Постанова

від 28.07.2015 по справі 908/1507/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.07.2015 справа №908/1507/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Марченко О.А. Радіонова О.О. Попков Д.О. Лисенко Ю.М., довіреність № б/н від 15.01.15; Верещага Ю.І., директор розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект", м. Мелітополь, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015р. (повний текст рішення підписано 13.05.2015р.) у справі№ 908/1507/15-г (суддя Зінченко Н.Г.) за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", смт. Єрки, Черкаська область Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект", м. Мелітополь, Запорізька область простягнення 121 824, 00 грн. передплати за договором поставки №37 від 28.07.2014р., 8284,03грн. інфляційного нарахування, 3657,72 грн. штрафу та 15529,74 грн. пені.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (Позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" (далі - Відповідач) про стягнення передплати в сумі 121 824 грн., інфляційних нарахувань у сумі 8284 грн. 03 коп., 3% штрафу у сумі 3657 грн. 72 коп., пені у сумі 15 529 грн. 74 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 р. у справі №908/1507/15-г позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" 121 824 грн. 00 коп. передплати, 15 433 грн. 26 коп. пені, 3 657 грн. 72 коп. штафу. Одночано судом відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з Відповідача 8248 грн. 03 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи доведено, що Відповідач не здійснив поставку товару на загальну суму 121 824 грн., тому вимоги Позивача є обґрунтованими та законними, як і нарахування на зазначену суму пені та штрафу. Стягнення втрат від інфляції грошових коштів суд вважає безпідставними, оскільки стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої суми передплати за непоставлений товар.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду Запорізької області від 12.05.2015 р. у справі № 908/1507/15-г та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, скаржник вважає, що рішення суду прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також апелянт зазначає, що виконати йому зобов'язання вчасно завадили обставини непереборної сили. Відповідач посилається також на те, що між ним та Позивачем була досягнута усна домовленість, згідно з якою він надіслав на адресу Позивача складові елементи ланцюгів до транспортера RL-7, RL-8, що фактично складають 80-90% готового виробу, та оснащення у вигляді 2-х штампів для виготовлення внутрішньої ланки ланцюга та його остаточну зборку, а Позивач самостійно доробляє та виготовляє вказані ланцюги.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р. Відповідачу відновлено пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 21.07.2015 р.

В судовому засіданні 21.07.2015 р. оголошено перерву до 28.07.2015 р.

Сторони були належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу від 14.07.2015 р.

У судовому засіданні представник Позивача звернувся до суду з клопотанням про доручення до матеріалів справи акту звірки, який відображає бухгалтерський облік господарських операцій між Позивачем та Відповідачем за період з 28.07.2014 р. по 27.07.2015 р.

Судова колегія задовольнила дане клопотання.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та надав суду доповнення до апеляційної скарги, в яких посилається на п. 9.2 договору поставки № 37 від 28.07.2014 р. Також апелянт зазначив, що ним були виконані всі необхідні дії для виконання відповідного договору поставки.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 28.07.2014 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №37 (далі - Договір).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1.1. Договору Відповідач зобов'язався передати у власність Позивача товар згідно специфікації, а Позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що асортимент, кількість, ціна товару визначається згідно специфікації на кожну партію поставленого товару.

Згідно з п. 2.1 Договору строк поставки товару здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту 100% оплати за Товар.

Відповідно до Специфікації 1 до Договору Відповідач зобов'язався поставити, а Позивач прийняти та оплатити: ланцюг до транспортера RL-7 кількістю 108 метрів загальною вартістю 50220,00 грн. без урахування ПДВ; ланцюг до транспортера RL-8 кількістю 108 метрів загальною вартістю 51300,00 грн. без урахування ПДВ.

Загальна вартість Товару з урахуванням ПДВ становить 121 824,00 грн., у тому числі ПДВ - 20304,00 грн.

08.07.2014 р. Відповідачем був виставлений рахунок № 37 на оплату товару, обумовленого Договором № 37 від 28.07.2014 р. та специфікацію 1 до цього Договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, згідно платіжного доручення № 92202 від 06.08.2014 р. Позивач виконав зобов'язання щодо оплати вартості товару, перерахувавши на розрахунковий рахунок Відповідача передплату за товар в розмірі 121 824 грн. 00 коп.

З наданого платіжного доручення вбачається, що призначенням платежу є оплата за ланцюг до транспортера рахунок №37 від 28.07.2014р.

З наведеного вбачається, що позивач добросовісно виконав свої зобов`язання за договором поставки № 37 від 08.07.2014 р., здійснивши 100% передоплату за належний до поставки товар.

Як зазначено вище, згідно п. 2.1 Договору строк поставки товару здійснюється протягом 40 календарних днів з моменту 100% оплати за Товар.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

Пунктом 6.10 Договору сторони узгодили, що у разі порушення п.1.1 постачальник повинен повернути Покупцю 100% передплати за товар.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Так, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. №45 від 22.01.2015р. з вимогою протягом 3 банківських днів здійснити поставку товару, а разі неможливості - повернути перераховані у вигляді передплати кошти у сумі 121 824,00 грн. (факт отримання вказаної претензії підтверджено відповідачем). Проте, за твердженням позивача, наведена вимога залишена відповідачем без виконання.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши передоплату за належний до поставки товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач, всупереч вимогам договору та закону, своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 121 824,00 грн.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача передоплати за договором в розмірі 121 824,00 грн. або здійснення поставки товару на вказану суму, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект"допустило порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 121 824,00 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 3657,72 грн. та 15529,74 грн. пені.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну поставку Товару або його поставку не в повному обсязі, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення (недопоставленого) Товару за кожен день прострочення.

Також, згідно з п. 6.4 Договору, якщо Продавець прострочить терміни повернення передоплати, вказані в п. 6.3, то він сплачує Покупцю штраф у розмірі 3% від неповерненої суми.

На підставі вказаних умов Договору, Позивачем нараховано 3657,72 грн. штрафу та 15529,74 грн. пені.

Як зазначно вище, Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. №45 від 22.01.2015р., відповідно до якої просив протягом 3 банківських днів здійснити поставку Товару, а у разі неможливості - повернути перераховані у вигляді передплати кошти у сумі 121 824,00 грн. на відповідний рахунок Позивача. Вказана претензія отримана апелянт 23.01.2015 р., що Відповідач підтвердив у судовому засіданні.

Таким чином, у даному випадку, у зв'язку із непоставкою обумовленого договором товару з 26.01.2015 р. у Відповідача виникає не майнове, а грошове зобов'язання перед Позивачем. Тобто, терміном прострочення Відповідачем зобов'язання щодо передання товару відповідно до Договору є період з 17.09.2014 р. по 26.01.2015 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені та штрафу за Договором є обґрунтованою та доведеною. Проте, судом першої інстанції помилково нарахована сума штрафу у розмірі 3657 грн. 72 коп. та сума пені у розмірі 15433 грн. 26 коп. з огляду на наступне.

Розглянувши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена поставка обумовленого договором товару та з огляду на приписи ст.549 ст.610 ст.611 Цивільного кодексу України, п.3.2 договору колегія суддів вважає, що за період прострочення виконання зобов'язання, а саме з 17.09.2014 р. по 26.01.2015 р., підлягає стягненню з Відповідача пеня в розмірі 11765 грн. 19 коп., штраф - в розмірі 3654 грн.72 коп. (виходячи із розрахунку: 121824:100 х 3=3654,72)

В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3668 грн. 07 коп. та штрафу у розмірі 03,00 грн. судова колегія вважає висновки суду неправомірними, а вимоги Позивача - необґрунтованими.

З викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 р. у справі № 908/1507/15-г підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3668 грн. 07 коп. пені, 03,00 грн. штрафу.

На ряду із зазначеним, Позивач заявив вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 8 248 грн. 03 коп.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено колегією суддів, грошове зобов'язання у Відповідача перед Позивачем виникло з 27.01.2015 р., після спливу трьох днів з моменту пред'явлення Позивачем Відповідачу претензії № 45 від 22.01.2015 р.

Проте, як встановлено матеріалами справи, Позивачем не було заявлено вимог про стягнення інфляційних нарахувань з Відповідача саме з цього періоду.

В свою чергу, місцевим господарським судом правомірно відмовлено Позивачу у вимозі щодо стягнення інфляційних нарахувань за визначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" період, оскільки, як встановлено колегією суддів, останнім помилково визначено строк виконання боржником грошового зобов'язання щодо повернення передплати.

Одночасно колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що вчасно виконати зобов'язання йому завадили обставини, які стали наслідком непереборної сили і які відповідають п. 8 Договору № 37 від 28.07.2014 р. з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Аналогічний припис містить ст. 218 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово - промислові палати в Україні" №671/97-ВР від 02.12.1997 р. торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видає сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Проте, Відповідач не довів і не надав суду відповідних доказів настання дії непереборної сили.

У попередньому судовому засіданні Відповідач зазначав, що між ним та Позивачем була досягнута усна домовленість про поставку товару згідно накладної № 27 від 20.03.2015 р. на загальну суму 106023 грн. 60 коп. в рахунок виконання Договору посилаючись при цьому на п. 9.2 Договору.

Колегія суддів не приймає вищевказані доводи Відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до накладної № 27 від 20.03.2015 р. Позивач отримав від Відповідача товар на загальну суму 106 023 грн. 60 коп. Представник Позивача отримав даний товар за дорученням № КК100006139 від 18.03.2015 р. Дана довіреність № КК100006139 від 18.03.2015 р. була видана представнику Позивача на отримання переліку цінностей, а саме "заготовки до ланцюгів RL7, RL8" на суму 106 023 грн. 60 коп., відповідно до договору поставки № 37 від 28.07.2014 р.

Однак, предмет Договору і матеріали, які Відповідач надав Позивачу згідно накладної № 27 від 20.03.2015 р. є різними.

В свою чергу, згідно п. 10.1 Договору усі доповнення або зміни до цього договору вносяться сторонами у письмовій формі, підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються їх печатками. Усі належним чином оформлені Додатки і зміни до цього договору є його невід'ємними частинами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Скаржник не надав суду доказів, що такі зміни чи доповнення мали місце.

Одночасно, до матеріалів справи скаржником додано акт звірки розрахунків № 391 від 20.03.2015 р., складений з боку Відповідача, в якому зазначалося, що кредитний залишок між Позивачем та Відповідачем становить 15 800 грн. 40 коп. Апелянт зазначив, що даний акт звірки був направлений Позивачу, проте останнім він не був підписаний і залишився без відповіді. Позивач також надав акт звіряння взаємних розрахунків з Відповідачем за період з 28.07.2014 р. по 27.07.2015 р., який складений та підписаний головним бухгалтером Позивача. В цьому акті звіряння зазначено : відповідно до договору № 37 від 28.07.2014 р. дебет становить 121 824 грн.; відповідно до договору Б/Н від 20.03.2015 р. кредит становить 106 023 грн. 60 коп.; сальдо кінцеве становить 15 800 грн. 40 коп.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, судова колегія вважає що Відповідачем не доведено виконання ним зобов'язань за договором № 37 від 28.07.2014 р. шляхом передання позивачу товару за накладною №27 від 20.03.2015р.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду від 12.05.2015 р. у справі № 908/1507/15-г підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Мелітопольпродмашкоплект", - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 р. у справі № 908/1507/15-г скасувати в частині стягнення пені в розмірі 3 668,07 грн. та штрафу в розмірі 03,00 грн.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції :

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського , 110, код ЄДРПОУ 33284327) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Леніна, буд. 47, код ЄДРПОУ 32580463) 121 824 (сто двадцять одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. передплати, 11 765 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 19 коп., 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 750 грн. 49 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2015 р. у справі №908/1507/15-г залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Леніна, буд. 47, код ЄДРПОУ 32580463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольпродмашкомплект" (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського , 110, код ЄДРПОУ 33284327) 36 грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Донецького апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів.

У судовому засідання 28.07.2015 р. оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 31.07.2015 р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Попков Д.О.

Радіонова О.О.