Постанова

від 13.07.2015 по справі 911/745/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа№ 911/745/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Зеленіна В.О.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Арчаков Д.В., довіреність №03 від 14.01.15р.

від відповідача - Семенець П.Г., довіреність №б/н від 12.03.15р.

розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чабанець"

на рішення господарського суду Київської області від 05 травня 2015 року

у справі №911/745/15 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Правобережжя Укрбудсвіт»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чабанець"

про стягнення 9 726,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до ОСББ "Чабанець" про стягнення 9 726,48 грн. (а.с. 6-8).

Рішенням Господарського суду Київської області від 05 травня 2015 року, повний текст якого складено 14 травня 2015 року, по справі №911/745/15 позов ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт» до ОСББ «Чабанець» про стягнення 9 726,48грн. задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05 травня 2015 року, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 05 травня 2015року у справі №911/745/15- скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05 червня 2015 року апеляційну скаргу у справі №911/745/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Авдеєв П.В., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В., справу призначено до розгляду на 09 липня 2015 року.

Відповідно до розпорядження від 08 липня 2015 року №09-52/932/15 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ» у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, справа була передана на повторний автоматичний розподіл.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2015 року, справу №911/745/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Рудченко С.Г., Агрикова О.В.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 08 липня 2015 року у зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги по справі №911/745/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді - Зеленін В.О., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08 липня 2015 року апеляційну скаргу по справі №911/745/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді - Зеленін В.О., Агрикова О.В., справу призначено до розгляду на 09 липня 2015 року.

В судовому засіданні 09 липня 2015 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 13 липня 2015 року, відповідно до вимог статті 77 ГПК України.

Представник ОСББ "Чабанець" в судовому засіданні 09 липня 2015 року надав суду пояснення, в яких просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, рішення Господарського суду Київської області від 05 травня 2015року у справі №911/745/15 - скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт».

Представник ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт» в судовому засіданні 09 липня 2015 року надав суду свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 05 травня 2015року у справі №910/2395/15-г без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

03 січня 2012р. між ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт» (виконавець) та ОСББ «Чабанець» (замовник) було укладено договір №3173 про надання послуг з технічного обслуговування (договір) (а.с.13-16).

Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по наданню послуг з технічного обслуговування системи за переліком згідно з Додатком №1 до договору, а замовник зобов'язується оплатити вартість послуг в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (п.2.1, п.2.2 договору).

В п. 5.8. договору сторони дійшли згоди, що по закінченню кожного кварталу послуга по договору приймається замовником шляхом підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що щомісячна вартість послуг з кожної квартири, які зазначені в Додатку №1, становить 4,50 грн. Оплата послуг здійснюється замовником на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування сум щоквартальної вартості послуг з кожної квартири, визначеної договором, на розрахунковий рахунок виконавця (п. 6.3. договору).

Замовник здійснює оплату вартості послуг з технічного обслуговування системи на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування сум щоквартальної вартості послуг з кожної квартири, визначеної договором, на банківський рахунок виконавця в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом (п. 6.5. договору).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. В тому разі, коли жодна із сторін договору за 30 днів до закінчення не попередить іншу сторону про припинення його дії, то дія договору автоматично продовжується на той самий строк (п. 10.6. договору).

ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт» на виконання умов договору в січні-березні 2013 р. надав відповідачу послуги з технічного обслуговування системи контролю та обмеження доступу до під'їздів і квартир будинків на загальну вартість: 7 033,50 грн. (521 квартира*4,50 грн.*3 місяці), що підтверджується витягом з бази даних «Call Center» позивача, в якому зафіксовані звернення відповідача з повідомленнями про виявлення недоліків в роботі системи контролю та обмеження доступу до під'їздів і квартир будинків ОСББ «Чабанець» (а.с. 129-139), та наряди-замовлення №88176 від 16.01.2013 р., №88236 від 16.01.2013 р., №89802 від 31.01.2013 р., №89870 від 31.01.2013 р., №92520 від 20.02.2013 р. та №93558 від 04.03.2013 р. (а.с. 12).

З метою оплати наданих послуг позивачем 11.03.2013р. та 10.04.2013р. надіслано рахунки на оплату №21 та №27 відповідачу за допомогою факсу (а.с.31-32). Акт надання послуг №25 від 01.04.2013р. було надіслано відповідачу 05.06.2013р. та отримано ним 11.06.2013р. (а.с.30, 33).

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що акт надання послуг №25 від 01.04.2013 р. не направлявся позивачем відповідачу та не був ним отриманий є необґрунтованими.

Акт надання послуг № 25 від 01.04.2013 р. на суму 7033,50 грн. відповідач не підписав та не повернув.

Відповідно до п. 5.11. договору в разі ненадання замовником в обумовлений п. 5.9. договору строк підписаного акта або мотивованої відмови, послуги відповідного кварталу вважаються такими, що прийняті замовником без зауважень.

Оскільки відповідач у встановлений п.5.9. договору строк не надав позивачу мотивованої відмови від підписання акта надання послуг №25 від 01.04.2013 р., надані позивачем у січні-березні 2013 р. послуги відповідно до п.5.11. договору вважаються такими, що прийняті відповідачем без зауважень.

В п. 6.5. договору сторони встановили порядок оплати вартості наданих послуг з технічного обслуговування, який передбачає перерахування сум щоквартальної вартості послуг з кожної квартири, визначеної договором, на банківський рахунок виконавця в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Відповідно до умов договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих позивачем в січні-березні 2013 р. послуг до 05.04.2013р. Проте, відповідач вказані послуги не оплатив, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 7033,50 грн.

21 червня 2013р. та 09 січня 2015р. ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт» направляли ОСББ «Чабанець» Претензії з вимогою сплати боргу. Однак відповідач на них не надав відповідей (а.с.19-24).

22 січня 2015 року ОСББ «Чабанець» направив ТОВ «Правобережжя Укрбудсвіт» повідомлення про розірвання договору шляхом односторонньої відмови від договору (а.с 25).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Скаржник посилається на те, що в позивача відсутній оригінал договору, відповідно якого виник спір, а його копія завірена не належним чином та з порушенням вимог законодавства тому він не визнає факт існування договору. Проте, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач надсилав 22 січня 2015 р. повідомлення про розірвання договору шляхом односторонньої відмови свідчить про те, що договір існував і відповідач знав про його існування (а.с.25).

Підтверджує факт існування договірних відносин і перерахування грошових коштів позивачу за інші періоди дії договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази підтверджують факт надання позивачем та прийняття відповідачем вказаних в акті №25 від 01.04.2013р. послуг на суму 7033,50 грн., отримані на підставі договору № 3173 від 03.01.2012р. тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7033,50 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 954,24 грн. пені, нарахованої за загальний період з 06.04.2013р. по 06.04.2014р. на заборгованість відповідача у сумі 7033,50 грн.

Відповідно до п. 8.4. договору при простроченні строків оплати вартості послуг, визначених цим договором, виконавець має право застосувати до замовника пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На відміну від тривалості позовної давності (ст. 259 ЦК України), порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін, що прямо передбачено ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Остаточний розрахунок по договору повинен був відбутися до 05.04.2013р. Строк за який у позивача виникло право звернутися з вимогою про стягнення пені є 05.04.2013р. по 05.10.2013р. Позивачем безпідставно нараховано пеню з 06.04.2013 р. по 06.04.2014р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення пені, у зв'язку з чим просить суд відмовити в її задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 ЦК України передбачена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій міститься вимога про стягнення пені за прострочення оплати вартості наданих послуг, 25.02.2015 р.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Колегія суддів зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності в частині вимоги про стягнення пені, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 211,58 грн. 3 % річних та 1527,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним та обґрунтованим, тому позовна вимога про стягнення з відповідача 211,58 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних витрат у сумі 1527,16 грн., що нараховані за загальний період з 06.04.2013 р. по 22.12.2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 7033,50 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу того, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, що становлять менше місяця. Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом першої інстанції за період травень 2013 р. - листопад 2014 р. на заборгованість відповідача у сумі 7033,50 грн., інфляційні втрати становлять 1526,27 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного колегія суддів зазначає, що скаржник не надав суду достатніх доказів в розумінні статті 33, 34 ГПК України, які б могли стати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду Київської області від 05 травня 2015року у справі №911/745/15 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чабанець" на рішення господарського суду Київської області від 05 травня 2015року у справі №911/745/15 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чабанець".

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чабанець" на рішення господарського суду Київської області від 05 травня 2015 року у справі №911/745/15 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Київської області від 05 травня 2015 року у справі №911/745/15 залишити без змін.

3.Справу №911/745/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

В.О. Зеленін