Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/21546/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 910/21546/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк" Київ"

на рішення господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року

у справі № 910/21546/14

господарського суду міста Києва

за позовом Благодійного фонду "Профдопомога"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк" Київ"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача 1.Національний банк України

2.Міністерство фінансів України

про зобов'язання виконати умови договору

за участю представників

позивача Шетанкова Н.М.

відповідача не з'явився

третіх осіб 1. Залевський В.О.

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року (суддя Бондарчук В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року (судді Рябуха В.І., Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) позов Благодійного фонду "Профдопомога" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ", за участю третіх осіб, про зобов'язання виконати умови договору задоволено. Зобов'язано відповідача виконати умови договору банківського рахунка юридичної особи від 24.07.2014 №ID10230547 в частині здійснення переказу коштів в сумі 1098000,00 грн. за призначенням, згідно платіжного доручення від 25 вересня 2014 року №7 та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк" Київ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 08 грудня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 липня 2014 року між позивачем та банком укладено договір банківського рахунка юридичної особи від 24 липня 2014 року №ID10230547, відповідно до якого банком здійснюється зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій клієнта (п.1.1 договору), а також обслуговування рахунка №2600.5.161064.001/980 (п.п.1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 2.1.5. та 2.1.6. договору, банк зобов'язаний, списувати кошти з рахунку(-ів) за дорученням клієнта на підставі касового документа. Списувати кошти з рахунку(-ів) на підставі розрахункового документа, оформленого згідно з чинним законодавством України, наданого клієнтом до банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в банку. Інші примірки розрахункового документа, але не менше ніж один (за винятком) розрахункових чеків в національній валюті України надавати довіреній особі клієнта (на її вимогу) не пізніше наступного дня.

Банк зобов'язаний виконувати надані клієнтом розрахункові документи (п.2.1.7 договору).

Згідно п. 2.1.10 договору банк зобов'язаний виконувати розрахункові/касові документи клієнта відповідно до черговості, визначеної чинним законодавство України, дотримуючись строків їх виконання, встановлених чинним законодавством України; виконувати розрахункові/касові документи клієнта, які надійшли до банку: - в операційний час - в день їх надходження; - в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Умовами п. 3.2.2. договору передбачено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на його рахунку(-ах) в межах, встановлених чинним законодавством.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк (п. 8.1. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з довідкою від 24 вересня 2014 року №023, наданої Оболонським відділенням ПАТ АКБ "Київ", станом на 24 вересня 2014 року, залишок на поточному рахунку позивача № 26005161064001 становить 1098701,91 грн.

25 вересня 2014 року позивачем пред'явлено банку до виконання платіжне доручення №7 на переказ коштів в сумі 1098000,00 грн. з поточного рахунка позивача №26005161064001 на поточний рахунок ДП "Санаторій "Молдова" №26001000006282, відкритого у ПАТ "Укрсоцбанк", з призначенням платежу "оплата за путівки, перебуваючих на лікуванні працівників ДФС згідно договору від 11 серпня 2014 року №22".

26 вересня 2014 року відповідач на адресу позивача направив повідомлення №223 про невиконання розрахункового документа, в якому зазначив, що ПАТ АКБ "Київ" не виконало платіжне доручення від 25 вересня 2014 року №7 у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

У зв'язку з відмовою банку виконати платіжне доручення, позивач звернувся до суду про зобов'язання ПАТ АКБ "Київ" виконати платіжне доручення від 25 вересня 2014 року №7.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 341 Господарського кодексу України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1073 ЦК України встановлює правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 ЦК України).

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

У статті 3 договору зазначено, що банк має право: зокрема, відмовити в здійсненні розрахункових та (або) касових операцій за рахунок клієнта у разі наявності фактів порушення клієнтом законодавства, положень договору та діючих правил банку, а також вимог щодо оформлення розрахункових документів та строків надання їх в банк; відмовити клієнту в його обслуговуванні у разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе тощо. Повернути клієнту розрахунковий документ, вчинений з порушеннями, без виконання з зазначенням причини.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування обставин, зазначених у статті 3 договору, які б могли потягнути за собою відмову чи зупинення виконання доручень клієнта.

Відповідно до п.3.1.17 договору банк має право не проводити видаткові операції з рахунку клієнта при відсутності на рахунку клієнта грошових коштів в сумі достатній для сплати послуг за обслуговування рахунку у відповідності з тарифами.

З огляду на докази, що на рахунку позивача було достатньо коштів для виконання платіжного доручення та враховуючи, що банком не надано доказів на підтвердження недостатності коштів на рахунку, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що банк не виконав платіжне доручення клієнта без поважних причин, чим порушив норми чинного законодавства (зокрема, ст.1068 ЦК України, п.8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), умови договору та права клієнта.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на існування обставин, передбачених договором, які б могли потягнути за собою повернення платіжних доручень клієнта без виконання.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вимог про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення від 25 вересня 2014 року №7 на суму 1098000,00 грн. про переказ коштів ДП "Санаторій "Молдова" за путівки.

Твердження відповідача, що він не може виконати платіжне доручення позивача, оскільки Національним банком України запроваджено обмеження у діяльності банку, не прийняті судом до уваги з підстав їх недоведеності.

Крім того, при зазначенні причини невиконання платіжного доручення позивача, банк зазначив недостатність коштів на кореспондентському рахунку, а не перешкоди у здійсненні банківської діяльності.

У частині 1 ст.1066 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк" Київ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2015 року зі справи № 910/21546/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков