Рішення

від 06.05.2015 по справі 296/2427/12-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2427/12-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В.В.

Категорія 34 Доповідач Худяков А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова А.М.,

суддів: Григорусь Н.Й.,

Талько О.Б.,

при секретарі судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 червня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що діями ОСОБА_2, який працюючи заступником керуючого з індивідуального бізнесу відділення "Бердичівське" філії "Житомирське Регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк", що виразились у неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них при процедурі оформлення іпотечного договору, не пересвідчився у особі поручителя ОСОБА_3, в результаті чого договір поруки був підписаний ОСОБА_4 без відома та у відсутність ОСОБА_3

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 березня 2012 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п."2" ч.1 ст.49 КК України.

Посилаючись на те, що в результаті вказаної службової недбалості відповідача, останнім завдано матеріальну шкоду, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 19 червня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 484687 грн.24 коп. завданої шкоди та на користь держави 3441 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить постановлене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок службової недбалості відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди, яка на даний час не відшкодована, тому позовні вимоги на підставі ч.1 ст.1166 ЦК України підлягають задоволенню.

З таким висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений всупереч ст.213,214 ЦПК України без дотримання судом вимог щодо повного з'ясування обставин справи, обґрунтовування рішення належними доказами.

Відповідно до визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на позивача покладено обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з огляду на ч.4 ст.60 ЦПК України не взяв до уваги, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у відділенні "Бердичівське" філії "Житомирське Регіональне управління" ЗАТ КБ "ПриватБанк" на посаді заступника керуючого з індивідуального бізнесу.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення кредитного договору та договору поруки, між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ЗАТ КБ "ПриватБанк".

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02 червня 2011 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір поруки, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк".

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", №14 від 29 грудня 1992 року, у відповідності зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки,

неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

За правилами ст.132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Враховуючи, що ОСОБА_4 отримав у ПАТ КБ "ПриватБанк" валютний кредит в доларах США, прямою шкодою у даному випадку є пряма шкода у вигляді заборгованості по тілу кредиту в розмірі 31465,05 дол. США, оскільки наявність відсотків, пені та їх подальше нарахування не свідчить про існування прямої шкоди.

Згідно листа ПАТ КБ "ПриватБанк", на який послався в ухвалі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в подальшому повністю погасив заборгованість за кредитним договором (а.с.31) за рахунок продажу предмета іпотеки: АДРЕСА_1 та повністю погасив заборгованість за кредитним договором.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначені обставини та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув та не дав належної правової оцінки вказаному листу, оскільки посилання позивача про наявність в ньому недостовірної інформації ніякими належними та допустимими доказами не спростовано.

З огляду на вищевикладене та відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, оскільки відсутні підстави для його задоволення.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19 червня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді