Постанова

від 05.05.2015 по справі 914/111/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2015 р. Справа № 914/111/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

отримавши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АМС", м. Львів б/н від 20.03.2015 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2015 року

у справі № 914/111/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "SABA", Плоцьк, Польща

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АМС", м.Львів

про стягнення 11000 євро, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.01.2015р. становило 204754,00грн.

За участю представників :

від позивача : не з"явився

від відповідача : Пограбська Н.І.-дир.; Кріцька Х.Р.-представник

Представникам відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2015р. у справі №914/111/15 (Щигельська О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АМС" м.Львів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "SABA" Polska 10 000,00 євро основного боргу, що станом на 12.01.2015р. за офіційним курсом Національного банку України становило 186 140,00грн. та 3 722,80грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто ТОВ "SABA" з Державного бюджету України 0,92грн. надмірно сплаченого судового збору на підставі платіжного доручення №410 від 24.06.2014р.

ТОВ «Торговий дім» "АМС" подано апеляційну скаргу б/н від 20.03.2015 р., в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те. що рішення прийнято з неповним дослідженням доказів з порушенням норм матеріального на процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що судом не взято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідача зазначає, що між сторонами ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору. А також, скаржник вважає, що останньому судом не надано можливості належним чином висловити та захистити свою правову позицію, що призвело до прийняття рішення без досліджень обставин справи.

ТОВ "SABA" подано відзив на апеляційну скаргу б/н від 07.04.2015 р., в якому просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що в апеляційній скарзі відповідач фактично визнає заборгованість перед позивачем. Посилання скаржника на ведення переговорів щодо мирного врегулювання спору є надуманим, оскільки позивач не веде жодних перемовин з відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "SABA" (продавець) та ТОВ "Торговий дім "АМС" (покупець) укладено контракт №3/prz від 12.10.2012р., за яким продавець зобов'язався протягом терміну дії цього договору постачати, а покупець - приймати і сплачувати за товар: скотч в асортименті (далі іменований - товар), походження Польща (п.1.1) (а.с.14-16).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору базисні умови поставки - DDU м.Львів (згідно ІНКОТЕРМС-2000), а датою поставки товару автомобільним транспортом для цілей цього договору вважається дата випуску митної декларації в пункті доставки.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "SABA" поставлено відповідачу товар на суму 15 113,82 євро, який одержано останнім 21.01.2013р. , що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR A№017948, письмовим підтвердженням перевізника ТзОВ "ТЕК "Гарант" та документом контролю доставки товару ДКД ЕЕ№209120000.2013.801277 (а.с.17-21, 77).

Відповідно до умов договору ціна за товар, що поставляється і загальна сума контракту встановлена в євро (п.4.1). Валюта платежу - євро (код - 978) (п.4.2 договору). Оплата за товар здійснюється на підставі додаткової домовленості сторін у формі повної або часткової передоплати, або за фактом поставленої продукції (п.1.4 договору). У разі постави без оплати, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 днів з дати поставки товару (п.1.6 договору).

Так, на оплату поставленого товару виставлено рахунок № DEX 2/2013 від 16.01.2013р. на суму 15 113,82 євро, який відповідачем оплачено частково в розмірі 5 113,82 євро, що підтверджується підтвердженням банку про перерахування від 27.03.2013р. (а.с.22-24)., заборгованість відповідача становить 10 000,00євро.

Як вбачається із матеріалів справи, гарантійним листом від 23.03.2013р. ТОВ "Торговий дім "АМС" гарантує сплату заборгованості по виконаному замовленню ТОВ "SABA" в розмірі 10 000,00євро до 15.09.2013р. (а.с.25), однак у вказаний термін заборгованість не погашено.

Позивачем 24.11.2014р. на адресу ТОВ "Торговий дім "АМС" надіслано досудову вимогу про перерахування протягом семиденного строку на розрахунковий рахунок позивача суми основної заборгованості - 10 тисяч євро (а.с.27).

Відповідно до п.5.6 договору всі можливі претензії (тільки у письмовому вигляді) за цим договором, повинні бути розглянуті протягом 15 днів з дня отримання таких. Однак, відповідачем зазначену вимогу залишено без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 11 000 євро, з яких 10 000 євро основного боргу та 1000 євро пені, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 12.01.2015р. становило 204 754,00грн.,.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до п.5.7 договору у разі недосягнення згоди, спори підлягають розгляду в Арбітражному суді м.Львів.

У письмовому поясненні, поданому ТзОВ "SABA" із позовною заявою, зазначено, що зважаючи на відсутність суду, вказаного у наведеному пункті договору, сторони фактично не узгодили між собою підсудність спору, а тому, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справа та Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/608 від 31.05.2002р. спір підлягає вирішенню у господарському суді Львівської області.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи фактичну відсутність арбітражного застереження в умовах договору, а також положення ст.ст.12, 15 ГПК України, даний спір підлягає розгляду господарським судом Львівської області, оскільки він виник при виконанні господарського договору і місцезнаходженням відповідача є м.Львів.

Також позивачем заявлено клопотання про розгляд даного позову згідно національного матеріального права (законодавства) України відповідно до ст.ст.1, 4, 5 Закону України "Про міжнародне приватне право".

Окрім того пунктом 8.1 договору сторони погодили, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, відповідно до матеріалів справи основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 000 євро, в матеріалах справи відсутні докази погашення зазначеної заборгованості, отже заборгованість відповідача за поставлений товар згідно договору яка підлягає стягненню становить 31 000,00грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ч. 6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із п.5.1 договору, у разі порушення покупцем строків оплати за товар, продавець має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (але не більше 10% від загальної суми неоплаченого товару).

Однак, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, суд першої інстанції, провівши відповідні підрахунки, правомірно прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню на суму 737,81 євро.

Однак, оскільки ТОВ "Торговий дім "АМС" подано заяву (вх.№8698/15 від 02.03.2015р.) (а.с.68-69) про застосування строку позовної давності та надання відповідачем гарантійного листа від 23.08.2013р., щодо вимоги про стягнення пені, оскільки позовну заяву до господарського суду Львівської області подано лише 13.01.2015р., суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності,. Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.54 ГПК України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Пленумом Вищого господарського суду у п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

В ході розгляду справи суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що входячи із офіційного курсу гривні до іноземної валюти - євро, встановленого Національним банком України, до стягнення з відповідача підлягає 10 000,00 євро основного боргу в еквіваленті 186 140,00грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.01.2015р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором.

Не беруться судовою колегією до уваги і посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що останній був позбавлений права захисту своїх прав та законних інтересів.

Сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав право після одержання ухвали про порушення провадження у справі надати (надіслати поштою) відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач судом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача для надання можливості сторонам забезпечити явку уповноважених представників в судове засідання, а також скаржник мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, а також ознайомитися з матеріалами справи. Однак, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в суд першої інстанції, отже скористався наданими йому правами на власний розсуд.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Щодо заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З огляду на викладене, заява про розстрочку виконання рішення може бути розглянута Господарським судом Львівської області при поданні стороною відповідної заяви.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2015р. у справі №914/111/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.05.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.