орендним приміщенням, посилаючись на факт припинення дії договору тільки 30.09.2014 року відповідно до акта повернення нежитлового приміщення від 30.09.2014 року. Також зазначає, що пред'явленню позову до суду про стягнення заборгованості повинна передувати претензія з вимогою про оплату в порядку ст. 530 ЦК України, а тому нараховані суми 2 454,35 грн. 3% річних та 17 760,65 грн. інфляційних втрат є безпідставними.

Крім відзиву представник відповідача надав додаткові пояснення по справі, де зазначив про існування рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 910/16102/14, яким було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУХ» та зобов'язано Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКО-Житлосервіс» відновити надання комунальних послуг та забезпечення технічного постачання електроенергії у спірному орендованому приміщенні.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

25.12.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 01/12/13, згідно з п. 1.1. та п. 1.4. якого позивач передав у строкове платне користування відповідачу, а відповідач прийняв у строкове платне користування від позивача нежитлове приміщення № 92 за адресою м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 56, перший поверх, загальною площею 347 кв.м, для використання під клініку.

Відповідно до п. 2.1. договору приміщення повинні бути передані уповноваженими представниками позивача не пізніше ніж 5 робочих днів з моменту підписання договору. Передача приміщень, що орендується, здійснюється за актом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу їх в оренду (п. 2.2. договору).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором та передав відповідачу на підставі акту прийому-передачі від 25.12.2013 року у тимчасове платне володіння та користування нежитлове приміщення відповідно до умов договору оренди. Технічний та санітарний стан переданого приміщення згідно акту прийому-передачі від 25.12.2013 року був у нормі, відповідачем було оглянуто зазначене приміщення та претензій заявлено не було.

Пунктами 4.1. та 4.2. договору передбачений обов'язок відповідача не пізніше 10 числа кожного поточного місяця сплачувати на розрахунковий рахунок позивача орендну плату із розрахунку 119 грн. за 1 кв.м. без ПДВ. Загальна сума оренди за один місяць складає 41 293,00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору строк дії договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами та діє протягом чотирьох місяців, до 01.05.2014 року. Продовження строку дії договору здійснюється шляхом направлення відповідачем письмового повідомлення на адресу позивача за 30 днів до закінчення строку дії договору, у разі прийняття позивачем такої пропозиції.

Виходячи з того, що договір оренди був укладений на 4 місяці, загальна сума договору оренди становить 165 172,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати виконав та перерахував позивачу грошові кошти на підставі платіжних доручень за № 204 від 09.01.2014 року на суму 20 000,00 грн., № 222 від 20.01.2014 року на суму 21 293,00 грн., № 278 від 11.02.2014 року на суму 41 293,00 грн., № 359 від 11.03.2014 року на суму 31 293,00 грн., № 368 від 17.03.2014 року на суму 10 000,00грн., № 425 від 08.04.2014 року на суму 30 000,00 грн., № 428 від 10.04.2014 року на суму 11 293,00 грн., а всього на суму 165 172,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.05.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо порушення останнім умов п. 3.2. договору (відмітка пошти про відправлення від 27.05.2014 року), оскільки відповідач у строк до 01.05.2014 року орендоване приміщення не повернув та пропозицію щодо продовження терміну дії договору позивачу не направив. У зв'язку з цим позивач просив повернути нежитлове приміщення та сплатити неустойку в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України. Претензія від 27.05.2014 року була залишена відповідачем без відповіді.

03.07.2014 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензію (відмітка пошти про відправлення від 04.07.2014 року) щодо повернення приміщення, сплати суми за його фактичне використання та неустойки в порядку ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України, що також залишилась без відповіді з боку відповідача.

Повернення відповідачем орендованого приміщення позивачу за актом повернення відбулося лише 30.09.2014 року, у відповідь на лист позивача від 25.09.2014 року з вимогою про повернення орендованого приміщення.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про припинення дії договору оренди з моменту підписання акту повернення нежитлового приміщення від 30.09.2014 року та посилання на ст. 795 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України також встановлено, що строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 3.1. договору оренди № 01/12/13 від 25.12.2013 року сторони встановили строк дії договору до 01.05.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 Цивільного кодексу України).

Із змісту зазначених правових норм вбачається, що по закінченню строку договору оренди він може бути продовжений на той же строк і на тих же умовах, на яких зазначений договір укладався, за умови, що проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

При цьому законодавчо не встановлений початок строку для заяви однієї із сторін щодо припинення або зміни умов договору.

Таким чином має значення лише те, чи сплинув установлений місячний строк, оскільки саме з його спливом пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором. Разом з тим сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця по закінченню строку дії договору, так і в будь-який інший час протягом всього строку дії договору.

Факт звернення позивача до спливу місячного строку з моменту закінчення дії договору оренди, встановленого п. 3.1., із запереченнями щодо подальшого користування відповідачем орендованим приміщенням, підтверджений належними доказами.

Суд встановив, що після закінчення строку дії договору і до 30.09.2014 року відповідачем здійснювались часткові сплати за користування приміщенням, проте суд зазначає, що сплата відповідачем коштів за користування майном по закінченню строку дії договору оренди не є підставою вважати, що даний договір автоматично продовжує свою дію при наявності заперечень з боку орендодавця стосовно його продовження.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України у справі №36/369 від 28.04.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення неустойки в розмірі 390 344,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача ще однієї додаткової суми 195 172,00 грн. фактичної сплати за користування приміщенням за весь час після 01.05.2014 року та до моменту повернення орендованого приміщення 30.09.2014 року є безпідставною, оскільки ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України чітко визначений розмір подвійної плати за користування річчю за час прострочення у вигляді неустойки.

Суд також відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 2 454,35 грн. 3% річних та 17 760,65 грн. інфляційних втрат, оскільки нормами ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлено, що проценти на неустойку не нараховуються, а відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати можуть нараховуватися лише за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, до якого неустойка не відноситься.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог на обидві сторони.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слух» (04215, м. Київ, пр.-т Свободи, буд. 24-б, к. 153, код 35017568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордіал» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 24, код 39018738) неустойку в розмірі 390 344,00 грн. та судовий збір в розмірі 7 806,88 грн .

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08 .05.2015 року.

Суддя Я.А. Карабань