Постанова

від 09.07.2015 по справі 914/536/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа № 914/536/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» від 22.05.15р., б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015р.

у справі № 914/536/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агат», м. Львів

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Львів

про стягнення 292 229,07 грн.

за участю представників сторін:

- від позивача - Кобко Т.В.

- від відповідача - ОСОБА_2, Міла-Поляков Д.П.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20,21 ГПК України, представникам сторін роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2015р. у справі №914/536/15 (суддя Долінська О.З.) в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (надалі ТзОВ «Агат») до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) про стягнення 292229,07 грн. відмовлено та стягнуто з позивача на користь відповідача 6050,00 грн. витрат, понесених на оплату послуг адвоката.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що ТзОВ «Агат» просив суд стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди, яка мала полягати у доходах від здачі належних йому приміщень в оренду. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначених приміщень. Однак, позивач належними та допустимими доказами не довів суду, що тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток та не обґрунтував причинний зв'язок між діяльністю відповідача та неотриманням ним суми доходу за період з 01.01.2009р. по 31.12.2013р., відтак місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТзОВ «Агат» не підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015р. оскаржив позивач. В апеляційній скарзі ТзОВ «Агат» покликається на те, що рішеннями господарського суду Львівської області від 18.10.2013р. у справі № 914/3074/13 та від 09.04.2014р. № 914/4854/13 встановлено, що ФОП ОСОБА_2, яка перебуваючи на посаді директора та будучи учасником ТзОВ «Агат» фактично діє на шкоду товариства та виключно у своїх інтересах. Крім цього, причиновий зв'язок між протиправною поведінкою та розміром заподіяної шкоди підтверджується тим, що саме відповідач протягом 2010-2014 років у приміщенні, співвласником якого є ТзОВ «Агат», без укладення будь-якого договору оренди з товариством здійснювала підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2, чим призвела до фактичного припинення діяльності ТзОВ «Агат».

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірних приміщень з урахуванням середньомісячного прибутку за метр квадратний, який би отримав позивач, з приміщень, які використовуються, за даними публікацій пропозицій невідомих інших приміщень. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який би міг і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії. Разом з тим, відповідач зазначає, що зі сторони позивача не було жодного звернення про бажання здавати в оренду спірне приміщення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат» зареєстровано 10.07.1995року за адресою: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23270989, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.02.2015 року за № 20117059 (а.с. 31-33).

Основним видом діяльності товариства, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

Засновниками ТзОВ «Агат» відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.05.2008 року між ТзОВ «Агат» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І.(а.с. 45). Відповідно до умов вказаного договору продавець відчужив, а покупець купив, частки 33/100 та 35/100 у приміщені площею 62,0 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, яким за висновком Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (надалі «БТІ») про визначення ідеальних часток за №10/605 від 13.02.2008 р. відповідають приміщення площею 6,4 м.кв. (позначене «XIII») та площею 7,4 кв.м. (позначення «XI») відповідно.

У власності ТзОВ «Агат» за наслідком цього договору залишилась частка 32/100 від загальної площі 62,0 м.кв. вказаного приміщення, якій за згаданим висновком БТІ №10/605 від 13.02.2008 р. відповідає приміщення площею 5,3 м.кв. (позначене «XIII»).

Відповідно до п. 4 договору, в спільному користуванні співвласників залишились приміщення під літерами «VII» - 9,1 кв.м.(коридор), «IX» - 1,9 кв.м.(коридор), «VIII» - 0,8 кв.м.(вбиральня), «X» - 1,8 кв.м. (вбиральня) та «VI» (торговий зал) - 29,4 кв.м.

На замовлення ОСОБА_6 експертом ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» Крюк Л.О. було проведено економічне експертне дослідження, за результатами якого складено висновок №1355 від 07.04.2014 року. При проведенні свого експертного дослідження щодо визначення розміру втраченого доходу, експерт виходив з того, що приміщення площею 48,3 м.кв. за адресою АДРЕСА_1, належать замовнику дослідження ТзОВ «Агат» як одноособовому власнику, не враховуючи права спільної часткової власності (ст. 358 ЦК України) та розподілу доходів від використання майна, що є у спільній частковій власності (ст. 359 ЦК України), в яких відповідачу належить частка сукупно 68/100, що також слід було врахувати.

Як вбачається із матеріалів справи, для дослідження позивачем було надано експерту витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18008242 від 06.03.2008 року, тобто до дати укладання згаданого договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008 року, де ТзОВ «Агат» зазначено, як одноособовий власник, що підтверджується змістом вказаного висновку №1355 на стор. 2 (а.с. 39 та 39 зворот).

З наявних в матеріалах справи експертних висновків ТзОВ «Незалежний центр судових експертиз» вбачається, що розмір доходу, який могло отримати ТзОВ «Агат» від здачі в оренду приміщення площею 62,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року становить 901780,08грн.; розмір доходу, який могло отримати ТзОВ «Агат» від здачі в оренду приміщення площею 48,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року становить 702515.77 грн. (висновок № 1355 від 07.04.2014 р.); розмір доходу, який ТзОВ «Агат» могло отримати в період з 01.01.2009р. по 31.12.2013 р., розрахованого виходячи із прибутку товариства за травень 2010 р. помноженого на щомісячні показники індексу інфляції, становить 1209193,00 грн. (висновок № 1357 від 07.04.2014 р.).

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.10.2013 року у справі №914/3074/13 (головуючий суддя - Петрашко М.М.) позов ОСОБА_6 задоволено частково: зобов'язано ТзОВ «Агат» надати інформацію, провести ревізію діяльності виконавчого органу товариства за 2009, 2010,2011,2012 роки, на наступних загальних зборах засновників (учасників) розглянути питання про затвердження фінансових звітів за 2009, 2010, 2011, 2012 роки та розподіл прибутку (доходів) ТзОВ «Агат».

Також, у провадженні господарського суду Львівської області знаходилась справа № 914/4854/13 (головуюча суддя Ділай У.І.) за позовом ОСОБА_6 до ТзОВ «Агат», ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та про стягнення 200000,00 грн. збитків, а також за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору ТзОВ «Агат» до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування збитків в сумі 410286,70 грн. Вказаним рішенням суду від 09.04.2014р. позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ТзОВ «Агат» на наступних загальних зборах засновників (учасників) розглянути питання про виплату дивідендів засновникам (учасникам) ТзОВ «Агат» за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013роки; стягнуто з ТзОВ «Агат» на користь ОСОБА_6 1147,00 грн. судового збору; прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Агат» 200000,00 грн. збитків, в цій частині провадження у справі припинено; позовні вимоги ТзОВ «Агат» задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Агат» 410286,70 грн. шкоди та 8205,73 грн. судового збору.

Враховуючи те, що відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2014 р. у справі №914/4854/13 із ФОП ОСОБА_2 стягнуто 410286,70грн. завданої шкоди, а згідно експертного висновку №1355 від 07.04.2014 р. ТзОВ «Агат» могло б отримати прибуток від здачі приміщення площею 48,3 кв.м. в оренду (площа яка перебуває у власності ТзОВ «Агат») за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.01.2009 р. по 31.12.2013 р. у сумі 702515,77 грн., то позивач у позовній заяві просить суд стягнути із ФОП ОСОБА_2 завдану шкоду в розмірі 292229,07 грн. (702515,77-410286,70=292229,07 грн.).

З поданих суду першої інстанції представником позивача письмових пояснень вбачається, що позивач не заперечує, що у його власності за наслідком договору купівлі - продажу частини нежитлового приміщення від 19.05.2008 р., залишилась частка 32/100 від загальної площі спірного приміщення (62,0 кв.м.), якій за згаданим висновком БТІ №10/65 від 13.02.2008 р. відповідає приміщення 5,3 кв.м. (XII), а також приміщення, які мали характер допоміжних, а саме VII - 9,1 кв.м., ІХ -1,9 кв.м., VІІІ-0,8кв.м., Х-1,8 кв.м. та VІ(торговий зал) - 29,4 кв.м. перебували у спільному користуванні. Разом з тим, позивач просить задоволити позов із врахуванням зменшення позовних вимог і стягнути з відповідача на його користь 277224,65 грн. завданих збитків, (упущену вигоду), так як вважає, що існують всі правові підстави для цього та стягнути понесені судові витрати.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної чи юридичної особі, а також шкода, завдана майну фізичній чи юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона довела, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Частиною 1 статті 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відповідно до частини другої статті 22 цього ж кодексу , збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Оскільки предметом спору є стягнення неотриманого доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, то позивачу необхідно було відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України , довести склад цивільного правопорушення та розмір неодержаних доходів. Покликання скаржника на ст. 35 ГПК України і в цьому контексті - на рішення господарського суду Львівської області № 914/3074/13 та № 914/4854/13 такого не доводять. А доводи скаржника в обгрунтування вимог про стягнення упущеної вигоди базуються на можливості здачі в оренду приміщень, що є у спільній з відповідачем власності і розраховані теоретично з врахуванням середньомісячного прибутку за метр квадратний спірної площі.

З огляду на викладене скаржником не надано жодного доказу, який би обґрунтував причинний зв'язок між діяльністю відповідача та неотриманням позивачем суми доходу (упущеної вигоди) за вказаний період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року, так само як не доведена і реальність отримання позивачем доходу (упущеної вигоди) у продовж цього періоду у вказаному розмірі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З врахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта, щодо витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити наступне.

Склад судових витрат визначено статтею 44 ГПК України, згідно положень якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить віднести до судових витрат, витрати на послуги адвоката в сумі 6050,00 грн., сплачені ним згідно договору на надання правової допомоги №А05-15 від 22.03.2015р. адвокату Міла-Полякову Д.П.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи договору про надання правової допомоги №А 05-15 від 22.03.2015 р., розрахунку №1 вартості надання юридичних послуг у справі №914/536/15, акту здачі - прийняття наданих адвокатських послуг по договору №А05-15 про надання правової допомоги, квитанції про оплату адвокатських послуг від 27.04.2015 р., в сумі 6050,00 грн., то відповідачем фактично оплачено адвокату Міла-Полякову Д.П. за юридичні послуги - представництво інтересів відповідача у даній справі 6050,00 грн., з огляду на викладене, судова колегія погоджується висновком місцевого господарського суду про те, що такі витрати є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України , слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2015р. у справі № 914/536/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 13.07.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.