Ухвала

від 27.04.2015 по справі 819/40/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р. Справа № 876/2911/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.,

за участі представника апелянта: Піхіровського Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі № 819/40/14-а за позовом Зборівської центральної районної комунальної лікарні до Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Зборівська центральна районна комунальна лікарня звернулася в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправним та скасування п.п.2,4 вимоги Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушень законодавства виявлених ревізією 02.12.2013 року № 19-17-13-14/2153.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі № 819/40/14-а позовні вимоги Зборівської центральної районної комунальної лікарні задоволено частково, визнано протиправним та скасовано п. 2 вимоги Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції про усунення порушень законодавства виявлених ревізією 02.12.2013 р. №19-17-13-14/2153. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Тернопільською ОДФІ подано апеляційну скаргу на постанову суду, відповідно до якої вважає постанову суду необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить скасувати її та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, актом ревізії фінансово-господарської діяльності Зборівської центральної районної лікарні за період з 01.06.2007 по 31.08.2013 р. від 13.11.2013 р. №17-22/270 встановлено ряд порушень, у зв'язку із чим Тернопільською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було скеровано позивачу лист від 02.12.2013 р. №19-17-13-14/2153 «Про усунення порушень законодавства виявлених ревізією».

Зокрема, пунктами 2 та 4 вказаного листа встановлено вимогу відшкодувати зайво виплачену заробітну плату 183736,17 грн., у т.ч. шляхом пред'явлення цивільних позовів до осіб, що допустили порушення, яку перерахувати до районного бюджету; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до ПФУ та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти 65915,33 грн., які перерахувати до районного бюджету; відшкодувати зайво виплачену заробітну плату 16937,45 грн., у т.ч. шляхом пред'явлення цивільних позовів до осіб, що допустили порушення, яку перерахувати до районного бюджету; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до ПФУ та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачені кошти 6148,03 грн.

Як вбачається зі змісту п. 2 вимоги, така пов'язана із посиланням Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції на неможливість оплати позивачем додаткових відпусток, встановлених колективним договором, за рахунок загального фонду кошторису установи та порушенням колективним договором ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Норми ч. 2 ст. 4 Закону України «Про відпустки» зазначають, що перелік додаткових відпусток не є вичерпним, а колективними договорами можуть установлюватись інші види відпусток. Такі ж положення передбачені у ч. 3 ст. 13 КЗпП України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди».

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до положень п. п. 6, 7 колективного договору медичних працівників Зборівської ЦРЛ за реєстраційним № 49 від 23.03.2007 р., передбачено право працівників Зборівської ЦРЛ, які працюють в центральній районній лікарні не менше 25 років безперервно або які протягом року працювали без лікарняних листів, на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 3 дні.

Судом встановлено, що чинність колективного договору не оскаржувалась, сторонами не заперечувалась, зауважень при його реєстрації не було, а відтак наведені обставини спростовують твердження відповідача про незаконність встановлення відповідних додаткових відпусток колективним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відпустки», в установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції на можливість оплати таких додаткових відпусток лише за рахунок власних коштів позивача спростовується наведеним вище та не доведено відсутності бюджетних асигнувань на ці оплати.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості твердження відповідача про неможливість оплати цих відпусток за рахунок коштів загального фонду кошторису позивача при тому, що відповідні посадові особи позивача не були притягнуті до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП за порушення відповідних норм щодо державної бюджетної дисципліни. Як вбачається зі змісту п. 4 вимоги, порушення законодавства Тернопільська об'єднана державна фінансова інспекція вбачає у тому, що доплата за суміщення посад головному лікарю проведена без рішення органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Пунктами 1.2., 1.7. Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 р. №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що працівникам закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, підпорядкованим окремим органам державної влади, можуть установлюватись додаткові умови оплати праці, передбачені відповідними нормативно-правовими актами. Конкретні розміри доплат, надбавок та інших виплат визначаються керівником закладу, установи за рахунок і в межах фонду заробітної плати та відображаються в розрахункових відомостях на виплату заробітної плати. Преміювання керівників закладів, установ та їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Матеріалами справи підтверджується, що встановлюючи доплату головному лікарю за суміщення посад головного лікаря та лікаря-педіатра, Зборівська центральна районна комунальна лікарня не отримала рішення органу вищого рівня.

Пунктом 3.1.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», передбачено, що керівникам закладів охорони здоров'я і установ соціального захисту населення - лікарям та їх заступникам - лікарям дозволяється вести в закладах, установах, у штаті яких вони є, роботу за спеціальністю у межах робочого часу за основною посадою з виплатою їм до 25 відсотків посадового окладу лікаря відповідної спеціальності. Зазначена робота керівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення - лікарів та їх заступників - лікарів повинна відображатись у відповідних медичних документах.

Поруч із цим, згідно із п. 3.1.4. зазначеного наказу, доплати зазначені в пунктах 3.1.1 та 3.1.2 не встановлюються керівникам закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів та їх заступникам (за винятком завідувачів відділень соціальної допомоги та їх заступників, завідувачів ФАПів та аптечних кіосків), а отже відповідна доплата була встановлена безпідставно, відтак судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено правильно.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності п.2 вимоги Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції, а відтак позовні вимоги Зборівської центральної районної комунальної лікарні в цій частині задоволено правильно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2014р. по справі № 819/40/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

М.В.Костів

Повний текст ухвали складений 30.04.2015 року.