Рішення

від 07.06.2013 по справі 1615/1982/2012

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/19/2013

Справа № 1615/1982/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2013 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Степури А.А., при секретарі Грицьковій Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом відповідно до якого просив суд ухвалити рішення яким стягнути з підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України заборгованість по заробітній платі у розмірі 12886,14 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 17648,55 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1372,07 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.09.2009 р. по 08.01.2011 р. працював на підприємстві "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України за контрактом. За весь період роботи на підприємстві заробітна плата йому була виплачена лише за вересень 2009 року в сумі 860,70 грн. та січень 2011 р. в сумі 247,72 грн. в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 12886,14 грн. і не виплачена на даний час. В зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати на підставі ст.117 КЗпП України та ст.34 Закону України "Про оплату праці" має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та на компенсацію втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Крім того, невиплатою заробітної плати йому завдано моральні страждання, оскільки він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого побуту, шукати додаткові джерела для існування, постійно обмежувати себе у придбанні різного роду товарів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили стягнути з підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України заборгованість із заробітної плати у розмірі 12886,14 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 17648,55грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1372,07 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Представник позивача в судовому засіданні додатково зазначила, що підтвердженням факту роботи ОСОБА_1 у відповідача є контракт, довідка від 30.09.2011 р., розписка-зобов'язання від 10.01.2011 р., заява позивача з резолюцією директора, дані форми 1ДФ податкових розрахунків сум доходу за 2009-2011 р., покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Заборгованість по заробітній платі підтверджується довідкою про її наявність від 30.09.2011 р., розпискою-зобов'язанням від 10.01.2011 р., заявою позивача з резолюцією директора, висновком незалежного аудитора від 15.05.2012 р., фінансовими звітами за 2009-2011 роки форми №1-м "Баланс" та 2-м "Звіт про фінансові результати", показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, висновком судово-економічної експертизи від №17 від 23.05.2013 р. по першому питанню.

Представники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнали та просили в його задоволенні відмовити посилаючись на існування змови між позивачем та ОСОБА_4, яка перебувала на посаді головного бухгалтера підприємства,відсутність бухгалтерської документації на підприємстві, яку не надала незважаючи на неодноразові вимоги, колишній головний бухгалтер ОСОБА_4, інформації про укладення трудового договору з позивачем, зокрема, наказів про прийняття на роботу, документів, що підтверджують фактичне виконання ним роботи. Відсутність заборгованості підтверджується результатами ревізії від 01.06.2012 р., фінансовими звітами до відділу статистики "Звіт про основні показники діяльності підприємства" за 2011 р. і фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва станом на 31.03.2012 р., додатком до таблиці 1 Звіту до Пенсійного фонду на 31.03.2012 р., формами 1ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку" за період з 01.01.2009 р. по 01.04.2011р. Згідно банківських виписок за період з 01.01.2009 р. по 01.01.2011 р. з банківського рахунку підприємства проводилася видача готівкових коштів на загальну суму 26756,26 грн., які могли піти на виплату заробітної плати. Просили не приймати до уваги довідку про наявність заборгованості від 30.09.2011 р. №17, розписку-зобов'язання від 10.01.2011 р. №8, оскільки складені вони одноособово ОСОБА_4 і є сумнівними. Вважають, що необгрунтованість позовних вимог підтверджується також довідкою від 25.10.2012 р. відповідно до якої станом на дату її складання відсутня заборгованість із заробітної плати та висновком судово-економічної експертизи від 23.05.2013 р.№17. Згідно останнього відомості з нарахування заробітної плати, які складені одноособово ОСОБА_4 не відповідають даним, зазначеним в звітності підприємства стосовно нарахування та виплати заробітної плати "розрахунку щодо суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звіту про нараховані та виплачені доходи за формою 1 ДФ, тобто суперечать звітності, поданій до Пенсійного фонду та Кременчуцької ОДПІ і є підстави вважати, що існує інший варіант відомостей, які слугували підставою для складання звітності. Крім того, нарахування заробітної плати позивачу проводилося безпідставно в зв'язку з не підтвердження трудових відносин (відсутністю штатного розкладу, наказу про прийняття на роботу, особових карток працівників) як це передбачено законом та статутом підприємства. НА думку сторони відповідача є неналежним доказом висновок незалежного аудитора від 15.05.2012 р., поданий позивачем, оскільки складений він в порушення вимог закону України "Про аудиторську діяльність".

Суд, вислухавши сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частина 3 вищезазначеної статті передбачає, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до контракту від 01.09.2009 року ОСОБА_1 прийнятий в штат підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України за сумісництвом на посаду охоронника та двірника. В пункт 6 даного контракту визначено, що строк його дії складає з 01.09.2009 р. по 31.03.2011 р.

Відповідно до наказу від 08.01.2011 р. №8 ОСОБА_1 звільнений з підприємства за власним бажанням.

Свідок ОСОБА_3, який з 1997 р. по 2010 р. працював директором підприємства та свідок ОСОБА_4, яка працювала на посаді головного бухгалтера та з 01.04.2010 р. по 31.01.2011 року і виконувала обов'язки директора, в судовому засіданні підтвердили, що позивач працював на підприємстві у період з 01.09.2009 р. по 08.01.2011 р. на посаді охоронника та двірника і з ним був укладений контракт, однак заробітна плата йому виплачена не була по причині скрутного матеріального стану підприємства на той час.+

Факт роботи у відповідача підтверджується також розпискою-зобов'язанням від 10.01.2011 р. за №8, довідкою від 30.09.2011 р. №17, виданими підприємством "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України, заявою ОСОБА_1 від 08.08.2011 р. на ім'я директора Тютюнника І.О., даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за період з 01.09.2009 р. по 1 квартал 2011 р.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності у нього наказу чи розпорядження власника про зарахування ОСОБА_1 на роботу, оскільки відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Відповідачем не надано доказів про спростування фактів фактичного допущення позивача до роботи на підприємстві, не укладання контракту та неправомірності його роботи на підприємстві.

Таким чином, суд вважає встановленим факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України у період з 01.09.2009 р. по 08.01.2011 р. на посаді охоронника та двірника.

Що стосується наявності заборгованості по заробітній платі, яку оспорює відповідач, то суд приходить до наступних висновків.

Ст.43 Конституції України передбачає право особи на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до ст.115 КЗпП та ст.24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП .

Ст.116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно п.2.1 контракту від 01.09.2009 р. працівник зобов'язується виконувати роботу по даному контракту, а роботодавець - виплачувати робітнику заробітну плату.

Відповідно до ст.20 КЗпП України оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.

Пунктом 4.1 вищезазначеного контракту визначено, що за виконання обов'язків, передбачених контрактом працівнику виплачується посадовий оклад в розмірі 1050 грн.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача щодо відсутності у нього інформації та документів щодо фіксації та ведення обліку використання робочого часу, оскільки вищезазначені документи надавалися при проведенні судово-економічної експертизи, яка призначалася судом.

Що стосується відсутності інформації та документів про обсяг фактично виконаної роботи позивачем, то у відповідності до положень контракту (п.4.1) та ст.20 КЗпП України позивачу зафіксовано посадовий оклад за виконання обов'язків, встановлених контрактом. Станом на день розгляду справи положення контракту та невиконання позивачем їх умов у встановленому порядку ніким не оскаржені.

Відповідно до довідки №17 від 30.09.2011 р. сума заборгованості перед позивачем з виплати заробітної плати за період роботи з 01.09.2009 р. по 08.01.2011 р. станом на 30.09.2011 р. складає 12886,14 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано розписку-зобов'язання від 10.01.2011 року з якої вбачається, що підприємство зобов'язується погасити заборгованість по заробітній платі до 31.08.2011 року та заяву позивача на ім'я відповідача щодо виплати заборгованості по заробітній платі від 08.08.2011 р. з резолюцією директора про проведення перевірки з цього приводу.

Доводи відповідача про їх недостовірність не можуть бути прийняті до уваги, так як відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували факт відсутності заборгованості та фактичної виплати ОСОБА_1 заробітної плати, а саме, видаткових касових ордерів, платіжних відомостей, банківських виписок та інших документів, передбачених законом. Дані звітності до податкової інспекції, зокрема форми 1ДФ, не можуть слугувати підтвердженням виплати заробітної плати, оскільки вони при подачі не перевіряються. Перевірка даних можлива лише при податковій перевірці підприємства, яка як підтвердили в судовому засіданні свідки з середини 2009 р. на підприємстві не проводилася.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 підтвердили в судовому засіданні факт існування заборгованості перед позивачем.

З фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва форми №1-м "Баланс" та 2-м "Звіт про фінансові результати" відповідача за 2009-2011 р. вбачається заборгованість перед працівниками із заробітної плати.

Відповідно до висновку незалежного аудитора ПП "Аудиторська фірма "Олена" щодо достовірності суми заборгованості по заробітній платі підприємства "Художньо-виробничі майстерні" КМО НСХУ перед ОСОБА_1 від 15.05.2012 р. сума заборгованості перед позивачем з виплати заробітної плати складає 12886,14 грн. Відповідно до нього, заробітна плата нараховувалася згідно чинного законодавства про працю на підставі встановлених посадових окладів та табелів обліку явок на роботу. Виплата проводилася готівкою по приходним касовим ордерам та платіжним відомостям. Суми податку з фізичних осіб та інших відрахувань сплачені до бюджету та відповідних позабюджетних фондів. До висновку долучений додаток №4 в якому зазначено повний перелік оригіналів документів на підставі яких документів висновок надавався.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Оскільки висновок незалежного аудитора містить інформацію щодо фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, підтверджень неналежності та недопустимості його як доказу по справі сторонами не надано суд приймає його до уваги при прийнятті рішення як доказ, що підтверджує наявність заборгованості підприємства перед позивачем з виплати заробітної плати.

Згідно висновку №17 від 23.05.2013 р. судово-економічної експертизи судового експерта Ліхтіної Л.Р. заборгованість підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_1 первинною бухгалтерською документацією підтверджується в сумі 12886,14 грн. При цьому, експерт зазначає про суперечливість даних первинної бухгалтерської документації і звітності, поданої до контролюючих органів щодо наявності заборгованості із заробітної плати, нарахування заробітної плати позивача без належних підстав, звертає увагу на одноособовість складення ОСОБА_4 відомостей з нарахування заробітної плати, неможливості визначення середнього заробітку та компенсації в зв'язку з суперечливістю та недостатністю даних.

При прийнятті рішення суд враховує, що суперечливість даних первинної бухгалтерської документації і звітності, поданої до контролюючих органів щодо заробітної плати та одноособовість складення ОСОБА_4 відомостей з нарахування заробітної плати не може слугувати підставою встановлення факту відсутності заборгованості по заробітній платі. Експертом не обґрунтовано належним чином неможливість визначення середнього заробітку та компенсації втрати частини заробітної плати з зв'язку з порушенням термінів її виплати. Тому висновки в цій частині суд не приймає до уваги при прийнятті рішення.

З висновком щодо безпідставності нарахування заробітної плати позивачу без відповідних документів суд не погоджується, оскільки в матеріалах справи є документи, що підтверджують факт роботи позивача на підприємстві. Крім того, суд враховує, що в даній цивільній справі питання щодо правомірності працевлаштування позивача не розглядається.

Згідно банківських виписок за період з 01.01.2009 р. по 01.01.2011 р. з банківського рахунку підприємства проводилася видача готівкових коштів за кодом 40 "виплата заробітної плати" лише один раз 14.05.2010 р. на загальну суму 2637,67 грн. Відповідачем не надано доказів, що видача готівкових коштів в сумі 26756,26 грн. за кодом 53 "видача на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи" пішли на виплату заробітної плати, тому ці твердження суд вважає необгрунтованими.

На обґрунтування заперечень відповідачем до суду надано наказ голови Кременчуцької міської організації Національної спілки Художників України №9 від 19.05.2012 р. про проведення ревізії та акт ревізії від 01.06.2012 р. з якого вбачається, що заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 01.06.2012 р. не встановлено. Однак, суд критично відноситься до цих відомостей, оскільки достовірне встановлення даного факту без наявності з початку березня 2012 р., всієї бухгалтерської документації підприємства, як зазначалося самим відповідачем в судовому засіданні, неможливе.

З цих же підстав суд не приймає до уваги фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва форми №1 "Баланс" на 31.03.2012 р. та 2 "Звіт про фінансові результати", додаток до таблиці 1 звіту до пенсійного фонду станом на 31.03.2012 р.

Суд не враховує як доказ по справі звіт про основні показники діяльності підприємства 31-підприємство (коротка-річна), наданий відповідачем, оскільки відповідно до нього у підприємства відсутня кредиторська заборгованість із виплати заробітної плати станом на 31 грудня звітного року, при цьому в даному звіті в рядку "рік" належного числа не проставлено, що позбавляє суд можливості встановити період звітності.

Відповідно до форм 1ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку" за період з 4 кварталу 2009 р. по 1 квартал 2011р., наданих Кременчуцькою ОДПІ, крім 3 кварталу 2010 р. ОСОБА_1 сума нарахованого доходу відповідала сумі виплаченого доходу.

Згідно форми 1ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку" за 3 квартал 2010 р. позивачу нараховано дохід 3150 грн., виплачено - 0.

З аналізу Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державною податковою адміністрацією України 24.12.2010 р. №1020 вбачається, що при подачі податкового розрахунку органам державної податкової служби України останній не вимагає у податкового агента документів, що підтверджують дані зазначені в ньому.

Пункт 2.2 вищезазначеного порядку визначає, що податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Отже, вказані в вищезазначених податкових розрахунках відомості щодо виплати заробітної плати без підтвердження їх первинною бухгалтерською документацією не можуть слугувати самостійним доказом виплати заробітної плати позивачу.

Згідно п.3.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. Одноразові видачі готівки та виплати, пов'язані з оплатою праці, окремим особам проводяться, як правило, за видатковими касовими ордерами.

П. 3.9 даного положення встановлює, що після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано"; скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом ; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

До вищезазначеного положення долучено зразок відомості на виплату заробітної плати (додаток №1) з якого вбачається, що особа, яка отримує кошти підтверджує факт отримання своїм підписом.

Відповідачем не надано жодного доказу, зокрема, видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, які підтвердили факт виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період зазначений у позові.

Посилання відповідача на відсутність на підприємстві бухгалтерської документації суд не приймає до уваги, оскільки, по-перше, факт її відсутності не звільняє підприємство від відповідальності щодо виплати заборгованості по заробітній платі, по-друге, як визначає ч.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Крім того, суд приймає до уваги висновки постанови від 04.05.2012 р. ст. оперуповноваженого ВДСБЕЗ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області Деревягіна О.І. відповідно до яких даних, які б підтверджували факт привласнення бухгалтерських документів ОСОБА_4 не встановлено і у порушенні кримінальної справи відмовлено.

Відповідно до довідки від 25.10.2012 р., виданої відповідачем за підписом директора ОСОБА_5 станом на 25.10.2012 р. на підприємстві відсутня заборгованість по заробітній платі. З урахуванням того, що відомості вищезазначеної довідки суперечать матеріалам цивільної справи суд відноситься до неї критично та не приймає її до уваги.

В розумінні ст.60 ЦПК України відповідачем суду не надано суду жодного доказу виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період зазначений в позові та відсутності заборгованості перед ним на даний час.

Враховуючи дані довідки №17 від 30.09.2011 р., розписки-зобов'язання від 10.01.2011 р. за №8, виданими підприємством "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України, заяви ОСОБА_1 від 08.08.2011 р. на ім'я директора Тютюнника І.О., висновку незалежного аудитора ПП "Аудиторська фірма "Олена", покази свідків та інші матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що мало місце порушення відповідачем законодавства щодо оплати праці, адже сама по собі відсутність підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, відомостей про оплату праці у підприємства, не може бути підставою для невиплати належної працівнику заробітної плати, яка підтверджена документальними доказами, виплата якої гарантована Конституцією України.

Таким чином, суд вважає встановленим факт наявності заборгованості підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України перед ОСОБА_1 в сумі 12886,14 грн. і тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пункт 5 Порядку визначає, що нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (пункт 8).

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" середній заробіток стягується станом на день винесення рішення по справі. При визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв*язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе в цьому відсутності своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці фактично відпрацьованої роботи позивача (листопад, жовтень) його середньоденна заробітна плата складає 48,84 грн. (1050,00+1050,00:43 дн.), а середньомісячне число робочих днів - 21,5. Отже, розмір середньомісячної заробітної плати для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 1050,00 грн. (48,84х21,5).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі 17.04.2012 р. і в період розгляду справи по суті виник спір щодо розміру заробітної плати, яка підлягає виплаті. Враховуючи викладене, та з урахуванням вимог ст.117 КЗпП України розмір відшкодування за час затримки розрахунку необхідно визначити за період з 08.01.2011 р. по 17.04.2012 р., тобто з часу звільнення по день звернення до суду і тому він складає 15750,00 грн. (1050,00х15 міс.).

Стаття 34 Закону України "Про оплату праці" передбачає компенсацію працівникам втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 р. № 2050-ІІІ підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівниками заробітну плату повинні в обов'язковому порядку при виплаті цієї заробітної плати нараховувати та виплачувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Така компенсація провадиться відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін, які обчислюються з урахуванням вимог шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу і розділеного на 100%.

Враховуючи вищенаведене, сума компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати за 15 місяців складає 1456 грн. 32 коп. (860,70х17,9:100+860,70х16,6:100+860,70х15,5:100+860,70х13,5:100+860,70х11,4:100+860,70х10,4:100+860,70х10,7:100+860,70х11,4:100+860,70х11,8:100+860,70х12,1:100+860,70х

10,7:100+860,70х7,6:100+860,70х7,1:100+860,70х6,8:100+840,96х5,9:100).

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що він працює в Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету та отримує заробітну плату.

Оскільки позивачем не надано на підтвердження своїх вимог в частині стягнення моральної шкоди доказів того, що діями відповідача щодо невиплати заробітної плати йому завдана моральна шкода, у розумінні ст.. 237-1 КЗпП України, враховуючи наявність у нього інших доходів суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача

в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини

вимог.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин звільнені від сплати судового збору. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняються частково судові витрати у вигляді судового збору за правилами ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на користь держави з відповідача в сумі 300,92 грн. (15750,00+1456,32+12886,14:100).

Керуючись ст. 43 Конституції України , ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213,214,215 ЦПК України, ст. 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 12886,14 грн.

Стягнути з підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 15750,00 грн.

Стягнути з підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 1456,32 грн.

Стягнути з підприємства "Художньо-виробничі майстерні" Кременчуцької міської організації національної спілки художників України на користь держави судовий збір в сумі 300,92 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12.06.2013 р.

Суддя: Степура А.А.