Ухвала

від 23.04.2015 по справі 804/17550/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 рокусправа № 804/17550/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 р. у справі № 804/17550/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"27" жовтня 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року №0000322201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 350 664 грн., з яких 233 776 грн. за основним платежем та 116 888 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджується належним чином сформованою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 р. у справі № 804/17550/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ «Голдлайн», ТОВ «Крафт-профі», ТОВ «Ніколенд», ТОВ «Інтер-проект» ТОВ «Авелин», ТОВ «Форта-ком» з приводу виконання укладених угод про надання послуг (різні види технічного обслуговування). Досліджено первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а саме документи, що підтверджують фактичне надання послуг, оплату придбаних робіт, підтверджують рух коштів на рахунках Товариства, а також на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи надані позивачем в повному обсягу підтверджують реальний характер виконання укладених угод про надання послуг. Судом зазначено, що податковим органом не доведено недобросовісності або необачності позивача під час здійснення господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами, а отже можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ «ЕМ», з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може впливати на право суб'єкта господарювання формувати податковий кредит, за умови добросовісного ведення фінансово-господарської діяльності.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реального здійснення господарської діяльності та правомірності відображення їх результатів в податковому обліку, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Не погодившись з постановою суду, Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 р. у справі № 804/17550/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не надано оцінки тій обставини, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання інші матеріально-технічні засоби, необхідні для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, крім того основний виду діяльності даних підприємств не відповідає тому виду послуг, що надавались позивачу, відповідно до укладених угод.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах з ТОВ «Голдлайн» за червень 2013 року, ТОВ «Крафт-Профі» за липень та серпень 2013 року, ТОВ «Интер-проект» за серпень 2013 року, ТОВ «Ніколенд» за період червень-липень 2013 року, ТОВ «Авелин» за вересень 2013 року, ТОВ «Форта-ком» за травень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 22.07.14 №142/04-10-22-01-25517017, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме: порушення п.198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 233 775,60 грн.

Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтувались на наявності податкової інформації щодо сумнівності контрагентів позивача, по взаємовідносинам з якими формувався податковий кредит. Податковий орган на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Крафт-Профі», ТОВ «Ніколекнд», ТОВ «Інтер-проект», ТОВ «Авелин», ТОВ «Голдлайн» дійшов висновку щодо неможливості підтвердження реального характеру здійснення господарської діяльності між зазначеними контрагентами та позивачем, та, відповідно протиправність формування податкового кредиту за даними відносинами.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 08.08.14 №0000322201, яким ТОВ «ЕМ» збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 350 664 грн., з яких 233 776 грн. - основний платіж, 116 888 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга ТОВ «ЕМ» без задоволення.

Не погодившись з позицією податкового органу позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума податкового кредиту сформована позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Голдлайн», ТОВ «Крафт-профі»; ТОВ «Ніколенд», ТОВ «Інтер-проект», ТОВ «Авелин», ТОВ «Форта-ком», а саме:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Голдлайн» з придбання послуг технічного обслуговування, електромонтажних робіт, реконструкції АЗС та капітального ремонту - позивачем у червні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено - 30 225,08 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Крафт-профі» з придбання послуг технічного обслуговування, електромонтажних робіт, оброблення вогнезахисною фарбою, перевлаштування електричних мереж, реконструкції кабельної лінії та розробки проекту забудови -у липні-серпні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено - 41 672,28 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Ніколенд» з придбання послуг технічного обслуговування, електромонтажних робіт, реконструкції виробничих приміщень та улаштування блисковкоприймачів -у червні-серпні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено - 41 672,28 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер-проект» з придбання послуг технічного обслуговування, проведення експертизи будівель, капітального ремонту, реконструкції кабельної лінії, розробки проекту забудови та реконструкції, устаткування електрообладнання та реконструкції АЗС -у серпні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено - 45 810,06 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Авелин» з придбання послуг технічного обслуговування, устаткування вентиляційних каналів, електромонтажних робіт, устаткування мереж сигналізації, устаткування та перевірки заземлюючих пристроїв та оброблення дерев'яних конструкцій -у вересні 2013 року до складу податкового кредиту віднесено - 39 640,71 грн.;

- по взаємовідносинам з ТОВ «Форта-ком» з придбання послуг технічного обслуговування -у травні 2014 року до складу податкового кредиту віднесено - 8 687,23 грн.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено наданими до перевірки документами: договорами про надання послуг, договорами підряду, довідками про вартість виконаних робіт, актами приймання виконання будівельних робіт, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями.

Відповідач на підставі наявності податкової інформації щодо сумнівності контрагентів дійшов висновку про протиправність формування податкового кредиту за даними господарськими відносинами. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Голдлайн», ТОВ «Крафт-профі»; ТОВ «Ніколенд», ТОВ «Інтер-проект», ТОВ «Авелин», ТОВ «Форта-ком».

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував, що згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у постачальника основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та контрагентами, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Голдлайн», ТОВ «Крафт-профі»; ТОВ «Ніколенд», ТОВ «Інтер-проект», ТОВ «Авелин», ТОВ «Форта-ком» укладено договори підряду та договори про виконання робіт. При укладенні договорів їх сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення доказів сумнівності контрагентів, й відповідно нереальності здійснення господарської діяльності судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод оскільки за умови складення вказаного акту фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, однак реальність господарських операції такого платника не є предметом перевірки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту зустрічної перевірки чи довідки, в котрих викладені певні висновки про вчинення контрагентом платника порушень податкового законодавства, або відсутність за місцезнаходженням, не звітуванням, та вчинення нікчемних, безтоварних правочинів, які не відбулися, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному виявленню та доведенню факту вчинення платником податків порушень закону.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є беззаперечним та безумовним документом, що підтверджує обставини фактично вчиненої господарської операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, порушення контрагента позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками виконання робіт на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагентів позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірний податковий кредит. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, та правомірне формування податкового кредиту, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 р. у справі № 804/17550/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 р. у справі № 804/17550/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко