Постанова

від 30.04.2015 по справі 814/948/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 квітня 2015 року Справа № 814/948/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ТОМІГ", вул. Новозаводська, 3, м. Миколаїв, 54028 доДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 000161501, За участю представників сторін:

від позивача: Шевчук О.Л., Шевчук В.Л.,

від відповідача: Кушніренко І.В.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМІГ", звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 000161501.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено можливість формування податкового кредиту в межах 1095 днів після фактичної сплати ПДВ до бюджету.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких вказав, що у разі, якщо платником податку при імпорті товару сплачені суми ПДВ, зазначені у вантажно-митних деклараціях (далі - ВМД), помилково не були включені до складу податкового кредиту у періоді виникнення права на таке включення, то платник податку має можливість суми сплаченого ПДВ включити до податкового кредиту шляхом подання уточнюючого розрахунку (з урахуванням строків давності) (а. с. 130-131).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні 30.04.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У грудні 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.12.2014 р. № 6393/1501/13848909 (а. с. 14-27), на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 000161501 (а. с. 12-13), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 60743,00 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 60743,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15186,00 грн.

У висновках вказаного акту, зокрема зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України та п. 1, 2 Порядку ведення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міндоходів України від 25.11.2013 р. № 708, а саме: позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2014 р. на 60743,00 грн.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно сформовано суму податкового кредиту з ПДВ у серпні 2014 р. по ВМД, які виписані в травні-червні 2014 р.

Відповідно до положень п. 187.8 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених ст. 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень ст. 191 цього Кодексу. Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач згідно зовнішньоекономічного контракту від 07.02.2009 р. № 7/02, укладеного з нерезидентом ООО "ТОККОЖ" (Республіка Киргизстан) придбав сухі обрізи шкіри, виробленої під пергамент (а. с. 46-55).

Придбання товару та сплата ПДВ на митній території України при його розмитненні підтверджується ВМД від 28.05.2012 р. і від 25.06.2012 р. (а. с. 56-59). Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2014 р., до складу податкового кредиту позивачем включено ВМД з датою виписки від 28.05.2012 р. на суму ПДВ 30371,50 грн. і від 25.06.2012 р. на суму ПДВ 30371,50 грн. (а. с. 74).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано копію контракту від 07.02.2009 р. № 7/02, копії рахунків-фактур від 10.05.2012 р. № 5 і від 07.06.2012 р. № 8 (а. с. 60-63).

Суд вважає, що висновок відповідача про безпідставність формування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у серпні 2014 р. по ВМД, які виписані в травні-червні 2014 р., є неправомірним.

Вказаний висновок відповідач зробив, посилаючись на те, що правила п. 198.6 ст. 198 ПК України не застосовується до ВМД, які підприємство отримує при митному оформленні вантажів та сплачує по ним ПДВ на митниці.

Однак, відповідно до положень ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, ПК України встановлює загальні правила щодо права на включення у податковий кредит сум податку сплаченого як за податковими накладними так і за митними деклараціями та/або іншими подібними документами. Проте обмеження строком в 365 днів щодо права на віднесення сум податку розповсюджується тільки на податок, що було сплачено за податковими накладними.

Згідно вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як встановлено актом перевірки, позивач під час перевірки мав та надав податковому органу оригінали митних декларацій (ВМД), згідно яких уся сума ПДВ була сплачена до бюджету України.

В цій же статті ПК України зазначено: у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як вказано у вищевикладеній нормі права, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ виникає не тільки за податковими накладними, а також за митними деклараціями та іншими подібними документами і ПК України не встановлює специфічних часових обмежень на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за такими документами.

Проте загальний строк позовної давності складає 1095 календарних днів. Цей строк, що встановлено ст.ст. 43 та 102 ПК України, використовується як для визначення податкових зобов'язань контролюючими органами, так і строків щодо подання заяв платниками податків надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Таким чином, у разі якщо платником податку при імпорті товарів, основних фондів, сплачені суми ПДВ, зазначені у вантажній митній декларації, не були включені до складу податкового кредиту у періоді виникнення права на таке включення, то платник податку має можливість протягом 1095 календарних днів з дати сплати (нарахування) податкових зобов'язань за такою ВМД, включити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 р. по справі № 1570/3999/2012.

Отже, позивач скористався правом та вніс відповідно до вимог ст. 50 ПК України суму ПДВ в розмірі 30371,50 грн., сплачену до бюджету в травні 2014 р. і в розмірі 30371,50 грн., сплачену в червні 2014 р., до податкової декларації за липень 2014 р. (а. с. 64-65).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було допущено порушень вимог ПК України в частині збільшення суми податкового кредиту та її відображення в податковій звітності, а тому податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 000161501 прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 182,70 грн. (а. с. 4), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМІГ" задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 000161501 ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ТОМІГ" (ідентифікаційний код 13848909) судовий збір у сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 05.05.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська