Ухвала

від 30.04.2015 по справі 813/3565/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 р. Справа № 876/6735/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Костіва В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «ІБР» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «ІБР» звернувся до суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000202210 форма «Р» від 23.04.2014 р. про сплату за платежем податок на додану вартість на суму 63007 грню та нарахованих штрафних санкцій 15752 грн., всього на суму 78759 грн. та повідомлення-рішення № 0000042210 форма «Р» від 29.01.2014 р. про сплату 65298 грн. за платежем податок на прибуток та нарахованих штрафних санкцій на суму 16324 грн., всього на суму 81622 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позов задоволено. Скасовано податкові податкові повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.04.2014 року № 0000202210 та від 29.01.2014 року № 0000042210.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції невірно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На адресу суду апеляційної інстанції сторонами подано заяви, в яких зазначено прохання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу відповідно до положень підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що подано відповідне рішення ДПІ.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заяви сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, задовольнивши заяви з наступних підстав.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цьогоКодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що рішенням Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 3350/22-01/21 від 230.03.2015 року, за результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «ІБР» від 17.03.2015 року № 12/15, погоджено застосування податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях № 0000202210 від 23.04.2014 з податку на додану вартість на суму 78759,50 грн. та № 0000042210 від 29.01.2014 року з податку на прибуток на суму 81622 грн., які є предметом судового розгляду по даній адміністративній справі. Умовами досягнення податкового компромісу визначено обов'язок товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «ІБР» сплатити суму податкових зобов'язань у розмірі 6416 грн, що становить 5 % від загальної суми 128305 грн. податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 11-2 розділу УІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторонами по справі досягнуто примирення у формі податкового компромісу, умови примирення не суперечать вимогам законодавства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заяви відповідача і позивача слід задоволити, постанову суду першої інстанції необхідно визнати нечинною, а провадження у адміністративній справі закрити.

Керуючись ст. ст. 157, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова Компанія «ІБР» та Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі № 813/3565/14 визнати нечинною та провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя В.М. Костів