Постанова

від 13.05.2015 по справі 922/5228/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 922/5228/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Максим-Інвест-Луганськ" до Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс" простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2014 року, ТОВ "Максим-Інвест_Луганськ" звернулось до господарського суду з позовом, у якому просило стягнути з ПП "Компанія "Маркет Плюс" заборгованість з орендної плати у сумі 71 750 грн., 5 713,83 грн. пені, 2 921,75 грн. на відшкодування інфляційних втрат та 2 000 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача 71 750 грн. боргу, 5 713,83 грн. пені, 2 921,75 грн. інфляційних втрат, 2 000 грн. штрафу та 1 827 на відшкодування судових витрат.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2015 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права і просить постановлені у справі судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, директора ТОВ "Максим-Інвест-Луганськ", перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 3/4 від 01.10.2013 року, за умовами якого ТОВ "Максим-Інвест-Луганськ" (орендодавець) передало у строкове платне користування ПП "Компанія "Маркет Плюс" (орендар) частину нежитлового приміщення № 1 , 2, 8, 9, 10, 11. 13, 14, 15, 16, 17, 18, V, X, XIII загальною площею 384,2 кв.м., розташованого в м. Луганськ, кв. Мирний, буд. 16-м (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 3.4, 3.6 договору загальний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди складає 10 250 грн. на місяць, ПДВ не нараховується та не сплачується, оплата здійснюється орендарем до 05 числа поточного місяця.

Згідно п. 6.3 зазначеного договору, за несплату або несвоєчасну сплату орендодавцю орендної плати орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Якщо затримка платежів (орендної плати або оплати комунальних послуг) перевищить 61 календарний день, орендар оплачує орендодавцеві додатково штраф у розмірі 2 000 грн.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судами попередніх інстанцій встановлено, що в порушення умов договору, орендні платежі за період з квітня 2014 року по жовтень 2014 року відповідач не здійснив, його заборгованість з орендної плати складає 71 750 грн., правильність розрахунку якої відповідач не оспорює.

Що ж до його посилань на відсутність зобов`язань з погашення цієї заборгованості в силу ст. 607 ЦК України, то суди правильно зазначили, що ця норма передбачає необхідність доведення наявності обставин, які б виключали можливість виконання зобов`язань.

Відповідно ж до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року зі змінами і доповненнями, внесеними постановою № 2 пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Таких доказів позивачем не надано, а тому обґрунтовано не прийнявши у якості доказу наявності обставин непереборної сили лист Служби безпеки України № 16/2949 від 26.06.2014 року та за непідтвердженості посилань на припинення договору за письмовою заявою № 14/031 від 14.03.2014 року господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд прийшли до правильного висновку щодо правомірності заявлених вимог про стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, передбачених договором та приписами ст. 625 ЦК України і підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду про задоволення позову та постанови апеляційного господарського суду за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко