Рішення

від 05.05.2015 по справі 914/536/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 р. Справа№ 914/536/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Львів

про: стягнення 292 229,07 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Медвідь В.О. - дов. №б/н від 04.03.2015 року,

Кобко Т.В. - дов. від 29.01.2014 р.

відповідача: ФОП ОСОБА_1, представник ОСОБА_4 - №б/н від 16.03.2015 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 292 229,07 грн. Ухвалою від 18.02.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.03.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач безпідставно займав у період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року належну позивачу 32/100 (тридцять дві сотих) частину приміщення загальною площею 62.0 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, що позбавило останнього можливості використовувати її у свій господарській діяльності і отримувати від здачі в оренду цієї частини приміщення дохід. В зв'язку з цим, позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення непрямих збитків в сумі 292 229,07 грн.

В обгрунтування розміру завданих такими діями відповідача збитків позивач покликається на експертні дослідження №№ 1355, 1357 від 07 квітня 2014р., що підготовлене судовим експертом Крюк Л.О. ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз», згідно з якими розмір доходу, який могло отримати ТзОВ «Агат» від здачі в оренду приміщення площею 62,0 кв.м. за адресою 79007, АДРЕСА_1, в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року становить 901 780,08 грн.; розмір доходу, який могло отримати ТзОВ «Агат» від здачі в оренду приміщення площею 48,3 кв.м. за адресою 79007, АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року становить 702 515.77 грн. (Висновок № 1355 від 07.04.2014 р.); розмір доходу, який ТзОВ «Агат» могло отримати в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2013 р., розрахованого виходячи із прибутку Товариства за травень 2010 р. помноженого на щомісячні показники індексу інфляції, становить 1 209 193,00 грн. (Висновок № 1357 від 07.04.2014р.).

З урахуванням рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014 року в справі № 914/4854/13, згідно з яким з ФОП ОСОБА_1 стягнуто на користь ТзОВ «Агат» 410 286,70 гри. шкоди (яку позивач називає прямими збитками), позивач просить додатково стягнути з відповідача 292 229,07 гри., яка у позові вираховується як різниця між сумою 702 515,77 грн., що розрахованою згідно з експертним дослідженням №1355 від здачі в оренду приміщення площею 48,3 кв.м. у період з 01.01.2009 р. по 31.12.2013 р. та вже стягнутою з відповідача суми 410 286,70 грн. за названим рішенням господарсько суду (т. б. 702 515,77 грн.- 410 286,70 грн.= 292 229,07 грн.).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.04.2015 р. за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду даної справи з 19.07.2015 р. на 15 календарних днів

Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 05.05.2015 р. представники позивача з'явились. Представник позивача Медвідь В.О. подав письмові пояснення (вх.. №1841/15 від 05.05.2015 р.), у яких просить стягнути з відповідача 277 224,65 грн. завданих збитків. Просить письмі пояснення вважати уточненням позовних вимог та прийняти до розгляду як зменшення позовних вимог.

Просить позов задоволити і стягнути з відповідача на користь позивача 277 224,65 грн. непрямих збитків із підстав, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях (вх. №17763/15 від 28.04.2015 р. та вх. №. 1841/15 від 05.05.2015 р.), що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 05.05.2015 р. представник позивача Кобко Т.В. підтримав викладене представником позивача Медвідь В.О., просить задоволити позов з врахуванням зменшення позовних вимог (письмові пояснення вх. №1841/15 від 05.05.2015 р.) і стягнути з відповідача на користь позивача 277 224,65 грн. непрямих збитків і судовий збір.

В судове засідання 05.05.2015 р. відповідач та представник відповідача з'явились, позов не визнають із підстав викладених у запереченнях по суті заявленого позову (вх. №15416/15 від 15.04.2015 року) та у клопотанні (вх. № 17641/15 від 28.04.2015 р.). Вказує на те, що за договором купівлі продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008р., посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., укладеного ТзОВ «Агат» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець відчужив, а покупець купив, частки 33/100 та 35/100 у приміщені площею 62,0 м.кв. за адресою АДРЕСА_1,яким за висновком про визначення ідеальних часток Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі за текстом «БТІ») №10/605 від 13.02.2008р. відповідають приміщення площею 6,4 м.кв. (позначене «XIII») та площею 7,4 м.кв. (позначене «XI») відповідно.

У власності ТзОВ «Агат» за наслідком цього договору залишилось частка 32/100 від загальної площі 62,0 м.кв. вказаного приміщення, якій за згаданим висновком БТІ №10/605 від 13.02.2008р. відповідає приміщення площею 5,3 м.кв. (позначене «XII»).

Щодо решта приміщень, які мали характер допоміжних, а саме VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кп.м.. VIII - 0.8 кв.м., X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м., сторони за означеним договором купівлі-продажу встановили режим спільного користування (п.4. Договору).

Натомість, як вказує у запереченнях представник відповідача, експерт Крюк Л.О., при проведені свого експертного дослідження №1355 щодо визначення розміру втраченого доходу виходила з того, що приміщення площею 48,3 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, належать замовнику дослідження ТзОВ «Агат» як одноособовому власнику, при цьому абсолютно нехтуючи принципами здійснення права спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України) та розподілу доходів від використання майна, що є у спільній частковій власності (ст.359 11,К України), в яких відповідачу належить частка сукупно 68/100, що також слід було врахувати.

Це, на думку відповідача, було обумовлено тим, що позивач навмисно представив для дослідження експерту витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18008242 від 06.03.2008р., тобто до дати укладання згаданого договором купівлі продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008р., де ТзОВ «Агат» зазначено як одноособовий власник, що підтверджується змістом згаданого висновку №1355.

Відповідач і його представник не заперечили, щоб письмові пояснення позивача від 05.05.2015 р. вважати уточненням позовних вимог та прийняти їх до розгляду, як зменшення позовних вимог.

У відповідності до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

За приписами п. 3.11. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Суд приймає до розгляду письмові пояснення позивача (вх.№. 1841/15 від 05.05.2015 р.) про уточнення позовних вимог і розцінює їх, як зменшення розміру позовних вимог, де позивач просить стягнути з відповідача на його користь 277 224,65 грн. завданих збитків внаслідок проведених позивачем розрахунків з врахуванням викладеного відповідачем у запереченнях по суті заявленого позову ТзОВ «Агат», що подавались відповідачем.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 05.05.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» (далі - Товариство) зареєстровано 10.07.1995 року за адресою: 79007, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 23270989, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.02.2015 року за № 20117059.

Основним видом діяльності Товариства є роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Так за договором купівлі продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., укладеного ТзОВ «Агат» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), продавець відчужив, а покупець купив, частки 33/100 та 35/100 у приміщені площею 62,0 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, яким за висновком про визначення ідеальних часток Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі за текстом «БТІ») №10/605 від 13.02.2008 р. відповідають приміщення площею 6,4 м.кв. (позначене «XIII») та площею 7,4 кв.м. (позначення «XI») відповідно.

У власності ТзОВ «Агат» за наслідком цього договору залишилось частка 32/100 від загальної площі 62,0 м.кв. вказаного приміщення, якій за згаданим висновком БТІ №10/605 від 13.02.2008 р. відповідає приміщення площею 5,3 м.кв. (позначене «XIII»).

Щодо решта приміщень, які мали характер допоміжних, а саме VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кв.м., VIII - 0,8 кв.м., X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м., сторони за означеним договором купівлі-продажу встановили режим спільного користування (п. 4 Договору).

Експерт Крюк Л.О., при проведекні свого експертного дослідження (висновок №1355 від 07.04.2014 року), щодо визначення розміру втаченого доходу виходило з того, що приміщення площею 48,3 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, належать замовнику дослідження ТзОВ «Агат» як одноособовому власнику, не враховуючи права спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України) та розподілу доходів від використання майна, що є у спільній власності частковій власності (ст. 359 ЦК України), в яких відповідачу належить частка сукупно 68/100, що також слід було врахувати.

Як вбачається із матеріалів справи для дослідження експерту було надано позивачем витяг про реєстрацію права власності на неруме майно №18008242 від 06.03.2008 року, тобто до дати укладання згаданого договором купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008 року, де ТзОВ «Агат» зазначено, як одноособовий власник, що підтверджується змістом вказаного висновку №1355 на стор. 2 (а.с. 39 та 39 зворот).

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.10.2013 року у справі № 914/3074/13 (головуючий суддя - Петрашко М.М.) за позовом ОСОБА_7 до ТзОВ «Агат», третя особа ФОП ОСОБА_1 про захист корпоративних прав позов було задоволено частково.

Рішенням у справі № 914/3074/13 суд встановив наступне:

«Відповідно до електронної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 р., яка міститься в матеріалах справи, ТОВ «Агат» задекларувало нульовий дохід.

В той же час, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 19273111 від 23.06.2008 року, товариству з обмеженою відповідальністю «Агат» належить на праві колективної власності 32/100 частки нежитлового приміщення, в якому мало б здійснювати свою підприємницьку діяльність ТОВ «Агат», проте з матеріалів справи вбачається, що в даному приміщенні здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1, що підтверджується товарними чеками від 18.04.2013 року та 11.05.2013 року на придбання товарів у приміщенні магазину «Агат», де продавцем зазначено ФОП ОСОБА_1 а не ТзОВ «Агат», а також відповідями державних органів на адвокатські запити та електронною податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за 2012 р., в яких відсутня інформація про фактичне здійснення товариством господарської діяльності. Разом з тим відповідачем не надано суду доказів які спростовують дані обставини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прибуток від здійснення підприємницької діяльності у приміщенні, яке належить товариству, отримує лише ФОП ОСОБА_1, яка перебуваючи на посаді директора та будучи учасником товариства фактично діє на шкоду Товариству та виключно у своїх інтересах, що фактично виключає можливість позивача щодо реалізації права брати участь у розподілі прибутку товариства та одержанні його частки (дивідендів)».

Крім цього, у провадженні господарського суду Львівської області знаходилась справа № 914/4854/13 (головуюча суддя Ділай У.І.) за позовом ОСОБА_7 до ТзОВ «Агат», ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії та стягнення 200 000,00 грн. збитків, а також позов третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору ТзОВ «Агат» до ФОП ОСОБА_1 про відшкодування збитків в сумі 410 286,70 грн.

Рішенням у справі № 914/4854/13 встановлено:

«Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що у приміщенні співвласником якого є ТзОВ «Агат» за адресою: 79007, АДРЕСА_1 без укладення будь - якого договору оренди з Товариством здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1. Про наведений факт свідчать, зокрема витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.04.2013 р. за № 16392324, товарні чеки від 18.04.2013 р. та 11.05.2013 р. на придбання товарів у приміщенні магазину «Агат», де продавцем зазначено ФОП ОСОБА_1, а не ТзОВ «Агат»; Акт державного виконавця від 30.01.2014 р., де вказано, що станом на січень 2014 р. ФОП ОСОБА_1 продовжує здійснювати свою підприємницьку діяльність у торговому залі площею 29,4 кв.м., що знаходиться у приміщенні за адресою: 79007, АДРЕСА_1.

Крім цього, факт використання відповідачем приміщення за адресою: 79007, АДРЕСА_1, для здійснення власної підприємницької діяльності підтверджено також Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2013 р. у справі №914/3074/13.

З огляду на вищезазначене, суд погоджується із доводами ТзОВ «Агат» про те, що весь прибуток від здійснення підприємницької діяльності у приміщенні за адресою: 79007, АДРЕСА_1, отримує лише ФОП ОСОБА_1, яка діє на шкоду Товариства та виключно у своїх інтересах.

Як свідчать наявні в матеріалах справи експертні висновки ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» розмір доходу, який могло отримати ТзОВ «Агат» від здачі в оренду приміщення площею 62,0 кв.м. за адресою 79007, АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року становить 901 780,08 грн.; розмір доходу, який могло отримати ТзОВ «Агат» від здачі в оренду приміщення площею 48,3 кв.м. за адресою 79007, АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року становить 702 515.77 грн. (Висновок № 1355 від 07.04.2014 р.); розмір доходу, який ТзОВ «Агат» могло отримати в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2013 р., розрахованого виходячи із прибутку Товариства за травень 2010 р. помноженого на щомісячні показники індексу інфляції, становить 1 209 193,00 грн. (Висновок № 1357 від 07.04.2014 р.)».

Рішенням суду від 09.04.2014 року (головуюча судця - Ділай У.І.) у справі № 914/4854/13 позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» (79007, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код 23270989) на наступних загальних зборах засновників (учасників) розглянути питання про виплату дивідендів засновникам (учасникам) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (79007, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код 23270989) за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 роки.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (79007, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код 23270989) на користь ОСОБА_7 1 147,00 грн. судового збору.

Прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» 200 000,00 грн. збитків.

Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» 200 000,00 грн. збитків припинити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (79007, АДРЕСА_1. Ідентифікаційний код 23270989) 410 286,70 грн. шкоди;

8 205,73 грн. судового збору.

Як наголошує позивач то, господарський суд Львівської області задовольняючи позовні вимоги про стягнення із ФОП ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Агат» 410 286,70 грн. шкоди, вказаним рішенням суду стягнув прямі збитки, завдані Товариству з вини ФОП ОСОБА_1 Проте на його думку у Позивача виникає право на звернення до суду із вимогою про стягнення непрямих збитків, а саме розмір доходу (висновок за № 1355 економічного експертного дослідження від 07.04.2014 року), який могло отримати Товариство від здачі в оренду приміщення площею 48,3 кв.м. за адресою 79007, АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року, оскільки рішенням суду у справі № 914/4854/13 безспірно встановлено, що у приміщенні співвласником якого є ТзОВ «Агат» за адресою: 79007, АДРЕСА_1 без укладення будь - якого договору оренди з Товариством здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1.

У власності ТзОВ «Агат» за наслідком укладеного договору, купівлі продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008 року укладеного між ТзОВ «Агат», продавцем і ОСОБА_1, як покупцем, залишилось частка 32/100 від загальної площі 62,0 м.кв. вказаного приміщення, якій за згаданим висновком про визначення ідеальних часток ОКП ЛОР БТІ №10/605 від 13.02.2008р. відповідає приміщення площею 5,3 м.кв. (позначене «XII»).

Щодо решта приміщень, які мали характер допоміжних, а саме VII - 9,1 кв.м., IX - 1,9 кп.м.. VIII - 0.8 кв.м., X - 1,8 кв.м. та VI (торговий зал) - 29,4 кв.м., сторони за означеним договором купівлі-продажу встановили режим спільного користування (п.4. Договору).

Експерт ОСОБА_5, при проведені свого експертного дослідження №1355 щодо визначення розміру втраченого доходу виходило з того, що приміщення площею 48,3 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, належать замовнику дослідження ТзОВ «Агат» як одноособовому власнику, при цьому не враховуючи права спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України) та розподілу доходів від використання майна, що є у спільній частковій власності (ст.359 11,К України), в яких відповідачу належить частка сукупно 68/100, що також слід було врахувати.

Це було обумовлено тим, що позивач представив для дослідження експерту витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18008242 від 06.03.2008р., тобто до дати укладання згаданого договору купівлі продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008р., де ТзОВ «Агат» зазначено як одноособовий власник, що підтверджується змістом згаданого висновку №1355 (а.с. 39,639 зворот).

Враховуючи те, що згідно рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014 р. у справі №914/4854/13 із ФОП ОСОБА_1 стягнуто 410 286,70 грн. завданої шкоди, а згідно висновку №1355 від 07.04.2014 р. ТзОВ «Агат» могло прибуток від здачі оренди приміщення площею 48,3 кв.м. (площа яка перебуває у власності ТзОВ «Агат») за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2013 р. у сумі 702 515,77 грн., то позивач у позовній заяві просить суд стягнути із ФОП ОСОБА_1 завдану шкоду в розмірі 292229,07 (702 515,77-410 286,70=292 229,07 грн.).

Із врахуванням зменшення позовних вимог (вх. №1841/15 від 05.05.2015 р.), то позивач не заперечує, що у власності ТзОВ «Агат») за наслідком договору купівлі - продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008 р., залишилась частка 32/100 від загальної площі 62,0 кв.м. вказаного приміщення, якій за згаданим висновком БТІ №10/65 від 13.02.2008 р. відповідає приміщення 5,3 кв.м. (XII). А також не заперечує, що решти приміщень, які мали характер допоміжних, а саме VII - 9,1 кв.м., ІХ -1,9 кв.м., VІІІ-0,8 кв.м., Х-1,8 кв.м. та VІ(торговий зал) - 29,4 кв.м., сторони (позивач і відповідач у справі) за зазначеним договором купівлі - продажу встановили режим спільного користування.

Позивач не погоджується із запереченнями відповідача та в зв'язку з цим провів свій розрахунок непрямих збитків на підставі висновку експертного дослідження №1355 від 07.04.2014 р. враховуючи частки позивача і відповідача.

Виходячи із цього, просить задоволити позов із врахуванням зменшення позовних вимог і стягнути з відповідача на користь позивача 277 224,65 грн. завданих збитків, (упущену вигоду), так як вважає, що існують всі підстави для цього та стягнути понесені судові витрати.

Відповідачі просять відмовити в позові, так як вважають, що збитки (упущена вигода) мають бути реальними, тобто позивач повинен довести суду, що він дійсно міг би отримувати такі доходи за звичайних обставин від здачі надзвичайних обставин від здачі належних йому приміщень площею 48,3 кв.м. в оренду.

В даній справі вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди (від здачі в оренду навіть не своїх, а спільних з відповідачем приміщень) базується на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірних приміщень з урахуванням середньомісячного прибутку за метр квадратний, який би отримав позивач, з приміщень, які використовуються, за даними публікації пропозицій невідомих інших приміщень. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який би міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Протилежного суду позивачем не доведено.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Порядок та способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 ЦК України, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного - наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно частини другої вказаної статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Приписами частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Дослідивши усі надані сторонами докази, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайіювим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода може відшкодовуватись: у вигляді відшкодування збитків; відшкодування в натурі.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені за наявності повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка ( дії чи бездіяльність ), шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок, вина правопорушника.

Як вже було зазначено, позивач просить стягнути збитки саме у вигляді упущеної вигоди, яка мала полягати у доходах від здачі належних йому приміщень площею в оренду.

При цьому збитки ( упущена вигода ) мають бути реальними, тобто позивач повинен довести суду, що він дійсно міг би отримувати такі доходи за звичайних обставин.

Згідно із правовою позицією Вищого господарського суду України, що викладена у п.З листа N 01 06/20/2014, 14.01.2014р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором та чи вживав кредитор заходів щодо їх відшкодування.

Дана позиція ґрунтується на тому, що відповідно до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибугок.

Щодо покликання позивача на ст. 35 ГПК України, як на підставу звільнення позивача від обов'язку доказування неможливості використання ним спільних приміщень з 01.01.2009 року по 3 1.12.2013 року, та завданими відповідачем збитків, покликаючись на рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/3074/13 та у справі 914/4854/13, то слід зазначити таке.

У відповідності до вимог ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, не потребують доказування обставини, які згідно з законом вважаються встановленими.

Проаналізувавши зазначені судові рішення, слід прийти до висновку, що зазначені рішення господарського суду встановили лише факт неправомірної поведінки відповідача. Але протиправна поведінка ( саме правопорушення ) - є лише одним із елементів складу правопорушення. За ст. 1166 ЦК України вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені за наявності повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність ), шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок, вина правопорушника.

Позивачем не доведено і не представленого жодного доказу, який би обґрунтував причинний зв'язок між діяльністю відповідача та неотриманням позивачем суми доходу (упущеної вигоди) за вказаний період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року, так само як не доведена і реальність отримання позивачем доходу (упущеної вигоди) у продовж цього періоду у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» є необґрунтованими і в задоволені позову суд відмовляє.

Склад судових витрат визначено статтею 44 ГПК України , згідно положень якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз.абз. 1, 2, 4 п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Згідно п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК , тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті

за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщоїх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг бивитратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплативідповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявнівідомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичнихпослуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно положень п. 2 частини 1 ст. 49 ГПК України , судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони, пропорційно задоволених вимог.

Відповідач просить віднести до судових витрат, витрати на послуги адвоката в сумі 6050,00 грн., сплачені ним згідно Договору на надання правової допомоги №А05-15 від 22.03.2015р. адвокату ОСОБА_8

Як вбачається з долучених до матеріалів справи Договору на надання правової допомоги №А 05-15 від 22.03.2015 р., розрахунку №1 вартості надання юридичних послуг у справі №914/536/15, акту здачі - прийняття наданих адвокатських послуг по договору №А05-15 про надання правової допомоги, квитанції про оплату адвокатських послуг від 27.04.2015 р., в сумі 6050,00 грн., то відповідачем фактично оплачені адвокату ОСОБА_8 за юридичні послуги представництва інтересів відповідача у даній справі суму 6050,00 грн., а відтак вони є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України .

Відповідно до вимог ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати суд покладає на позивача.

А відтак стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума витрат понесених на сплату послуг адвоката в розмірі 6050,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову відмовити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (адреса: 79007, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ № 23270989) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса: 79016, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 6050,00 грн. витрат, понесених на сплату послуг адвоката.

3 .Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 12.05.2015 р.

Суддя Долінська О.З.