Рішення

від 05.05.2015 по справі 911/745/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2015 р. Справа № 911/745/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережжя Укрбудсвіт», м. Київ

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чабанець», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани

про стягнення 9726,48 грн.

за участю представників:

від позивача: Арчаков Д.В. (дов. № 03 від 14.01.2015 р.);

від відповідача: Семенець П.Г. (дов. від 12.03.2015 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Правобережжя Укрбудсвіт» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чабанець» (далі - відповідач) про стягнення 9726,48 грн., з яких 7033,50 грн. заборгованості за договором № 3173 від 03.01.2012 р. про надання послуг з технічного обслуговування, 954,24 грн. пені, 211,58 грн. 3% річних та 1527,16 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 3173 від 03.01.2012 р. про надання послуг з технічного обслуговування в частині зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 7033,50 грн. В зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 8.4. договору нараховано відповідачу 954,24 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 211,58 грн. 3% річних та 1527,16 грн. інфляційних втрат.

17.03.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що договір № 3173 від 03.01.2012 р. є недійсним, оскільки житловий комплекс, технічне обслуговування домофонних систем якого є предметом договору, був переданий на баланс відповідача за актом приймання-передачі лише 07.02.2012 р., тобто на момент укладення договору № 3173 від 03.01.2012 р. вищезазначене майно не перебувало у розпорядженні та володінні відповідача, а отже у останнього не було законних підстав для його укладення. Відповідач також зазначив, що позивачем не доведено факт надання у І кварталі 2013 р. послуг з технічного обслуговування, оскільки жодний акт приймання-передачі наданих послуг за вказаний період позивачем не направлявся та відповідно не підписувався відповідачем. За твердженням відповідача, посилання позивача в обґрунтування факту надання послуг на копії заказ-нарядів на виконання робіт є безпідставними, так як зазначені документи містять відомості про виконання позивачем лише частини передбачених договором робіт, при цьому вони не підписувались та не приймались ні посадовою, ні довіреною особою відповідача. Крім того, заперечуючи проти позовної вимоги про стягнення пені, відповідач заявив про сплив встановленої ст. 258 ЦК України позовної давності щодо вказаної вимоги, в зв'язку з чим просив суд відмовити у її задоволенні на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України. Також відповідач просить суд визнати договір недійсним.

В судових засіданнях 17.03.2015 р. та 07.04.2015 р. представником позивача було надано суду додаткові письмові пояснення у справі.

30.04.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

05.05.2015 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

В судових засіданнях 17.03.2015 р. та 07.04.2015 р. було оголошено перерву до 07.04.2015 р. та 21.04.2015 р. відповідно.

Представник позивача в судових засіданнях 17.03.2015 р., 07.04.2015 р. та 05.05.2015 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 17.03.2015 р., 07.04.2015 р., 21.04.2015 р. та 05.05.2015 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Правобережжя Укрбудсвіт» (виконавець) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чабанець» (замовник) було укладено договір № 3173 про надання послуг з технічного обслуговування (договір).

Відповідно до п. 2.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг з технічного обслуговування системи за тими об'єктами, що зазначені в Додатку № 1 до договору, та в порядку, встановленому договором.

Сторонами було підписано Додаток № 1 до договору, в якому зазначено перелік, адреси та кількість об'єктів, що підлягають обслуговуванню.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що замовник зобов'язується оплатити вартість послуг в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Замовник та виконавець зобов'язані належним чином і в строк виконувати всі обов'язки, що визначені у договорі (п.п. 3.1., 4.1. договору).

Згідно з п. 5.1. договору технічне обслуговування системи здійснюється виконавцем щомісячно та щоквартально безпосередньо на об'єкті та включає в себе всі регламентовані роботи, що перелічені в додатку № 2 до договору.

Сторонами було підписано Додаток № 2 до договору, в якому визначено перелік послуг та робіт з технічного обслуговування системи.

У випадку виявлення недоліків в роботі системи замовник має право викликати фахівця виконавця. Замовлення приймається виконавцем щоденно з 9 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. На момент оформлення замовлення замовник повинен повідомити сутність виявлених недоліків, адресу об'єкта та (або) номер квартири, в якій виявлено такі недоліки. Замовлення формується виконавцем у вигляді наряду-замовлення, з яким фахівець виконавця прибуває до замовника (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору виконавець зобов'язаний направити свого фахівця на об'єкт на підставі оформленого наряду-замовлення в строк, що не перевищує чотири робочих днів з моменту його оформлення.

Згідно з п. 5.5. договору причини, які призвели до порушення функціональних режимів роботи системи фіксуються виконавцем у наряді-замовленні. Після завершення робіт фахівець виконавця включає у наряд-замовлення перелік та зміст виконаних робіт, а замовник чи (або) його довірена особа підписує цей наряд-замовлення з обов'язковим зазначенням дати та часу. Підписаний сторонами наряд-замовлення вважається актом прийому-передачі виконаних робіт і залишається у виконавця.

Виконавець забезпечує безперебійну роботу обладнання, що обслуговується, і несе відповідальність за порушення належного його функціонування, виключно, у випадку дотримання замовником умов розділу 7 договору (п. 5.7. договору).

В п. 5.8. договору сторони дійшли згоди, що по закінченню кожного кварталу послуга по договору приймається замовником шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що щомісячна вартість послуг з кожної квартири, які зазначені в Додатку № 1, становить 4,50 грн. Оплата послуг здійснюється замовником на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування сум щоквартальної вартості послуг з кожної квартири, визначеної договором, на розрахунковий рахунок виконавця (п. 6.3. договору).

Згідно з п. 6.5. договору замовник здійснює оплату вартості послуг з технічного обслуговування системи на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування сум щоквартальної вартості послуг з кожної квартири, визначеної договором, на банківський рахунок виконавця в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

В п. 10.1. договору зазначено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. В тому разі, коли жодна із сторін договору за 30 днів до закінчення не попередить іншу сторону про припинення його дії, то дія договору автоматично продовжується на той самий строк (п. 10.6. договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору ним в січні-березні 2013 р. було надано відповідачу послуги з технічного обслуговування системи контролю та обмеження доступу до під'їздів і квартир будинків, загальна вартість яких відповідно до п. 6.2. договору з урахуванням кількості квартир, зазначеної в Додатку № 1 до договору, становить 7033,50 грн. (521 квартира*4, 50 грн.*3 місяці).

На підтвердження факту надання відповідачу у січні-березні 2013 р. послуг за договором № 3173 від 03.01.2012 р. позивачем надано суду витяг з бази даних «Call Center» позивача, в якому зафіксовані звернення відповідача з повідомленнями про виявлення недоліків в роботі системи контролю та обмеження доступу до під'їздів і квартир будинків ОСББ «Чабанець», та наряди-замовлення № 88176 від 16.01.2013 р., № 88236 від 16.01.2013 р., № 89802 від 31.01.2013 р., № 89870 від 31.01.2013 р., № 92520 від 20.02.2013 р. та № 93558 від 04.03.2013 р.

Як зазначає позивач, з метою оплати наданих послуг ним за допомогою факсимільного зв'язку було виставлено відповідачу відповідний рахунок на оплату № 21 від 11.03.2013 р. на суму 7033,50 грн.

05.06.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача акт надання послуг № 25 від 01.04.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 9662 від 05.06.2013 р. та засвідченою копіє журналу реєстрації поштових відправлень відділення поштового зв'язку Укрпошти у смт Чабани.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення № 23535670 вбачається, що вказане поштове відправлення 11.06.2013 р. було вручено уповноваженому представнику ОСББ «Чабанець» - Тихончук, що підтверджується підписом працівника поштового зв'язку.

Відповідно до п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень , поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення , повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що акт надання послуг № 25 від 01.04.2013 р. не направлявся позивачем відповідачу та не був ним отриманий, не приймаються судом до уваги.

Пунктом 5.9. договору встановлено, що зазначені в п. 5.8. договору акти підписуються замовником не пізніше наступного дня з моменту його отримання або, в цей же строк, замовник повинен надати виконавцю мотивовану письмову відмову від їх прийняття з письмовими зауваженнями щодо їх якості (виявлені недоліки).

Однак, акт надання послуг № 25 від 01.04.2013 р. на суму 7033,50 грн. відповідач, всупереч умовам п. 5.9. договору, не підписав та не повернув.

При цьому, жодних претензій чи зауважень щодо кількості, якості та своєчасності наданих позивачем у січні-березні 2013 р. послуг від відповідача не надходило.

Відповідно до п. 5.11. договору в разі ненадання замовником в обумовлений п. 5.9. договору строк підписаного акта або мотивованої відмови, послуги відповідного кварталу вважаються такими, що прийняті замовником без зауважень.

Таким чином, оскільки відповідач у встановлений п. 5.9. договору строк не надав позивачу мотивованої відмови від підписання акта надання послуг № 25 від 01.04.2013 р., надані позивачем у січні-березні 2013 р. послуги відповідно до п. 5.11. договору вважаються такими, що прийняті відповідачем без зауважень.

З огляду на викладене, заперечення відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов договору № 3173 від 03.01.2012 р. в частині надання послуг з технічного обслуговування системи контролю та обмеження доступу до під'їздів і квартир будинків не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно з статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи наявність в матеріалах справи звернень відповідача з повідомленнями про виявлення недоліків в роботі системи контролю та обмеження доступу до під'їздів і квартир будинків ОСББ «Чабанець» та відповідних нарядів-замовлень на усунення вказаних недоліків, отримання відповідачем акта надання послуг № 25 від 01.04.2013 р. на суму 7033,50 грн. та його не підписання за відсутності жодних претензій чи зауважень, господарський суд дійшов висновку, що зазначені докази в сукупності підтверджують факт надання позивачем та прийняття відповідачем вказаних в акті № 25 від 01.04.2013 р. послуг на суму 7033,50 грн.

При цьому, встановивши в п. 6.5. договору порядок оплати вартості наданих послуг з технічного обслуговування, який передбачає перерахування сум щоквартальної вартості послуг з кожної квартири, визначеної договором, на банківський рахунок виконавця в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом , сторони фактично передбачили обов'язок відповідача щоквартально сплачувати фіксовану вартість передбачених договором послуг.

При цьому, момент виникнення у відповідача вказаного обов'язку сторони не поставили у залежність від підписання сторонами акта надання послуг, а лише передбачили в п.п. 5.9., 5.10. порядок заявлення та усунення виявлених в процесі надання послуг недоліків.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що відповідно до умов договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих позивачем в січні-березні 2013 р. послуг до 05.04.2013 р.

Проте, відповідач вказані послуги не оплатив, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 7033,50 грн.

21.06.2013 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 12 від 21.06.2013 р., що підтверджується фіскальним чеком № 6157 від 21.06.2013 р., в якій позивач вимагав від відповідача протягом п'яти календарних днів від дати отримання претензії сплатити заборгованість за договором в сумі 7033,50 грн.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 7033,50 грн. за послуги, отримані на підставі договору № 3173 від 03.01.2012 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 7033,50 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві просить суд визнати договір № 3173 від 03.01.2012 р. недійсним, посилаючись на те, що житловий комплекс, технічне обслуговування домофонних систем якого є предметом договору, був переданий на баланс відповідача за актом приймання-передачі лише 07.02.2012 р., тобто на момент укладення договору № 3173 від 03.01.2012 р. вищезазначене майно не перебувало у розпорядженні та володінні відповідача, а отже у останнього не було законних підстав для його укладення.

Оскільки предметом договору є щоквартальне надання послуг, а по закінченню І кварталу 2012 р. житловий комплекс вже був переданий відповідачу, який отримав послуги за договором, про що свідчить підписаний двома сторонами акт надання послуг № 3 від 31.03.2012 р., суд не вбачає підстав використати право, надане йому ст. 83 ГПК України, для визнання зазначеного договору недійсним.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 954,24 грн. пені, нарахованої за загальний період з 06.04.2013 р. по 06.04.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 7033,50 грн.

Відповідно до п. 8.4. договору при простроченні строків оплати вартості послуг, визначених цим договором, виконавець має право застосувати до замовника пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідно до п. 6.5. договору за надані послуги відповідач мав розрахуватись до 05.04.2013р., то нарахування пені на заборгованість припинилось (05.04.2013р. + 6 місяців) 05.10.2013 р.

Отже, нарахування пені за період з 06.10.2013 р. по 06.04.2014 р. здійснено позивачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що є підставою для відмови в позовній вимозі про стягнення пені, нарахованої за період з 06.10.2013 р. по 06.04.2014 р.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, нарахованої з 06.04.2013 р. по 05.10.2013 р., то судом встановлено наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, в зв'язку з чим просить суд відмовити в її задоволенні.

Частиною 1 статті 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій міститься вимога про стягнення пені за прострочення оплати вартості наданих послуг, 25.02.2015 р., що підтверджується штампом канцелярії господарського суду Київської області.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності в частині вимоги про стягнення пені, яка нарахована за період з 06.04.2013 р. по 05.10.2013 р., що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Як вже зазначалось, пеня, що нарахована за період з 06.10.2013 р. по 06.04.2014 р., нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 954,24 грн. пені не підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 211,58 грн. 3 % річних та 1527,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 211,58 грн. 3% річних, нарахованих за період з 06.04.2013 р. по 06.04.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 7033,50 грн.

Враховуючи те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 211,58 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1527,16 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з 06.04.2013 р. по 22.12.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 7033,50 грн.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, що становлять менше місяця.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період травень 2013 р. - листопад 2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 7033,50 грн., інфляційні втрати становлять 1526,27 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чабанець» (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників, 2-В, код 34902866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережжя Укрбудсвіт» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 6, літера «А», код 37855306) 7033,50 грн. (сім тисяч тридцять три грн. 50 коп.) заборгованості, 211,58 грн. (двісті одинадцять грн. 58 коп.) 3% річних, 1526,27 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять шість грн. 27 коп.) інфляційних втрат та 1647,59 грн . (одну тисячу шістсот сорок сім грн. 59 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 14.05.2015 р.