Рішення

від 13.05.2015 по справі 542/295/15-ц

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/295/15-ц

Провадження № 2/542/268/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2015 року

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Гавриленко Т.Г.,

при секретарі - Янко Л.О.,

за участю представника позивача Сагань І.І.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари цивільну справу за позовом Новосанжарської центральної районної лікарні до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2015 року Новосанжарська центральна районна лікарня звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником.

Позов обґрунтовувала тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають з Новосанжарською ЦРЛ у трудових відносинах згідно наказів № 67-к від 01.08.1989 року, № 37-к від 28.07.1978 року, працюють на посаді лікаря-акушера-гінеколога в Новосанжарській ЦРЛ.

Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.12.2014 року, справа № 1-39/11, провадження 1/542/3/14, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України.

Вироком цього ж суду за позовом ОСОБА_4 до Новосанжарської ЦРЛ, з Новосанжарської ЦРЛ стягнута матеріальна шкода відповідно частини 1 статті 1201 ЦК України в загальній сумі 8056 грн., яку Новосанжарська ЦРЛ виплатила в повному обсязі.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідачів, у порядку регресу, шкоду, завдану установі, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Представник позивача позов просила задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, та пояснив, що його вина у завданні шкоди відсутня, обставини, з якими пов'язуються причини для відшкодування шкоди, виникли внаслідок невиконання ЦРЛ обов'язків про забезпечення нормальних умов праці, з цих підстав просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, зазначила, що її вина відсутня, тому просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши і проаналізувавши представлені докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі меморіального ордеру № 1 від 03.02.2015 року на суму 3334,00 грн. (три тисячі триста тридцять чотири грн. 00 коп.) та меморіального ордеру № 2 від 03.02.2015 року на суму 4722,00 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять дві грн. 00 коп.) Новосанжарська ЦРЛ сплатила ОСОБА_4 матеріальну шкоду відповідно частини 1 статті 1201 ЦК України в загальній сумі 8056 грн. (а.с. 8-9).

Пункт 3 частини 1 статті 134 КЗпП України передбачає, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року передбачає, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 КЗпП України), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства. Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода, заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом.

Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.12.2014 року, справа № 1-39/11, провадження 1/542/3/14, ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України, та притягнутий до покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення права обіймати посади лікаря-акушера-гінеколога. На підставі п. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 звільнений від покарання у зв'язку із закінченням строків давності (а.с. 10-17).

Вироком ОСОБА_3 була визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 140 КК України, та притягнута до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення права обіймати посади лікаря-акушера-гінеколога. На підставі п. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_3 звільнена від покарання у зв'язку із закінченням строків давності (а.с. 10-17).

За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідачів про відсутність їх вини, та відповідно наслідків для стягнення з них шкоди, завданої установі, повністю спростовуються вироком суду, та є тим фактом, що доказуванню не підлягає.

Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року встановлює, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Частина 1 статті 130 КЗпП України передбачає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Частина 1 статті 212 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 130, 134 КЗпП України, ст.ст. 3, 15, 61, 208, 213, 215, 218, 221 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Новосанжарської центральної районної лікарні до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Новосанжарської центральної районної лікарні з перерахуванням на р/р 35424201052881 в УДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, ЗКПО 01999425, матеріальну шкоду в розмірі 8056 грн. (вісім тисяч п'ятдесят шість грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до апеляційного суду Полтавської області через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Гавриленко