Постанова

від 12.05.2015 по справі 914/3930/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 914/3930/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О. суддів:Барицької Т.Л. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Іваненко М.А. дов. від 21.10.2014р. від відповідача:Пономарьова Ю.В. дов. від 16.04.2015р. № 82 від третіх осіб не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиДержавного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" на рішення Господарського суду Львівської області від 5.12.2014р. та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.03.2015р. у справі№ 914/3930/14 Господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Авіа" доДержавного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс Люкс" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" провизнання недійсною односторонньої відмови від договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 від 26.09.2013р. та зобов'язання проводити рекламні кампанії відповідно до умов договору

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.05.2015р. № 02-05/288 для розгляду справи № 914/3930/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Барицька Т.Л., Попікова О.В. (доповідач)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант Авіа" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про визнання недійсною односторонньої відмови від договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 від 26.09.2013р., вчинену Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", та зобов'язання Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" проводити рекламні кампанії в інтересах ТОВ "Атлант Авіа" на рекламоносіях та територіях, що належать ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького", відповідно до Договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 від 26.09.2013р. (позовні вимоги з рахуванням заяви позивача від 27.11.2014р. про зміну предмету позову).

Рішенням господарського суду Львівської області від 5.12.2014р. (суддя Крупник Р.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 4.03.2015р. (головуючий суддя Данко Л.С., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсною односторонню відмову від Договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 від 26 вересня 2013 року, вчинену Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" та оформлену листом "Про розірвання договору" № 1216 від 17.06.2014р., зобов'язано Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" проводити рекламні кампанії в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Авіа" на рекламоносіях та територіях, що належать Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" відповідно до умов Договору про надання рекламних послуг №ОД/2013/09/26/2 від 26 вересня 2013 року.

Суди дійшли висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на те, що вчинений ДП "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" правочин про односторонню відмову від договору не відповідає вимогам, які встановлені частинами першою статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить положенням статей 651, 907 Цивільного кодексу України та статті 237 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статей 627, 629, ч.3 статті 651, 759, 762, 763, 907 Цивільного кодексу України, статей 173, 179, 188 Господарського кодексу України, статей 22, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що право на односторонню відмову передбачено Договором та відповідає вимогам статті 611, ч. 3 статті 651, статті 907 Цивільного кодексу України, статтям 188, 216 Господарського кодексу України. Вважає безпідставною вимогу про зобов'язання відповідача проводити рекламну кампанію відповідно до умов Договору зважаючи на вимоги статей 6, 11, 509, 627 Цивільного кодексу України.

Наголошує на тому, що розірвання договору відбувалося в порядку ч.3 статті 651 Цивільного кодексу України згідно досягнутих домовленостей сторін, які обумовлювались при укладенні договору про надання послуг та регулюються спеціальними вимогами Глави 65 Цивільного кодексу України, а саме статті 907 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" також звернулось до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, яка ухвалою від 24.04.2015р. прийнята до провадження та призначена до спільного розгляду з касаційною скаргою відповідача.

У касаційні скарзі ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційного суду, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому товариство наголошує на тому, що відповідач, розриваючи договір з позивачем, діяв відповідно до умов договору, в порядку та на підставах, встановлених ч. 3 статті 651, ч. 1 статті 907 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Міжнародний Аеропорт "Львів" та ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" позивач просить відмовити у їх задоволенні, залишивши без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Авіа" (Рекламодавець) та Державним підприємством "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" (Розповсюджувач) було укладено Договір про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 та додаткові угоди, зокрема, Додаткова угода № 2 "Перелік Рекламоносіїв".

Відповідно до п.1.1 Договору, Розповсюджувач проводить рекламні кампанії в інтересах Рекламодавця на рекламоносіях та територіях, що належать Розповсюджувачу, а Рекламодавець приймає та сплачує такі послуги розповсюджувача в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язується, зокрема, вчасно виставляти рахунки для оплати послуг (п/п.3.2.2), до 10-го числа місяця, наступного за звітнім, направляти позивачу Акт приймання-передачі послуг, який позивач зобов'язується підписати та надіслати протягом 10-ти днів з моменту його отримання. Якщо протягом цього строку Акт приймання-передачі наданих послуг не буде повернутий, такий Акт вважатиметься підписаним сторонами (п/п.3.2.7 Договору). Також відповідач зобов'язується не укладати з будь-якими іншими рекламодавцями протягом дії цього договору договори/угоди, предметом яких є надання аеропортом рекламних послуг або здійснення будь-якої іншої рекламної діяльності на території аеропорту (пп.3.2.8 Договору).

За умовами Договору позивач зобов'язується здійснювати розрахунки з відповідачем у відповідності до вимог даного Договору (п/п.3.4.9), прийняти надані послуги шляхом підписання Акта прийому-передачі послуг (п/п.3.4.10), а також, щомісячно, до 5-го числа місяця надавати довідку про надходження грошових коштів на рахунки позивача за розміщення реклами на території аеропорту та відповідні документальні підтвердження (завірені належним чином копії укладених позивачем договорів з контрагентами на розміщення реклами та виписки з банку, які свідчать про надходження коштів на рахунки позивача від реклами) (пп.3.4.11 Договору).

Згідно п.4.3 Договору сторони погодили, що за надані відповідно до цього Договору послуги рекламодавець зобов'язується, щомісячно, сплачувати Розповсюджувачу додаткову винагороду, яка складається з 50% надходжень грошових коштів на рахунки Рекламодавця за розміщення реклами на території аеропорту відповідно до укладених між Рекламодавцем та контрагентами договорів за мінусом вартості діючих рекламних кампаній, яка визначена сторонами, відповідно до п. 4.2 цього Договору та погоджена сторонами шляхом обміну листами, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору сторони домовились про те, що розмір щомісячних платежів на користь розповсюджувача за цим Договором після спливу 6 (шести) місяців з моменту набуття чинності цим Договором, повинен складати не менше 70 000,00 грн. з ПДВ.

Розповсюджувач щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним виставляє Рекламодавцю рахунок для сплати, а Рекламодавець до 15-го числа кожного місяця здійснює його оплату (п. 4.3 Договору).

Згідно п.5.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року.

У пункті 5.3. Договору сторони передбачили, що даний договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої сторони в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання іншою стороною умов цього Договору з обов'язковим письмовим попередженням за 90 (дев'яносто) календарних днів до передбачуваної дати розірвання іншої Сторони.

Судами також було встановлено, що за надання послуг з розміщення рекламних матеріалів за квітень 2014 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 04-0000347 від 30.04.2014 року на суму 480,00 грн., рахунок № 04-0000348 від 30.04.2014 року на суму 2500,00 грн., а також рахунок № 04-0000349 від 30.04.2014 року на суму 20000,00 грн. Вказані рахунки позивачем оплачено повністю 27.05.2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.05.2014 року № 39, № 40 та № 41.

Між сторонами додатково було підписано Акт № 05-0000256 від 31.05.2014 року про надання послуг з проведення рекламної кампанії за квітень 2014 року на загальну суму 47020,00 грн.

Крім цього між сторонами підписано Акт № 05-0000262 від 31.05.2014 року про надання послуг з проведення рекламної кампанії за травень 2014 року на загальну суму 70000,00 грн.

На підставі вказаних Актів, а також укладеного Договору, відповідачем виставлено рахунок № 05-0000367 від 31.05.2014 року на суму 47020,00 грн., а також рахунок № 05-0000368 від 31.05.2014 року на суму 70000,00 грн. (вказані рахунки були надіслані позивачу електронною поштою 11.06.2014 року ).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач оплатив дані рахунки 20.06.2014 року та 24.06.2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 47 від 20.06.2014 року та № 49 від 24.06.2014 року.

19.06.2014 року ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" направлено Генеральному директору ТОВ "АтлантАвіа" Тельновій І.В., за адресою: вул. Костельна, 9, офіс 33, м. Київ, 01001, по-пошті лист № 1216 від 17.06.2014 року "Про розірвання договору", у якому відповідач керуючись п. 5.3 Договору повідомив позивача про розірвання з 16.09.2014р. Договору № ОД/2013/09/26/2 про надання рекламних послуг у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "АтлантАвіа" умов Договору № ОД/2013/09/26/2 про надання рекламних послуг від 26.09.2013 року, а саме: п. 4.4 Договору, наслідком якого стало утворення дебіторської заборгованості у розмірі 117020,00 грн. станом на 16.06.2014 року.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача із позовом про визнання недійсною односторонньої відмови від Договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 від 26.09.2013 року, вчиненої Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" та оформленої листом № 1216 від 17.06.2014 року "Про розірвання договору" та зобов'язання відповідача надавати рекламні послуги згідно укладеного Договору.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину, наслідком якого є розірвання договірних правовідносин достроково - з 16.09.2014 р. та припинення відповідних прав та обов'язків сторін, суди дійшли висновку, що вчинений ДП "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" правочин про односторонню відмову від договору не відповідає вимогам, які встановлені частинами першою статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить положенням статей 651, 907 Цивільного кодексу України та статті 237 Господарського кодексу України.

При цьому суди виходили з того, що наслідки повної відмови від договору є аналогічними наслідкам його розірвання за рішенням суду, а відтак, у разі виникнення спору щодо законності підстав відмови від договору, з урахуванням приписів статті 8 Цивільного кодексу України, при оцінці такої законності до застосування підлягають положення статті 651 Цивільного кодексу України, які регулюють підстави для зміни або розірвання договору за рішенням суду.

Посилаючись на вимоги ч.2 статті 651 Цивільного кодексу України, яким передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, суди І та апеляційної інстанцій встановивши незначний термін прострочення оплати виставлених відповідачем рахунків, порушення про які йдеться в листі від 17.06.2014 року № 1216, та зазначивши, що такі порушення не можуть являтися істотними та такими, що спричинили шкоду, за відсутності такого критерію порушення умов договору, як розмір завданої шкоди, дійшли висновку про відсутність правових підстав для відмови від договору.

Однак колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

Приписами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору -за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 статті 188 Господарського кодексу України).

Порядок відмови від договору регулюється загальними засадами цивільного права. Так, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, відповідно до ч. 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Односторонню відмову від договору, як безпосередню підставу його розірвання та зміни, слід відрізняти від пред'явлення вимоги про розірвання договору на розсуд однієї із його сторін. Одностороння відмова від договору, відповідно до змісту ч. 3 статті 651 Цивільного кодексу України, безпосередньо тягне правові наслідки розірвання або зміни договору.

Відповідно до вимог статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Отже, договір про надання послуг може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення стороною одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки попередніх судів стосовно того, що договір про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 може бути розірваний лише у зв'язку з істотним порушенням договору (ч. 2 статті 651 ЦК України) та за умови доведеності спричинення шкоди внаслідок порушення умов договору.

У пункті 5.3. Договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 сторони визначили, що даний договір може бути розірваний з ініціативи будь-якої сторони в односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання іншою стороною умов цього Договору з обов'язковим письмовим попередженням за 90 (дев'яносто) календарних днів до передбачуваної дати розірвання іншої Сторони.

Отже, в даному договорі сторони погодили можливість розірвання договору в односторонньому порядку за умови невиконання або неналежного виконання іншою стороною умов цього Договору, та визначили порядок такого розірвання - обов'язкове письмове попередження за 90 (дев'яносто) календарних днів до передбачуваної дати розірвання іншої Сторони. Будь-яких інших додаткових обов'язкових умов щодо істотності порушення згаданий договір не містить.

Відповідач, користуючись правом односторонньої відмови від договору про надання послуг, закріпленим у статті 907 Цивільного кодексу України, звернувся до позивача із відповідним листом № 1216 від 17.06.2014 року "Про розірвання договору", у якому відповідач керуючись п. 5.3 Договору повідомив позивача про розірвання з 16.09.2014р. Договору № ОД/2013/09/26/2 про надання рекламних послуг у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Атлант Авіа" умов Договору № ОД/2013/09/26/2 про надання рекламних послуг від 26.09.2013 року, а саме: п. 4.4 Договору, внаслідок чого утворилась дебіторська заборгованість у розмірі 117020,00 грн. станом на 16.06.2014 року.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем в порушення умов п. 4.4 договору про надання рекламних послуг за квітень 2014 року допущено прострочення оплати на 3 дні, а за травень 2014 року - на 7 днів, а станом на момент оформлення відмови від договору (17.06.2014 р.), прострочення позивача становило один день.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення позивачем умов договору про надання рекламних послуг в частині своєчасного та повного внесення платежів, судова колегія вважає помилковими і необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для визнання недійсною односторонньої відмови від договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 від 26.09.2013р., вчинену Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", та зобов'язання Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" проводити рекламні кампанії в інтересах ТОВ "Атлант Авіа" на рекламоносіях та територіях, що належать ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького", відповідно до Договору про надання рекламних послуг № ОД/2013/09/26/2 від 26.09.2013р.

Доводи судів стосовно того, що скерування згаданого листа № 1216 від 17.06.2014 року на адресу позивача лише 19.06.2014 року та вручення останньому - 23.06.2014 року, доводять порушення з боку відповідача вимог статті 907 Цивільного кодексу України, оскільки враховуючи дату припинення договору згідно п.5.3 Договору, письмове попередження позивача (одержання ним листа № 1216 від 17.06.2014р.) мало відбутися не пізніше 18.06.2014 року, визнаються касаційною інстанцією непереконливими, оскільки стосуються лише порядку визначення дати розірвання договору.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення у відповідності до пункту 2 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції, які прийняті внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права, підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2015р. у справі № 914/3930/14 скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Авіа" відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Авіа" на користь Державного підприємства "Міжнародний Аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" 1218 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 1705,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: Т.Л.Барицька

О.В. Попікова