Ухвала

від 21.04.2015 по справі 813/452/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. №К/800/49661/14

щий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства «Передмова» на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 у справі №813/452/14 за позовомПриватного підприємства «Передмова» доДержавної податкової інспекції у Залізничному районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 задоволено позов Приватного підприємства «Передмова» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області від 13.09.2013 №00001862210/3841.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 у даній справі, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2013 відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» за період липень - грудень 2011 року, з ТОВ «АРС Трейд» за період квітень - червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2013 №448/22-10/34558859 про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 92424,00 грн.

Судами також встановлено, що в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем покладено висновки в акті перевірки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «АРС Трейд» та ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» через проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013 №0001862210/3841, яким, згідно пункту 54.3.2 статті 54.3, пункту 123.1 статті 123, пунктів 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 120857,00 грн., в тому числі за основним платежем - 92424,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28433,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень податкового законодавства позивачем, оскільки реальність господарських операцій підтверджується первинними документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції, зважаючи на територіальну віддаленість ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» від місць здійснення робіт, а також не представлення позивачем доказів здійснення контрагентом діяльності поблизу таких місць, дійшов висновку, що задокументовані господарські операції позивачем з цими контрагентами позбавлені розумної ділової мети та реальності їх вчинення.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ейс констракшн менеджмент» при виконанні договору про надання послуг №010701 від 01.07.2011, предметом якого є надання рекламних послуг по розробці, виготовленню, розміщенню рекламних матеріалів та поставка виробів та матеріалів, а також з ТОВ «АРС Трейд» при виконанні договору №020401 від 02.04.2011, предметом якого є виготовлення та поставка виробів та матеріалів (рекламних матеріалів), підтверджується первинними документами податкового обліку: актами виконаних робіт та наданих послуг, рахунками на оплату послуг, податковими накладними.

Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів. Також встановлено, що керуючись положеннями пункту 187.1 статті 187, статті 198 Податкового кодексу України, позивачем сплачено вартість послуг з ПДВ та сформовано податковий кредит на підставі виданих контрагентами податкових накладних, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

У той же час апеляційний суд, погодившись з доводами податкового органу дійшов висновку, що представлені позивачем акти виконаних робіт та наданих послуг, є неналежними доказами в цілях підтвердження взаємного виконання існуючих зобов'язань між ПП «Передмова» та ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», оскільки не відображають інформації про місця виконання робіт, а також про затрати часу та трудових ресурсів для надання однієї такої послуги.

Зокрема, мотивував відсутність ділової мети та реальності вчинення правочинів позивача з контрагентами територіальною віддаленістю ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» від місць здійснення робіт з поклейки постерів та переклейки фасадів, які здійснювались в межах Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, в той час як останні здійснювали свою діяльність в Київській області.

Окрім того, апеляційний суд, посилаючись на листи ТзОВ «Офтальмологічна клініка «Візекс», ПП «Львівський лікеро-горілчаний завод», ТзОВ «Локо» (кінцеві вигодонабувачі придбаних позивачем у спірних контрагентів послуг/робіт), в яких ними підтверджено, що фактичним виконавцем робіт було ПП «Передмова» та не підтверджено факт здійснення господарських операцій саме з ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», прийшов до висновку, що факт поставки послуг останніми здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податків, а тому вказані операції є безтоварними.

Між тим, наведені апеляційним судом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовними підставами для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання послуг та робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, надання контрагентами робіт та послуг підтверджується наявними у справі актами, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх вартість та з цих документів вбачається факт надання послуг за напрямами, вказаними у договорах; зазначені послуги відповідають виробничій діяльності платника.

Не відображення в актах виконаних робіт та наданих послуг інформації про місце виконання робіт, а також про затрати часу та трудових ресурсів для надання однієї такої послуги не доводять протиправність правочинів, направлених на отримання робіт/послуг.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт виконаних робі та наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг/робіт є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

При цьому, з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких повинен відповідати вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Безтоварність господарських операцій з придбання платником податку робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись відсутністю розумної ділової мети через територіальну віддаленість суб'єктів господарювання.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах. Висновки відповідача ґрунтуються лише на результатах фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Судова колегія касаційної інстанції відзначає, що обставини, встановлені в актах перевірки контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Інших переконливих доводів на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента або у позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, а також їх територіальна віддаленість один від одного, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи чи послуги, та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих послуг та робіт, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів та їх місцезнаходження, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Водночас, суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам справи, окрім дослідження даних про рух активу на шляху від продавця до платника, правомірно зробив аналіз даних про рух активу на шляху від позивача до кінцевого вигодонабувача при подальшій реалізації придбаних робіт/послуг та дійшов обґрунтованого висновку про реальність їх отримання позивачем від спірних контрагентів, а також про фактичне їх використання у власній господарській діяльності при наданні послуг з реклами.

Вказане також, підтверджується листами ТзОВ «Офтальмологічна клініка «Візекс», ПП «Львівський лікеро-горілчаний завод», ТзОВ «Локо» (кінцеві вигодонабувачі придбаних позивачем у спірних контрагентів послуг/робіт), в яких підтверджено, що фактичним виконавцем робіт було ПП «Передмова», оцінюючи які суд апеляційної інстанції не врахував принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, за яким право платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг та робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак місцевий суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій зі спірними контрагентами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Передмова» задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош