Рішення

від 23.04.2015 по справі 472/1909/14-ц

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/1909/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2015 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.

при секретарі - Крамарчук Л.Б.

з участю представника позивача - Сухарникова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаритетФінанс" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаритетФінанс" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту № 20120413/1,

В С Т А Н О В И В :

23 грудня 2014 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПаритетФінанс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

В позовній заяві позивач зазначив, що 13 квітня 2012 року між ТОВ "ПаритетФінанс" та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 20120413/1, згідно з яким ОСОБА_3 (позичальник) отримав кредит у розмірі 110 000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 60 % на рік в строк до 13 жовтня 2012 року. 15 жовтня 2012 року між ними було укладено Додаткову угоду № 1, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.01.2013 року разом з відповідним графіком платежів. 14 січня 2013 року укладено Додаткову угоду № 2, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.03.2013 року разом з відповідним графіком платежів. 13 березня 2013 року укладено Додаткову угоду № 3, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.06.2013 року разом з відповідним графіком платежів. 13.06.2013 року укладено Додаткову угоду № 4, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.04.2014 року разом з відповідним графіком платежів. 13 квітня 2014 року укладено Додаткову угоду № 5, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.07.2014 року разом з відповідним графіком платежів. Згідно з додатковими угодами кінцевий термін повернення кредиту встановлений сторонами 13 липня 2014 року. В порушення умов Договору відповідачем було частково здійснено погашення кредиту та нарахованих процентів за його використання. За період з 13 квітня 2012 року по 13 червня 2014 року відповідачем ОСОБА_3 було сплачено 158 376 грн. 68 коп., в тому числі плата за надання фінансового інструменту 1,5 % від суми кредиту - 1 650 грн. 00 коп., проценти - 95 637 грн. 80 коп., пеня - 5 814 грн. 88 коп., основна сума кредиту - 55 274 грн. 00 коп.. Після 13 червня 2014 року відповідач припинив сплачувати кредит. Тому станом на 17 грудня 2014 року за відповідачем ОСОБА_3 рахується заборгованість в сумі 206 820 грн. 59 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 54 726 грн. 00 коп., заборгованості по процентам - 16 770 грн. 87 коп., штрафної санкції по кредиту - 135 323 грн. 72 коп. Оскільки відповідач добровільно не погасив суму боргу, то позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 206 820 грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 2 068 грн. 21 коп. 03 березня 2015 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаритетФінанс" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту № 20120413/1 від 13 квітня 2012 року. В позовній заяві позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 зазначив, що 13 квітня 2012 року між ним та ТОВ "ПаритетФінанс" було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 20120413/1, за яким йому було надано грошові кошти в розмірі 110 000 грн. 00 коп. та ним вже сплачено 158 376 грн. 68 коп.. Вважає позовні вимоги ТОВ "ПаритетФінанс" необґрунтованими, а Договір про надання фінансового кредиту № 20120413/1 таким, що повинен бути визнаний недійсним.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових відносин" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Однак, як зазначено в преамбулі, цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Таким чином, стосовно фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, порушується принцип рівності, оскільки розмір їхньої цивільної відповідальності у вигляді пені фактично є необмеженим в порівнянні з іншими суб'єктами цивільних правовідносин. За період нарахування пені облікова ставка НБУ встановлювалася в межах від 7 до 12 % річних, а на момент розгляду справи в суді вона становить 14 %. Таким чином, на даний момент законодавство обмежує пеню розміром 0,4 % за кожний день прострочення. Встановлення пені в розмірі, який за один рік перевищує суму заборгованості в 3,65 раз та 5-7 раз перевищує подвійну облікову ставку НБУ, порушує принцип розумності. Крім того, несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Оскільки вартістю кредиту є відсотки, то встановлення пені з розрахунку 1,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення порушує права Позичальника як споживача. Положення п. 9.1.1.1 кредитного договору суперечать основним засадам цивільного права, визначених ст. ст. 1,3 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Договір про надання фінансового кредиту укладався в умовах, що сприяли прийняттю відповідачем необдуманого кроку на вкрай невигідних умовах, тому просить визнати недійсним Договір про надання фінансового кредиту № 20120413/1 від 13.04.2012 року. Ухвалою суду від 19 березня 2015 року зустрічна позовна заява об'єднана з первісним позовом в одне провадження.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ТОВ "ПаритетФінанс" Сухарников В.І. позовні вимоги підтримав з тих же підстав в повному об'ємі, просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість в сумі 206 820 грн. 59 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 54 726 грн. 00 коп., заборгованості по процентам - 16 770 грн. 87 коп., штрафної санкції по кредиту - 135 323 грн. 72 коп. та судовий збір в розмірі 2068 грн. 21 коп.

Представник відповідача по первісному позову ОСОБА_4 позов не визнав повністю, суду пояснив, що дійсно відповідач ОСОБА_3 13 квітня 2012 року уклав з ТОВ "ПаритетФінанс" кредитний договір та йому було надано кредит в розмірі 110 000 грн., але вважає, що позивачем було завищено штрафні санкції. Однак, незважаючи на це, відповідачем ОСОБА_3 було частково погашено кредитну заборгованість. Тому просить суд відмовити в задоволенні даного позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Представник позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просить суд визнати недійсним Договір про надання фінансового кредиту № 20120413/1 від 13.04.2012 року, оскільки було завищено розмір пені та за період нарахування пені облікова ставка НБУ встановлювалася в межах від 7 до 12 % річних, а на момент розгляду справи в суді вона становить 14 %. Таким чином, на даний момент законодавство обмежує пеню розміром 0,4 % за кожний день прострочення. Встановлення пені в розмірі, який за один рік перевищує суму заборгованості в 3,65 раз та 5-7 раз перевищує подвійну облікову ставку НБУ, порушує принцип розумності. Крім того, несправедливими є умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Оскільки вартістю кредиту є відсотки, то встановлення пені з розрахунку 1,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення порушує права Позичальника як споживача. Вважає, що положення п. 9.1.1.1 кредитного договору суперечать основним засадам цивільного права, визначених ст. ст. 1,3 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Окрім того, вказує, що Договір було укладено під впливом тяжкої для позивача ОСОБА_3 обставини (несприятливі погодні умови, які спричинили значних збитків та змушували саме в той час вкладати все більші кошти). Тому просить зустрічну позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою ТОВ "ПаритетФінанс" Сухарников В.І. зустрічну позовну заяву не визнав, суду пояснив, що при укладенні 13 квітня 2012 року з ОСОБА_3 Договору про надання фінансового кредиту № 20120413/1 з ним було обговорено всі істотні умови, а саме: він був ознайомлений про відповідальність та про наслідки порушення договірних зобов'язань, про що ним було підписано даний договір. Крім того, з ОСОБА_3 неодноразово укладалися Додаткові угоди про зміну строків кредитування. Тому вважає що зустрічна позовна заява не обґрунтована та не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню повністю, а в задоволенні зустрічної позовної заяви необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13 квітня 2012 року між ТОВ "ПаритетФінанс" та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 20120413/1 (а.с. 4-7), за умовами якого ОСОБА_3 (позичальник) отримав кредит у розмірі 110 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером № 3/04 від 13 квітня 2012 року в строк до 13 жовтня 2012 року. - (а.с.13) 15 жовтня 2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.01.2013 року разом з відповідним графіком платежів. 14 січня 2013 року укладено Додаткову угоду № 2, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.03.2013 року разом з відповідним графіком платежів. 13 березня 2013 року укладено Додаткову угоду № 3, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.06.2013 року разом з відповідним графіком платежів. 13.06.2013 року укладено Додаткову угоду № 4, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.04.2014 року разом з відповідним графіком платежів. 13 квітня 2014 року укладено Додаткову угоду № 5, якою строк кредитування встановлено з 13.04.2012 року по 13.07.2014 року разом з відповідним графіком платежів. Відповідно до даних додаткових угод кінцевий термін повернення кредиту встановлений сторонами 13 липня 2014 року. - (а.с.8-12)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пугктом 1.1. Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених в п.11.1 даного Договору, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути кредитодавцю суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені в даному Договорі.

Відповідно до п. 11.4.1 Договору про надання фінансового кредиту № 20120413/1 встановлена процентна ставка за користування кредитом на рівні 60 % річних або 5 % на місяць.

Згідно з п. 5.3.1 Договору про надання фінансового кредиту повернення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Кредитодавця за адресою: АДРЕСА_1, або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок Кредитодавця, якщо інше не передбачено даним Договором.

Як убачається з видаткового касового ордеру № 3/04 від 13 квітня 2012 року позивач за первісним позовом ТОВ "ПаритетФінанс" виконав свої договірні зобов'язання, видавши відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 110 000,00 грн. - (а.с.13) Цю обставину підтвердив в зустрічній позовній заяві і сам відповідач ОСОБА_3

Відповідно до Графіку платежів відповідач зобов'язався погашати кредит до 13 числа кожного місяця. Між тим, відповідач зобов'язання за кредитним договром належним чином не виконував, не вносив платежі в обумовлений умовами Договору строк, а також погашав кредит в меншій сумі, ніж передбачено Графіком, що підтвреджується даними бухгалтерської довідки № 12/1 від 16 грудня 2104 року та даними прибуткових касових ордерів. (а.с.14-21). Після 13 червня 2014 року відповідач ОСОБА_3 припинив повністю виконувати свої зобов'язання за договором про надання фінансового кредиту. Відповідачем ОСОБА_3 частково здійснено погашення кредиту та нарахованих процентів за його використання, за період з 13 квітня 2012 року по 13 червня 2014 року відповідачем ОСОБА_3 було сплачено 158 376 грн. 68 коп., в тому числі плата за надання фінансового інструменту 1,5 % від суми кредиту - 1 650 грн. 00 коп., проценти - 95 637 грн. 80 коп., пеню - 5 814 грн. 88 коп., основну суму кредиту - 55 274 грн. 00 коп..

Пунктами 9.1.1. та 9.1.1.1. Договору передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань по даному Договору позичальник несе відповідальність у порядку і на умовах, визначених в даному Договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені даним Договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф в розмірі 1,5 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожень день прострочки. Зазначений штраф сплачується додатково до прострочених сум.

В результаті неналежного виконання своїх зобов'язань вілдповідачу ОСОБА_3 відповідно до вказаних вище пунктів Договору було нараховано штраф за період з 13.07.2014 р. по 17.12.2014 року в сумі 135 323,72 грн. Таким чином, станом на 17 грудня 2014 року за відповідачем ОСОБА_3 рахується заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту в сумі 206 820 грн. 59 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 54 726 грн. 00 коп., заборгованості по процентам - 16 770 грн. 87 коп., штрафної санкції по кредиту - 135 323 грн. 72 коп. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Суд вважає, що відповідачем ОСОБА_3 всупереч вимогам „Договору„ безпідставно не сплачується заборгованість, тому позивач має право вимагати від відповідача ОСОБА_3 повернути заборгованість, що залишилася, сплати процентів за користування кредитом та штрафу.

26.09.2014 року за вих.№09/2 позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_3 претензію щодо повного погашення кредитної заборгованості, яка була отримана відповідачем 10.11.2014 р. -. (а.с.22) Проте, дана претензія залишена відповідачем без реагування та кредитні зобов'язання ним не були виконані.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обгрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Із змісту Договору про надання фінансового кредиту № 20120413/1 від 13.04.2012 року вбачається, що відповідач ОСОБА_3 ознайомлений та згоден з Умовами договору про надання фінансового кредиту, в тому числі погодився з розміром штрафу за прострочення виконання зобов'язань, зазначеним в п.9.1.1.1 Договору. Своїм підписом у даному Договорі відповідвач підтвердив, що будь-які умови даного Договору є істотними і підлягають виконанню в порядку, передбаченому даним Договором. (п.12.2) Отже, відповідач підтвердив свої права та обов'язки за цим договором, а також свою здатність виконувати умови цього Договору.

Суд вважає, що доводи представника позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 щодо невідповілдності положення п.9.1.1.1 Договору в частині встановленого розміру штрафу основним засадам цивільного права, визначених ст. ст.1, 3 ЦК України та ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" є необгрунтованими, оскільки, як вбачається з підписаного ОСОБА_3 Договору, в момент укладення цього договору кредитодавець надав позичальнику всю необхідну інформацію щодо суми кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту для позичальника з урахуванням відстокової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, інформацію про дату видачі кредиту і права на його дострокове повернення, рівень річної відстокової ставки за кредитом, умови щодо рівня відповідальності позичальника за прострочення виконання своїх зобов'язань за цим Договором. - (а.с. 4-7).

На ту обставину, що позичальник ОСОБА_3 погодився з умовами Договору, цілком розумів та приймав їх вказують досліджені в судовому засіпанні п'ять Додаткових угод до Договору про надання фінансового кредиту, за даними яких сторонами було досягнуто згоди щодо зміни кінцевої дати повернення кредиту. Решта умов кредитного договору залишалася незмінною та позичальником не ставилося питання щодо зменшення розміру неустойки. (а.с.8-12).

Окрім того, даними бухгалтерської довідки № 12/1 від 16 грудня 2014 р. та даними прибуткових касових ордерів: № 4/08 від 30.08.2012 р., № 6/11 від 27.11.2012 р., №4/01 від 15.01.2013 р., № 2/04 від 01.04.2013 р., № 4/07 від 12.07.2013 р. підтверджується факт згоди позичальника та прийняття ним умов Договору в частині визначення розміру штрафної санкції на рівні 1,5 % від суми заборгованості за кожень день прострочення платежу. - (а.с14-17). Відповідно до ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. За положеннями ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Враховуючи, що позичальник ОСОБА_3 був вільний у виборі фінансової установи та умов отримання кредиту, отримав від кредитодавця всю необхідну для формування свідомого вибору інформацію, добровільно зобов'язався погашати кредитну заборгованість, в тому числі і сплачувати штраф в розмір 1,5 % від суми заборгованості, і що на момент укладення Договору позичальник усвідомлював, що його умови є справедливими по відношенню до нього, то за такого, вимога позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору про надання фінансового кредиту з підстави невідповідності положення п.9.1.1.1 Договору основним засадам цивільного права та ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" не підлягає задоволенню. Що стосується вимоги позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору про надання фінансового кредиту на підставі ст.233 ЦК України під впливом тяжкої для нього обставини, то вона також не підлягає задоволенню. Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на тих умовах.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із досліджених в судовому засідінні матеріалів справи та при з'ясуванні всіх обставин у даній справі судом встановлено, що вказана позичальником обставина (несприятливі погодні умови, які спричинили значних збитків та змушували його саме в той час вкладати все більші кошти) повинна бути доведена та підлягає доказуванню.

Проте, позичальником ОСОБА_3 на підтвердження своїх доводів щодо укладення Договору про надання фінансового кредиту під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах (несприятливі погодні умови, які спричинили значних збитків та змушували його саме в той час вкладати все більші кошти) доказів не надано.

За таких обставин суд приходить до переконання, що вимоги позивача ОСОБА_3 за зустрічним позовом є необґрунтованими та у їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на це, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 21 (двадцять одна) копійка судового збору..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаритетФінанс" до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, уродженця с.Градівка Веселинівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПаритетФінанс, (місцезнаходження: 54017, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 7, кв. 1, п/р № 26504013196601, МФО 300346, ЄРДПОУ 36955553 в ПАТ "Альфа-банк") заборгованість по кредитному договору № 20120413/1 від 13 квітня 2012 року в сумі 206 820 (двісті шість тисяч вісімсот двадцять) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок станом на 17 грудня 2014 року, яка складається з: заборгованості за кредитом - 54 726 грн., заборгованості зі сплати процентів - 16 770 грн. 87 коп., штрафної санкції - 135 323 грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, уродженця с.Градівка Веселинівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПаритетФінанс, (місцезнаходження: 54017, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 7, кв. 1, п/р № 26504013196601, МФО 300346, ЄРДПОУ 36955553 в ПАТ "Альфа-банк") судовий збір у розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПаритетФінанс" про визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту № 20120413/1 від 13 квітня 2012 року - відмовити повністю. Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко