Постанова

від 13.05.2015 по справі 917/176/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа № 917/176/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача – не з'явився,

відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2222 П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2015 р. у справі № 917/176/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпромтех", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 54 610,84 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.03.2015 р. (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківпромтех" заборгованість за договором поставки товару № 0408-СН від 26.07.2013р.: 790,94 грн. - основного боргу, 62,15 грн. - пені, 24,38 грн. - 3% річних, 194,73 грн. - суми інфляційних та заборгованість за договором поставки товару № 0611-СН від 05.12.2013р.: 39 830,57 грн. - основного боргу, 4 072,77 грн. - пені, 1 020,26 грн. - 3% річних, 8 615,04 грн. - суми інфляційних, а також 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач, ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.04.2015р., яке міститься в матеріалах справи.

Позивач, ТОВ "ЛКЛ Електро", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання також не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.04.2015р., яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаних осіб за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.07.2013р. між ТОВ “Харківпромтех” (постачальник) та ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” (покупець) укладено договір поставки товару № 0408-СН, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язаний цей товар прийняти та своєчасно оплатити.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією – (ями), що є додатками до цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.4 договору № 0408-СН, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Згідно з п.6.1, 6.2 договору № 0408-СН, розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у договорі.

На виконання умов договору №0408-СН позивачем була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 790,94 грн., що підтверджується видатковою накладною №30 від 20.12.2013р., ТТН № ХП-000030 від 20.12.2013р., податковою накладною № 10 від 20.12.2013р.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором № 0408-СН не виконав, оплати за поставлений товар не здійснив. Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 0408-СН склала 790,94 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що 05.12.2013р. між ТОВ “Харківпромтех” (постачальник) та ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” (покупець) укладено договір поставки товару № 0611-СН, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язаний цей товар прийняти та своєчасно оплатити.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією – (ями), що є додатками до цього договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.4 договору № 0611-СН, датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Згідно з п. 6.1, 6.2 договору № 0611-СН, розрахунки за товар здійснюються протягом 60 календарних днів з дати поставки. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у договорі.

На виконання умов договору № 0611-СН позивачем була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 39 830,57 грн., а саме: на суму 7 581,60 грн. (видаткова накладна № 32 від 20.12.2013р., податкова накладна № 12 від 20.12.2013р., ТТН № ХП-000030 від 20.12.2013р.); на суму 20 261,95 грн. (видаткова накладна № 1 від 24.01.2014р., податкова накладна № 1 від 24.01.2014р., ТТН № ХП-00001 від 24.01.2014р.); на суму 894,22 грн. (видаткова накладна № 2 від 24.01.2014р., податкова накладна № 2 від 24.01.2014р., ТТН № ХП-00001 від 24.01.2014р.); на суму 11 092,80 грн. (видаткова накладна № 13 від 11.02.2014р., податкова накладна № З від 11.02.2014р., ТТН № ХП-00008 від 11.02.2014р.).

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання за договором № 0611-СН не виконав, оплати за поставлений товар не здійснив. Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 0611-СН склала 39 830,57 грн.

Таким чином, станом на 29.01.2015р. заборгованість ПАТ “Кременчуцький сталеливарний завод” перед ТОВ “Харківпромтех” за договором поставки товару № 0408-СН від 26.07.2013р. склала 790,94 грн. та за договором поставки товару № 0611-СН від 05.12.2013р. склала 39 830,57 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 790,94 грн. та 39 830,57 грн. за вищевказаними договорами, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив терміни сплати за переданий товар та не виконав умови договору належним чином.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що під час поставки відповідач прийняв товар, хоча достатніх правових підстав для цього не мав, оскільки позивачем не надано документів, підтверджуючих якість товару. На думку апелянта, ненадання зазначених документів є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 4.1. договорів поставки товару № 0408-СН від 26.07.2013р. та № 0611-СН від 05.12.2013р. підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Згідно з ч. 2 ст. 662 Цивільного Кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 666 Цивільного Кодексу України визначено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару. В матеріалах справи відсутні докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності сертифікату якості, або докази звернення до позивача щодо відмови від договорів або повернення товару позивачу.

Окрім того, договорами поставки товару № 0408-СН від 26.07.2013р. та № 0611-СН від 05.12.2013р. сторони передбачили обов'язок покупця щодо виклику представника постачальника для складання двостороннього акту, у випадку виявлення виробничих дефектів у товарі при його прийманні, а також при монтажі, налагоджуванні та експлуатації, у період гарантійного строку. Строк усунення недоліків або заміни товару (доукомплектування) постачальником становить 20 днів з моменту виявлення дефектів, що посвідчується двостороннім актом, якщо інший строк не встановлений самим актом (п. 5.1 -5.2 договорів).

Проте, акти або інші докази в підтвердження виявлення виробничих дефектів або невідповідності якості поставленого товару нормативній документації в матеріалах справи відсутні.

Також, колегія суддів зазначає, що п. 6.1 договорів не пов'язує порядок обчислення строку оплати з моментом передачі документів, визначених в п. 4.1 договорів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар спірними договорами не визначений. При цьому, відповідач жодним чином не заперечує самого факту отримання товару.

Окрім того, слід зазначити, що спір у даній справі не є спором щодо якості поставленого товару, а стосується стягнення заборгованості за поставлену продукцію.

Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність основного боргу за договором поставки товару № 0408-СН від 26.07.2013р. в розмірі 790,94 грн. та за договором поставки товару № 0611-СН від 05.12.2013р. в розмірі 39 830,57 грн., а тому правомірно задовольнив вказані вимоги позивача.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.6 договорів поставки товару № 0408-СН від 26.07.2013р. та № 0611-СН від 05.12.2013р. встановлено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діє під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, відповідачу нарахована пеня за договором № 0408-СН у сумі 62,15 грн. та за договором № 0611-СН в сумі 4 072,77 грн.; за договором № 0408-СН відповідачу нараховано 3% річних у сумі 24,38грн. та інфляційних у сумі 194,73грн.; за договором № 0611-СН відповідачу нараховано 3% річних у сумі 1 020,26 грн. та інфляційних у сумі 8 615,04грн.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є правильними, нараховані у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2015 р. у справі № 917/176/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.03.2015 р. у справі № 917/176/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.05.2015р.

Головуючий          суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.