Постанова

від 05.05.2015 по справі 802/882/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 травня 2015 р. Справа № 802/882/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка Ігоря Валерійовича

позивача: Тишківський С.Л.

відповідача: Нестерук М.І., Гусь В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Гідравліка-Люкс"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Гідравліка-Люкс» (далі - ПП «Гідравліка-Люкс», позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000692202 від 02.02.2015.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки № 9/2202/36364991 від 06.01.2015, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000692202 від 02.02.2015, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, оскільки, на думку позивача, оспорюване податкове повідомлення - рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову та пояснили, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 22.12.2014 року №348/22, виданого Вінницькою ОДПІ, керуючись ст.20, п.75.1 ст.75 пп.78.1.1 пп.78.1.4 п.78,1 ст.78. п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та згідно наказу Вінницької ОДПІ від 22.12.2014 року №415, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Гідравліка-Люкс» код ЄДРПОУ 36364991) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Прод-Логістік» (код ЄДРПОУ 38605886) за період з 01.07.2014 по 31.08.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 9/2202/36364991 від 06.01.2015, в якому зафіксовано порушення п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 17396,97 грн. в т.ч. за липень 2014 року - 6330,23 грн. та за серпень 2014 року - 11066,74 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000692202 від 02.02.2015 на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 21746,00 грн. в тому числі основний платіж 17397,00 грн., штрафні санкції 4349,00 грн.

Податковим органом під час перевірки поставлено під сумнів реальність вчинення господарських операцій ПП «Гідравліка-Люкс» з TOB «Прод-Логістік» за липень-серпень 2014 року. На думку податкового органу у ПП «Гідравліка-Люкс» не було підстав для податкового обліку операцій по придбанню витратних матеріалів у TOB «Прод-Логістік», оскільки відсутній фактичний рух активів (товарів). Наявність у ПП «Гідравліка-Люкс» податкових накладних, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що ПП «Гідравліка-Люкс» зареєстровано Вінницьким міським управлінням юстиції 26.02.2009, код ЄДРПОУ 36364991. Основною діяльністю позивача за період, що перевірявся було: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Гідравліка-Люкс» та TOB «Прод-Логістік» укладено договір №21-07-14 від 21.07.2014.

Згідно вищевказаного договору TOB «Прод-Логістік» продано ПП «Гідравліка-Люкс» гідроциліндри, кришка передня гідроциліндра, рукав ВТ, головки з'єднувальні, камери гальмівні, крани гальмівні та регулятори тиску та виписано видаткові та податкові накладні на даний товар. На підтвердження транспортування товару, ПП «Гідравліка-Люкс» надано товарно-транспортні накладні.

Перевіркою встановлено, що замовником (платником) транспортного перевезення в наявних товарно-транспортних накладних зазначено - ПП «Гідравліка-Люкс», проте підтвердження взаєморозрахунків з перевізником ФОП ОСОБА_4 та проведення компенсації за транспортні послуги в ході перевірки не підтверджено.

Розрахунки за поставлені товари проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, згідно наданих для перевірки видаткових накладних встановлено реквізити: місце складання - м. Київ, отримав - ОСОБА_5 (директор ПП «Гідравліка-Люкс»). Таким чином, на думку податкового органу неможливо встановити особу, що отримувала товар, так як не надано доручень, документів на відрядження, актів прийому-передачі та ін.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано жодних первинних документів, що б підтверджували походження, якість товару, що не дає можливість встановити виробника даної продукції, його відповідність вимогам стандартів якості тощо.

Враховуючи вищевикладене, згідно наданих до перевірки документів, встановлено неможливість реального здійснення задокументованих ПП «Гідравліка-ЛЮКС» господарських операцій по взаємовідносинах з TOB «Прод-Логістік», так як процес поставки товару, а саме їх фактичну передачу та перехід права власності не підтверджено.

Судом також встановлено, що під час перевірки було використано акт №2668/26-55-22-10/38605886 від 01.09.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Прод-Логістік» (код ЄДРПОУ 38605886) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, в якому встановлено порушення: п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 на суму 1698476,00 гри. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 на суму 1673001,00 грн.

За результатами звірки встановлено, що TOB «Прод-Логістік» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, а саме: ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з метою вручення запиту №42045/10/2655-22-10 від 28.08.2014 TOB «Прод-Логістік», про надання пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку (податок на прибуток та податок на додану вартість) із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з контрагентами за липень 2014 року, на адресу реєстрації TOB «Прод-Логіопік» було здійснено виїзд, в результаті якого було встановлено відсутність підприємства за адресою 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14.

Під час виїзду встановлено, що TOB «Прод-Логістік» відсутнє за юридичною адресою, та складено акт про відсутність за юридичною адресою №1930/26-55-22-10/38605886 від 01.09.2014.

При здійсненні аналізу податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, встановлено, що підприємство здійснювало надання послуг, а саме: розповсюдження рекламної продукції, розробка макетів та розповсюдження рекламної продукції, отримання яких у перевіряємому періоді не встановлено, та в свою чергу здійснювало придбання товарів: баки свинні, сало свинне, придбання яких у перевіряємому періоді не встановлено.

В ході аналізу податкової звітності, поданої TOB «Прод-Логістік» до податкового органу та згідно балансу підприємства, поданого до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу інформація про загальну загальна чисельність працюючих на TOB «Прод-Логістік» відсутня.

Фактично TOB «Прод-Логістік» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, згідно базах даних Міндоходів України не встановлено отримання TOB «Прод-Логістік» дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує.

Виходячи з наведеного, TOB «Прод-Логістік» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім, особам. Таким чином, TOB «Прод-Логістік» (код 38605886) використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

ПП «Гідравліка-Люкс» не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки, які стали підставою для формування податкового повідомлення-рішення, тому звернулось до суду за захистом своїх прав з вимогою про визнання протиправним та скасування вказаних рішень контролюючого органу.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина 2 ст. 9 Закону визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши видаткові накладні та товарно-транспортні накладні по поставці витратних матеріалів, судом встановлено, що вони мають всі обов'язкові реквізити, що встановлюються для первинних документів згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому, слід враховувати, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Первинні документи є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що видаткові накладні, стосовно яких виникли сумнів щодо місця їх складання, складались продавцем - TOB «Прод-Логістік» і передавались ПП «Гідравліка-Люкс» разом із кожною партією товару.

На підтвердження взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_6 позивачем надано договір №01-14-ТР від 15.05.2014 з організації транспортних перевезень, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 13.10.2014 та акт звірки розрахунків з період з 25.04.2014 по 31.12.2014.

Щодо ненадання первинних документів, що б підтверджували походження, якість товару, то слід зазначити, що обов'язковість їх збереження в цілях бухгалтерського обліку жодним нормативним актом не передбачена.

За результатами проведених операцій, позивач сформував податкову звітність з ПДВ та включив суми сплачені у вартості товарів отриманих від TOB «Прод-Логістік» до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким, чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку на додану вартість за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України суд зазначає, що для формування податкового кредиту існує декілька підстав, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит та в межах господарської діяльності.

Вказане підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Надані до перевірки податкові накладні відповідають вимогам до первинних документів, фіксують зміст господарських операцій і містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту.

Разом з тим, слід зазначити, що придбані у TOB «Прод-Логістік» витратні матеріали в подальшому реалізувались ПП «Гідравліка-Люкс» іншим контрагентам (покупцям), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в акті перевірки посилається на акт №2668/26-55-22-10/38605886 від 01.09.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Прод-Логістік» (код ЄДРПОУ 38605886) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Однак, суд вважає, що дані підстави, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, не є належним, оскільки обмеження права платника податку на податковий кредит з посиланням на невиконання контрагентом своїх податкових зобов'язань, як платника податків, є неправомірним.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. При цьому юридична відповідальність особи, згідно ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" встановлено, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, суд зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець (замовник) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до витягу з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд вбачає, що на момент вчинення спірних правовідносин TOB «Прод-Логістік» було зареєстровано як юридична особа та місцезнаходженням юридичної особи значиться Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул.. Шевченко, 10.

Разом з тим, суд бере до уваги постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, яка набрала законної сили, якою в тому числі, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Прод-Логістік» (код за ЄДРПОУ 38605886) за результатами якої складено акт №2668/26-55-22-10/38605886 від 01.09.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прод-Логістік» (код ЄДРПОУ 38605886) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Судом також встановлено, що укладений позивачем з TOB «Прод-Логістік» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, діловій меті, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується належним чином складеними первинними та податковими документами та встановленими обставинами.

Відсутність порушення податкового законодавства не надає підстав для застосування до позивача штрафних санкцій. Відповідно до ст. 112 Податкового кодексу України фінансова відповідальність застосовується лише за порушення законів. Таким чином, враховуючи відсутність порушень ПП «Гідравліка-Люкс» вимог чинного законодавства, застосування у повідомленні-рішенні фінансової санкції також є безпідставним.

Отже, суд вважає безпідставним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000692202 від 02.02.2015.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправне та підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З аналізу вказаної статті можна дійти висновку, що в спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень є відповідач, а тому суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Тобто відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З матеріалів справи суд вбачає, що за звернення до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір на загальну суму 182,70 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума сплачена відповідно до квитанції №13032015125122 від 12.03.2015.

Таким чином, за правилами розподілу судових витрат відшкодуванню підлягають саме понесені судові витрати, а не повна сума, яка б підлягала сплаті.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області №0000692202 від 02.02.2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Гідравліка -Люкс" (код ЄДРПОУ 36364991) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна