Постанова

від 05.05.2015 по справі 821/1109/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1109/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 р. № 0000721703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 15174,38 грн., з яких за основним платежем на 12139,50 грн., за штрафними санкціями на 3034,88 грн., № 0000731703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 20232,50 грн., з яких за основним платежем на 16186 грн., за штрафними санкціями на 4046,50 грн., рішення від 18.03.2015 р. № 0000751703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4064,06 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2015 р. № Ф-0000741703 у сумі 21902,89 грн.

Свої вимог мотивує неправомірністю висновків ДПІ у м.Херсоні щодо нереальність господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Ветек", документального не підтвердження господарських операцій з ТОВ "Кримекспогаз", оскільки факт отримання товарів від вказаних контрагентів підтверджується первинними документами, які є належним доказом формування показників звітності з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість. Застосування штрафних санкцій за не нарахування єдиного внеску та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) безпосередньо пов'язано з протиправною позицією ДПІ у м.Херсоні щодо заниження оподатковуваного доходу внаслідок неправомірного формування витрат та податкового кредиту по відносинах з ТОВ "Торговий дім "Ветек", ТОВ "Кримекспогаз", у зв'язку з чим рішення від 18.03.2015 р. № 0000751703 про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2015 р. № Ф-0000741703 є незаконними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі з вказаних підстав.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, оскільки встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) є законними. Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивач у 2013 році протиправно сформував витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Торговий дім "Ветек", які є безтоварними, оскільки ДПІ у м.Херсоні отримано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 16.05.2014 р. № 1394/26-55-22-13/38809821 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Ветек" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 28.02.2014 р.". Даним актом встановлено, що у ТОВ "Торговий дім "Ветек" відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг), що свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій. Крім того, у 2014 році ФОП ОСОБА_3 мав взаємовідносини з ТОВ "Кримекспогаз", однак підтверджуючих документів щодо здійснення господарських операцій позивачем не надано У зв'язку з неправильним формуванням витрат та податкового кредиту позивачем було занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 10.02.2015 р. по 20.02.2015 р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 27.02.2015 р. № 58/21-03-17-03/НОМЕР_4.

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення (з урахуванням тих, які оскаржуються ФОП ОСОБА_3):

1. пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.4 ст.177 ПК України, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 12139,50 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 6045,75 грн., за 2014 рік в сумі 6093,75 грн.;

2. п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на суму 21902,89 грн.;

3. п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16186 грн., в т.ч. за періоди: за 11 місяців 2013 року в сумі 3945 грн., за 12 місяців 2013 року в сумі 4116 грн., за 03 місяці 2014 року в сумі 8125 грн.

4. п.177.10 ст.177 ПК України, Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1025, п.6 ст.128 ГК України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 р. № 0000721703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 15174,38 грн., з яких за основним платежем на 12139,50 грн., за штрафними санкціями на 3034,88 грн., № 0000731703, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 20232,50 грн., з яких за основним платежем на 16186 грн., за штрафними санкціями на 4046,50 грн., рішення від 18.03.2015 р. № 0000751703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4064,06 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2015 р. № Ф-0000741703 у сумі 21902,89 грн.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки) суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з положеннями Податкового кодексу України.

Так, підставою для донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб слугували висновки ДПІ у м.Херсоні про безтоварність господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Ветек", які ґрунтуються на тому, що актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 16.05.2014 р. № 1394/26-55-22-13/38809821 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Ветек" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 28.02.2014 р." не підтверджено реальність вчинення господарських операцій, та про документальне не підтвердження господарських операцій з ТОВ "Кримекспогаз". З вказаних підстав відповідач вважає, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_3 з даними контрагентами має ознаки нереальності.

Між тим суд не погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Приписами п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями пп.139.1.1 та 139.1.9 п.139 ст.139 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин)).

З наведених законодавчих положень слідує, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону № 996 первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є роздрібна торгівля нафтопродуктами та скрапленим газом. З метою здійснення господарської діяльності позивач у 2013-2014 роках мав взаємовідносини щодо придбання скрапленого газу з ТОВ "Торговий дім "Ветек", ТОВ "Кримекспогаз".

Так, 01.11.2013 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Торговий дім "Ветек" укладено договір поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) № 39-13, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставляти і передати Покупцю скраплений газ пропан-бутан, а Покупець зобов'язується приймати й оплачувати його на умовах даного договору (п.1.1 договору). Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості та якості, а право власності на товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця, з дати підписання видаткової накладної (п.5.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Торговий дім "Ветек" у листопаді, грудні 2013 року поставило позивачу скраплений газ на загальну суму 48366 грн., з яких ПДВ - 8061 грн., що підтверджується рахунками від 05.11.2013 р. № 106, від 16.12.2013 р. № 220, видатковими накладними від 05.11.2013 р. № 1542, від 16.12.2013 р. № 3771, податковими накладними від 05.11.2013 р. № 113, від 16.12.2013 р. № 495.

Розрахунки між сторонами договору проводилися у безготівковій формі згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень від 06.11.2013 р. № 48, від 18.12.2013 р. № 49.

Перевезення скрапленого газу здійснювалося ТОВ "Торговий дім "Ветек" згідно товарно-транспортних накладних від 05.11.2013 р. № 927, від 16.12.2013 р. № 1426.

15.06.2012 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Кримеспогаз" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 9, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ скраплений кількість, найменування, ціна якого узгоджується сторонами. Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем за кількістю та якістю, а право власності на товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця, з дати підписання видаткової накладної (п.4.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Кримекспогаз" у березні 2014 року поставило позивачу скраплений газ на загальну суму 48750 грн., з яких ПДВ - 8125 грн., що підтверджується рахунком від 11.03.2014 р. № 27, видатковою накладною від 11.03.2014 р. № 25, податковою накладною від 11.03.2014 р. № 6.

Розрахунки між сторонами договору проводилися у безготівковій формі згідно долучених до матеріалів справи платіжних доручень від 21.03.2014 р. № 3, від 31.03.2014 р. № 5.

Перевезення скрапленого газу здійснювалося ТОВ "Кримекспогаз" згідно товарно-транспортної накладної від 11.03.2014 р. № 4.

Отриманий від ТОВ "Торговий дім "Ветек", ТОВ "Кримекспогаз" скраплений газ позивачем використано у власній господарській діяльності (реалізовано споживачам з метою отримання прибутку), що підтверджується книгою обліку розрахункових операцій № 2103013025р/2, договорами купівлі-продажу від 04.07.2013 р. № 1/02-01-2012, від 13.03.2014 р. № 1/13-03-2014, видатковими накладними від 14.11.2013 р. № 1, від 13.03.2014 р. № 1, від 24.03.2014 р. № 1, від 26.03.2014 р. № 1, податковими накладними від 14.11.2013 р. № 8, від 13.03.2014 р. № 3, від 24.03.2014 р. № 4, від 26.03.2014 р. № 5, дорученнями на отримання скрапленого газу від ФОП ОСОБА_3

Зазначені первинні документи підтверджують реальність отримання скрапленого газу від ТОВ "Торговий дім "Ветек", ТОВ "Кримекспогаз" та використання отриманого скрапленого газу у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 Відтак внаслідок реальної господарської діяльності позивача в його активах та зобов'язаннях відбувались відповідні зміни, що спростовує висновки відповідача про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Ветек" та документальне не підтвердження господарських операцій з ТОВ "Кримекспогаз".

Надані позивачем документи мають всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та на підставі даних первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, зміст та обсяг проведених господарських операцій.

Також суд акцентує увагу на тому, що ДПІ у м.Херсоні не має жодних зауважень до змісту та форми податкових накладних, отриманих від вказаних контрагентів, саме які згідно ст.201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що на час здійснення господарської операції з позивачем ТОВ "Торговий дім "Ветек", ТОВ "Кримекспогаз" мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечується відповідачем, а тому ці підприємства мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем у листопаді, грудні 2013 року, березні 2014 року записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "Торговий дім "Ветек", ТОВ "Кримекспогаз" чи визнання їх установчих документів недійсними, визнання вказаних підприємств банкрутами чи припинення юридичних осіб.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ "Торговий дім "Ветек" суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагента, або зобов'язували б платника податків контролювати дотримання своїм контрагентом норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не знаходження за юридичною адресою, не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат по операціях з таким контрагентом. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ФОП ОСОБА_3 не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Суд зазначає, що встановлені контролюючим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставини діяльності ТОВ "Торговий дім "Ветек", з якими ДПІ у м.Херсоні пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені контролюючим органом вже після проведених позивачем з ним господарських операцій (акт складено 16.05.2014 р., а поставка скрапленого газу мала місце у листопаді, грудні 2013 року).

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ "Торговий дім "Ветек", в матеріалах справи відсутні. ДПІ у м.Херсоні не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності цього постачальника на момент проведення з ним господарських операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яких були сформовані витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, однак акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Суд вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ у м.Херсоні повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаних контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем на їхню адресу коштів з метою завищення витрат і податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари, роботи чи послуги від осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

ДПІ у м.Херсоні не посилається на факти вчинення позивачем чи його представниками таких злочинних дій, і не надає докази притягнення позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

З акту перевірки ФОП ОСОБА_3 слідує, що відповідачем взято до уваги висновки, викладені у акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 16.05.2014 р. № 1394/26-55-22-13/38809821 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торговий дім "Ветек" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 28.02.2014 р."

З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена контролюючим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні контролюючого органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, не підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки. Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнано належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Стосовно тверджень ДПІ у м.Херсоні про недійсність угод, суд зазначає, що по-перше, угоди позивача із вказаними контрагентами за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угоди недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірними висновки ДПІ у м.Херсоні щодо протиправності формування ФОП ОСОБА_3 витрат та податкового кредиту по операціях з ТОВ "Торговий дім "Ветек", ТОВ "Кримекспогаз", а тому податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 р. №№ 0000721703, 0000731703 підлягають скасуванню.

Також судом встановлено, що позивач, як фізична особа-підприємець, згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464) є платником єдиного внеску.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

З акту перевірки та пояснень представника відповідача слідує, що рішення про застосування штрафних санкцій від 18.03.2015 р. № 0000751703 за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2015 р. № Ф-0000741703 безпосередньо пов'язані з висновками ДПІ у м.Херсоні щодо збільшення суми чистого доходу ФОП ОСОБА_3 внаслідок визнання безтоварними операцій з ТОВ "Торговий дім "Ветек" та документального не підтвердження операцій з ТОВ "Кримекспогаз". Оскільки судом визнано правомірним формування позивачем витрат та податкового кредиту по відносинах з цими контрагентами, то рішення про застосування штрафних санкцій від 18.03.2015 № 0000751703 р. та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2015 р. № Ф-0000741703 є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2015 р. №№ 0000721703, 0000731703, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.03.2015 р. № Ф-0000741703, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.03.2015 р. № 0000751703.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_4) судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12 травня 2015 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.2