Постанова

від 07.05.2015 по справі 808/5591/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2015 рокусправа № 808/5591/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Малиш Н.І.

           суддів:                     Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання:          Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року по справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегматіт" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пегматіт” про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 18666, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав норматив з працевлаштування інвалідів за 2013р., проте самостійно сплачена сума відповідачем була розрахована невірно, а тому просив суд стягнути з частини недоплаченої у строки передбачені законодавством стягнути суму санкцій та пені у розмірі 18666, 46 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014р. у задоволенні позову було відмовлено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до висновку про виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки сума санкції була сплачена самостійно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у лютому 2014р. було подано до Фонду “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” (форма 10-ПІ річна-поштова), в якому визначено середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві за 2013 рік склала 15 осіб із зазначенням середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві 35353грн., із зазначенням суми адміністративно-господарських санкцій 17 676,67грн.

Така сума санкцій була сплачена відповідачем 14.04.2014р.

Дані обставини сторонами не спростовуються.

Позивач звертаючись до суду зазначив, що є невірною сума санкції, розрахована відповідачем, в порушення норми ст.. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

За змістом статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих (середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік).

Згідно з ч. 7 ст. 18 вказаного Закону порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 20 вказаного Закону, встановлено, що Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч. 4 ст. 20 Закону)..

Відповідно до наведених норм, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Також згідно зазначеної норми, підприємств, організацій на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Таким чином є вірними висновки відповідача щодо несплати позивачем у строки визначені суми за невиконання такого нормативу з урахуванням середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві за 2013 рік склала 15осіб, визначених відповідачем у сумі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, оскільки відповідачем сплачена половина такої.

Щодо посилання відповідачем на невірний розрахунок середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві, то такі доводи не підтверджені, оскільки такий розрахунок здійснюється від загальної чисельності працюючих.

Щодо зазначення відповідачем на те, що у листопаді 2014р. товариством було направлено уточнюючого звіту, колегія суддів зазначає наступне.

Нормою ст.. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначено, що порядок подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів визначається КМУ.

Відповідно до п. 2 Постанови, Кабінет Міністрів України N 70, 31.01.2007 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Строк спали санкцій визначено ч. 4 ст. 20 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Отже строки подання підприємствами та організаціями самостійно звітів та сплати санкцій визначено законодавством та не визначено можливості врахування Фондом звітів по закінченню такого строку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що відповідачем не сплачено у строки визначеним законодавством у повному розмірі суми санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, а тому така сума підлягає стягненню з урахуванням пені.

Також не є належним та допустимим доказом доводи відповідача, що при розрахунку санкцій для подання звіту проводили консультацію у телефонному режимі з працівниками Фонду, крім того, такі звіти складаються самостійно особами, що їх подають.

Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції помилково ухвалив судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення – скасуванню.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року по справі за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегматіт" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році - скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегматіт" (ЄДРПОУ 22141286) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013р. у розмірі 18666 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят шість)грн. 46коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 08 травня 2015року.

Головуючий:                                                                      Н.І. Малиш

          Суддя:                                                                      А.А. Щербак

          Суддя:                                                                      Н.П. Баранник