Рішення

від 12.05.2015 по справі 908/1507/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/37/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 Справа № 908/1507/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт.Єрки, вул. Леніна, буд. 47)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 110)

про стягнення 121 824, 00 грн. передплати за договором поставки №37 від 28.07.2014р., 8284,03грн. інфляційного нарахування, 3657,72 грн. штрафу та 15529,74 грн. пені.

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Лисенко Ю.М., довіреність б/н від 15.01.2015р.;

Від відповідача - не з'явився;

10.03.2015р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", Черкаська область, Катеринопільський район, смт.Єрки з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект", Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 121 824, 00 грн. передплати за договором поставки №37 від 28.07.2014р., 8284,03грн. інфляційного нарахування, 3657,72 грн. штрафу та 15529,74 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2015р. порушено провадження у справі № 908/1507/15-г, справі присвоєно номер провадження 4/37/15, розгляд справи призначено на 09.04.2015 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою від 09.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 12.05.2015р.

В судовому засіданні 12.05.2015р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача судове засідання 12.05.2015 р. здійснювалося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі від 10.03.2015р. і від 09.04.2015 р., суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 08.05.2015р., юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" (код ЄДРПОУ 33284327) є: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 110, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 10.03.2015р. про порушення провадження у справі № 908/1507/15-г, та ухвала суду від 09.04.2015 р. про відкладення розгляду справи № 908/1507/15-г, які направлялися на зазначену адресу відповідача, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталися.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1507/15-г.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 12.05.2015р., представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, які викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.ст. 526, 626, 655 ЦК України, умовами договору поставки №37 від 28.07.2014р., на підставі яких позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму 121 824, 00 грн. передплати 8284,03грн. інфляційного нарахування, 3657,72 грн. штрафу та 15529,74 грн. пені.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" (відповідачем у справі) був укладений договір поставки №37 (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність позивача (покупця) товар, згідно специфікації, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.1.4 Договору асортимент, кількість , ціна товару визначається згідно специфікації на кожну партію поставленого товару.

У відповідності з п. 2.1. Договору строк поставки товару здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту 100% оплати за Товар.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що вартість однієї одиниці товару в гривнях вказується в специфікаціях, на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору складається із кількості фактично поставленого і прийнятого товару.

Згідно п 4.2 Договору покупець здійснює 100 % передоплату за товар.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку не можливості поставки всієї кількості Товару в термін обумовлений договором, Покупець має право вимагати повернення на протязі 3 банківських днів, з моменту отримання вимоги, раніше перерахованих у вигляді попередньої оплати коштів.

Пунктом 6.10 Договору сторони узгодили, що у разі порушення п.1.1 постачальник повинен повернути Покупцю 100% передплати за Товар.

Відповідно до Специфікації №1 до Договору відповідач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити: ланцюг до транспортера RL-7 кількістю 108 метрів загальною вартістю 50220 грн. без врахування ПДВ; ланцюг до транспортера RL -8 кількістю 108 метрів загальною вартістю 51300 грн. без врахування ПДВ.

Загальна вартість Товару з урахування ПДВ становить 121824 грн., у тому числі 20304 грн. ПДВ.

08.07.2014р. відповідачем був виставлений рахунок №37 на оплату товару обумовлену договором №37 від 28.07.2014р.

Як встановлено судом з матеріалів справи, згідно платіжного доручення № 92202 від 06.08.2014р. на суму 121824, 00 грн., позивач виконав зобов'язання щодо оплати вартості товару, перерхувавши на розрахунковий рахунок відповідача передоплату за товар в розмірі 121824, 00грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи у строк визначений договором, (40 календарних дні з дати фактичної оплати), відповідач, поставку товару не здійснив.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору не виконав у повному обсязі та належним чином.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцю меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, а бо відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

17.02.2012р. позивач на адресу відповідача направив претензію №45 з вимогою на протязі 3-х банківських днів поставити товар або повернути отримані грошові кошти. Зазначена претензія отримана особисто директором ТОВ "Мелітопольпродмашкомплект" 26.01.2015р., про що свідчить підпис директора Ю.І. Верещаги та штамп підприємства.

При цьому, відповідно до вимог діючого законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Тобто, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника або суб'єкта господарської діяльності без створення юридичної особи.

Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Відповідно до пункту 9.1 Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє до 31.12.2014р., а в частині сплати штрафних санкцій до повного виконання зобов'язань сторонами. Якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення терміну дії договору не подасть заяву про розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Матеріали справи свідчать, що на підставі вказаних положень Договору та норм чинного законодавства дія Договору поставки №37 від 28.07.2014р. була пролонгована.

З урахуванням зазначеного, зобов'язання відповідача поставити товар не припинено.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Відповідач доказів поставки товару в повному обсязі за договором поставки №37 від 28.07.2014р. не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач не здійснив поставку товару на загальну суму 121824, 00 грн., тому вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" 121824, 00 грн. передплати за договором поставки №37 від 28.07.2014р. є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2 Договору, який передбачає, що за несвоєчасну поставку товару або його поставку в неповному обсязі відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення (недопоставленого) товару за кожен день прострочення.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором поставки №37 від 28.07.2014р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 15529,77 грн., яка розрахована за період з 17.09.2014р. по 26.02.2015р.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за договором поставки №37 від 28.07.2014р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, оскільки допущені помилки при розрахунку пені, за заявлений період, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 15433, 26 грн.

Таким чином, пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 15433, 26 грн., в іншій частині про стягнення пені судом відмовляється.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3657,72 грн. штрафу.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. міститься вказівка, що чинним законодавством не виключена можливість встановлення в укладеному сторонами договорі застосування до грошового зобов'язання не тільки пені, а й іншого виду неустойки - штрафу, притому і як самостійного заходу відповідальності, і як такого, що застосовується поряд з пенею.

У відповідності до п. 4.4 Договору сторони передбачили, що якщо продавець прострочить термін повернення передплати, вказаний в п.6.3, сплачує покупцю штраф у розмірі 3% від неповерненої суми.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку не можливості поставки всієї кількості Товару в термін обумовлений договором, Покупець має право вимагати повернення на протязі 3 банківських днів, з моменту отримання вимоги, раніше перерахованих у вигляді попередньої оплати коштів.

Факт прострочення відповідачем терміну оплати товару передбаченого Договором та факт отримання вимоги, на підставі ст. 6.3 Договору є доведеними та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3657,72 грн. штрафу на підставі п. 4.4 Договору є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів в сумі 8284,03 грн. Суд вважає вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, внаслідок наступного:

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів за прострочення саме грошового зобов'язання. Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (щебінь гранітний). За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. Отже, до спірних правовідносин не застосовуються положення частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням). (Таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 16.09.2014 р. по справі № 921/266/13-г/7) . Внаслідок викладеного, в задоволенні вимог про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в сумі 8284,03грн. відмовляється.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене позовні вимоги в цілому задовольняються частково, в частині стягнення з відповідача 121 824, 00 грн. передплати за договором поставки №37 від 28.07.2014р., 3657,72 грн. штрафу та 15433,26 грн. пені. В іншій частині позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 44, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", Черкаська область, Катеринопільський район, смт.Єрки до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект", Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 110, код ЄДРПОУ 33284327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт.Єрки, вул. Леніна, буд. 47, код ЄДРПОУ 32580463) 121 824 (сто двадцять одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. передплати, 15433 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 26 коп. пені, 3657 (три тисячі шістсот п'ятдесят сім) 72 коп. штрафу, 2 818 (дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "13" травня 2015 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.