Постанова

від 12.05.2015 по справі 902/24/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. Справа № 902/24/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2015 року у справі № 902/24/15 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Приватного підприємства центр експертних послуг "Сервіс - центр"

до Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держземагентства у Вінницькій області

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 175174,44 грн. за договором субпідряду № 95 від 27.09.2013 року

за участю представників:

позивача - Сидорчук С.О. - керівник, Сидорчук В.М., за довіреністю,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

В судовому засіданні від 12.05.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.03.2015 року у справі № 902/24/15 позов Приватного підприємства центр експертних послуг "Сервіс - центр" до Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держземагентства у Вінницькій області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 175174,44 грн. за договором субпідряду № 95 від 27.09.2013 року задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю.

В судовому засіданні представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві, останню вважають необґрунтованою та немотивованою та просять залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2015 року - без змін.

Від третьої особи на адресу суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких остання просить задовольнити апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю.

До початку розгляду справи по суті від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, яке не підлягає задоволенню, оскільки заявником не надано належних та обґрунтованих доказів неможливості направлення свого представника до суду апеляційної інстанції. При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, що чинне законодавство не обмежує сторін у виборі кола осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, а відтак, у разі, якщо скаржник вважав за необхідне приймати участь у судовому засіданні, він мав можливість та повинен був направити до суду іншого представника. Наведене узгоджується із позицією викладеною у п.п. 3.9.2 п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (зі змінами та доповненнями).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача, врахувавши надіслані на адресу суду письмові пояснення третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2013 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було укладено договір № 107/1 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги з проведення інвентаризації земель загальною площею 266667 га на території Вінницької області, згідно додатку 1, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Згідно п. 3.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником надання послуг згідно календарного плану та кошторису надання послуг, після підписання сторонами акта наданих послуг, а також шляхом остаточної оплати наданих послуг, після підписання сторонами акту приймання - передачі наданих послуг до якого додано матеріали з проведення інвентаризації земель у 3-х примірниках в паперовому та електронному вигляді. Оплата згідно договору проводиться у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця по факту надання послуг. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок. Строк надання послуг протягом 2013 року, відповідно п. 5.1. договору.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, між позивачем по справі (субпідрядник) та відповідачем (підрядник) був укладений договір субпідряду № 95 від 27 вересня 2013 року на виконання робіт щодо розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів). Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору субпідряду, підрядник доручає, а субпідрядник, який має ліцензію серії АГ № 583023 на проведення робіт із землеустрою видану Державним комітетом України із земельних ресурсів 19.01.2011 року за № 46, кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника Сидорчука О.І. № 000501 від 18.01.2013 року, зобов'язується розробити та передати підряднику, на умовах цього договору, документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Вінницької області. Відповідно до п. 1.2. договору, підрядник, згідно договору, надав субпідряднику вихідні данні: рішення органу виконавчої влади, викопіювання, зразок технічної документації із землеустрою, а також технічне завдання на надання послуг. Згідно п. 3.1. договору, строк виконання робіт починається з моменту підписання цього договору сторонами та діє до 15.12.2013 року. Пунктом 4.1. договору субпідряду № 95 від 27.09.2013 року визначено, що ціна робіт за договором є договірною, і згідно додатку 3 протоколу погодження договірної ціни становить 260842,84 грн. без ПДВ. Відповідно до п.4.4 зазначеного договору, підрядник на протязі 7 банківських днів перераховує субпідрядникові відповідні грошові кошти після підписання акту виконаних робіт та за умови отримання підрядником коштів від Головного управління Держземагентства у Вінницькій області по договору від 26.09.2013 року за № 107/1. Згідно п. 5.1. договору, розроблена документація із землеустрою в термін до 15.12.2013 року передається субпідрядником у 3-х примірниках в паперовому та електронному вигляді підрядникові, що оформляється відповідними актами приймання-передачі документації.

02.12. 2013 року між позивачем та відповідачем було підписано акт б/н відповідно до якого, на підставі договору субпідряду № 95 від 27.09.2013 року, позивачем надані послуги згідно календарного плану всіх етапів виконаних робіт на загальну суму 134656,50 грн.

Згідно акту приймання - передачі від 30.01.2014 року до зазначеного договору від 27.09.2013 року, позивачем був переданий відповідачу оптичний диск з створеними у цифровому вигляді файлами формату ХМL (файли обміну в електронному вигляді).

04.08.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист - вимогу № 49, у зв'язку невиконанням грошових зобов'язань останнього за договором субпідряду № 95 від 27.09.2013 року та актом б/н від 02.12.2013 року, укладеними між позивачем та відповідачем. Зазначена претензія відповідачем залишена без задоволення.

На підставі даного факту позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення 134656,50 грн. боргу; 5507,24 грн. пені; 4039,70 грн. 3% річних; 30971,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням від 10.03.2015 року господарський суд задовольнив позовні вимоги ПП центр експертних послуг "Сервіс - центр" у повному обсязі.

Мотивуючи подання апеляційної скарги, відповідач вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення. Зокрема суд, на думку скаржника, не врахував той факт, що згідно п. 4.4 договору субпідряду, підрядник на протязі 7 банківських днів перераховує субпідрядникові відповідні грошові кошти після підписання акту виконаних робіт, та за умови отримання підрядником коштів від Головного управління Держземагентства у Вінницькій області по договору від 26.09.2013 року за № 107/1.

Після підписання 02.12.2013 року між позивачем та відповідачем акту прийому-передачі виконаних робіт по договору субпідряду № 95 від 27.09.2013 року, відповідачем 02.12.2013 року було підписано акт № 160 про надання послуг із Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області, по об'єктах земельних ділянок, що розташовані на території Березнівської сільської ради Чернівецького району площею 288,3 га, Мазурівської сільської ради Чернівецького району 732,5 га, Саїнської сільської ради Чернівецького району площею 160,7 га.

Згідно акта зрівняння розрахунків, складеного між відповідачем та третьої особою, станом на 27.01.2015 року за надані послуги з проведення інвентаризації земель, наданих на підставі договору від 26.09.2013 року за №107/1, встановлено, що сума заборгованості кредитора становить всього 10292557, 08 грн., в тому числі і по акту № 160 від 02.12.2013 року на суму 141720,93 грн.

Як зазначає скаржник, останній 07.10.2014 року звернувся до третьої особи із претензією щодо сплати заборгованості по договору від 26.09.2013 року за №107/1.

На претензію відповідача Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області була надана відповідь, відповідно до якої останнє повідомило, що претензія не може бути задоволена у зв'язку із відсутністю фінансування по відповідним кошторисним призначенням.

У зв'язку з вищезазначеним, враховуючи те, що третя особа не розрахувалась з відповідачем по договору № 107/1 від 26.09.2013 року по об'єктах, які виконував позивач, та враховуючи п. 4.4 договору субпідряду, на думку скаржника на даний час відсутні договірні та правові підстави для оплати послуг зі сторони останнього на користь позивача в сумі 34656,50 грн. Також скаржник вважає безпідставним нарахування на користь позивача пені, інфляційних та 3% річних.

У надісланих на адресу суду письмових поясненнях третя особа зазначила, що в останньої відсутні кошти на погашення кредиторської заборгованості перед відповідачем по договору № 107/1 від 26.09.2013 року відповідно до затвердженого Держземагентство кошторису на 2014 рік по КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи", в т.ч. на оплату послуг з інвентаризації земель. Оскільки державного фінансування робіт, які виконав позивач не було, третя особа просить скасувати рішення суду першої інстанції. Крім того, вказує, що договором укладеним з відповідачем, не передбачалась можливість виконався укладати договори субпідряду, а тому третьою особою, як замовником робіт, з інвентаризації земель та стороною по договору № 107/1 не погоджувалося укладання виконавцем договору субпідряду з ПП центр експертних послуг "Сервіс - центр".

Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами та мотивами апеляційної скарги та поясненнями третьої особи з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне твердження зазначене у ст. 173 ГК України, відповідно до якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГПК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між позивачем та відповідачем укладено договір субпідряду № 95 від 27.09.2013 року.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки останні підтвердженні належними доказами та випливають із порушення відповідачем господарського зобов'язання.

Скаржник, як на підставу неможливості сплати заборгованості по договору № 95 від 27.09.2013 року, посилається на несплату третьою особою (замовником) заборгованості по договору №107/1 від 26.09.2013 року у зв'язку з відсутністю відповідних коштів на погашення зазначеної заборгованості.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вказані посилання скаржника не беруться уваги апеляційним господарським судом з огляду на те, що посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, тому що це не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зазначена правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання..

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терен ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Крім того, судом першої інстанції розглянута та задоволена вимога про стягнення з відповідача 5507,24 грн. пені; 4039,70 грн. 3% річних; 30971,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5507,24 грн. пені; 4039,70 грн. 3% річних; 30971,00 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 10.03.2015 року у справі № 902/24/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.