Ухвала

від 02.07.2015 по справі 802/882/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/882/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н. В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

02 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвинюка С.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Гідравліка-Люкс" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2015 року приватне підприємство «óдравліка-ЛюксВ» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000692202 від 02.02.2015 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0000692202 від 02.02.2015 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до направлення Вінницької ОДПІ від 22.12.2014 року №348/22 та наказу Вінницької ОДПІ від 22.12.2014 року №415, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «óдравліка-ЛюксВ» (код ЄДРПОУ 36364991) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB В«Прод-ЛогістікВ» (код ЄДРПОУ 38605886) за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, за результатами якої складено акт № 9/2202/36364991 від 06.01.2015 року, яким зафіксовано порушення п.198.1, п.198.3. п.198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 17396,97 грн. в т.ч. за липень 2014 року - 6330,23 грн. та за серпень 2014 року - 11066,74 грн.

02.02.2015 року на підставі вищевказаного акту перевірки Вінницька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» №0000692202 на загальну суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість - 21746,00 грн., в тому числі основний платіж -17397,00 грн., штрафні санкції - 4349,00 грн.

Як слідує з матеріалів перевірки, відповідач поставив під сумнів реальність вчинення господарських операцій ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» з TOB В«Прод-ЛогістікВ» за липень-серпень 2014 року, з огляду на відсутність фактичного руху активів (товарів), в зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про відсутність у ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» підстав для податкового обліку операцій по придбанню витратних матеріалів у TOB В«Прод-ЛогістікВ» , а наявність у ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» податкових накладних - не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, приватне підприємство «Гідравліка-Люкс» звернулось до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» , зареєстрованого Вінницьким міським управлінням юстиції 26.02.2009 року, код ЄДРПОУ 36364991, за період, що перевірявся, значилось: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля.

21 липня 2014 року між ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» та TOB В«Прод-ЛогістікВ» укладено договір №21-07-14, згідно якого TOB В«Прод-ЛогістікВ» продано ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» гідроциліндри, кришка передня гідроциліндра, рукав ВТ, головки з'єднувальні, камери гальмівні, крани гальмівні та регулятори тиску, що підтверджується видатковими та податковими накладними на даний товар та на підтвердження транспортування товару, ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» надано товарно-транспортні накладні.

Перевіркою встановлено, що замовником (платником) транспортного перевезення в наявних товарно-транспортних накладних зазначено - ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» , проте підтвердження взаєморозрахунків з перевізником ФОП ОСОБА_5 та проведення компенсації за транспортні послуги в ході перевірки не підтверджено.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, розрахунки за поставлені товари проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Крім того, згідно наданих для перевірки видаткових накладних встановлено реквізити: місце складання - м. Київ, отримав - ОСОБА_6 (директор ПП В«Гідравліка-ЛюксВ» ), чого, на думку податкового органу, недостатньо, оскільки неможливо встановити особу, що отримувала товар, так як не надано доручень, документів на відрядження, актів прийому-передачі та ін.

До того ж, в акті перевірки зазначено, що до перевірки не надано жодних первинних документів, що б підтверджували походження, якість товару, що не дає можливість встановити виробника даної продукції, його відповідність вимогам стандартів якості тощо.

На підставі встановлених обставин, згідно наданих до перевірки документів, перевіркою встановлено неможливість реального здійснення задокументованих ПП В«Гідравліка-ЛЮКСВ» господарських операцій по взаємовідносинах з TOB В«Прод-ЛогістікВ» , оскільки процес поставки товару, а саме - їх фактичну передачу та перехід права власності не підтверджено.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час перевірки використано акт №2668/26-55-22-10/38605886 від 01.09.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки TOB В«Прод-ЛогістікВ» (код ЄДРПОУ 38605886) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, в якому встановлено порушення: п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, 198.3 та п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 на суму 1698476,00 гри. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 на суму 1673001,00 грн.

За результатами звірки податковим органом встановлено, що TOB В«Прод-ЛогістікВ» не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, а саме: ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з метою вручення запиту №42045/10/2655-22-10 від 28.08.2014 TOB В«Прод-ЛогістікВ» , про надання пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку (податок на прибуток та податок на додану вартість) із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з контрагентами за липень 2014 року, на адресу реєстрації TOB В«Прод-ЛогіопікВ» було здійснено виїзд, в результаті якого встановлено відсутність підприємства за адресою 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 14, та складено акт про відсутність за юридичною адресою №1930/26-55-22-10/38605886 від 01.09.2014.

При здійсненні аналізу податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, судом першої інстанції встановлено, що підприємство здійснювало надання послуг, а саме: розробка макетів та розповсюдження рекламної продукції, отримання яких у перевіряємому періоді не встановлено, та в свою чергу здійснення придбання товарів: баки свинні, сало свинне, придбання яких у перевіряємому періоді не встановлено.

Аналізуючи податкову звітність, подану TOB В«Прод-ЛогістікВ» до податкового органу та згідно балансу підприємства, поданого до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відповідачем встановлена відсутність будь-якої інформації про загальну кількість працюючих, наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, згідно бази даних Міндоходів України не встановлено отримання TOB В«Прод-ЛогістікВ» дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує.

Виходячи з наведеного, Вінницька ОДПІ вважає, що TOB В«Прод-ЛогістікВ» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім, особам, а тому, на їхню думку, TOB В«Прод-ЛогістікВ» (код 38605886) використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.п14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеними договорами позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, товарно-транспортних накладних, рахунків, актів здачі-приймання послуг. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами.

Також представником позивача зазначено, що видаткові накладні щодо яких виникли сумніви, складались продавцем - ТОВ «Прод-Логістик» і передавались ПП «Гідравліка-Люкс» разом з кожною партією товару.

З метою підтвердження взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_7 позивачем надано договір №01-14-ТР від 15.05.2014 року з організації транспортних перевезень, акт здачі-приймання робіт (послуг) від 13.10.2014 року та акт звірки розрахунків за період з 25.04.2014 року по 31.12.2014 року.

З приводу ненадання первинних документів на підтвердження походження, якості товару, колегія суддів зазначає, що обов'язковість їх збереження в цілях бухгалтерського обліку чинним законодавством не передбачена.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі допущені порушення законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. При цьому юридична відповідальність особи, згідно ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» встановлено, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець (замовник) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд вбачає, що на момент вчинення спірних правовідносин TOB В«Прод-ЛогістікВ» було зареєстровано як юридична особа та місцезнаходженням юридичної особи значиться Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул.. Шевченко, 10.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, яка набрала законної сили, в тому числі, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю В«Прод-ЛогістікВ» (код за ЄДРПОУ 38605886) за результатами якої складено акт №2668/26-55-22-10/38605886 від 01.09.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Прод-ЛогістікВ» (код ЄДРПОУ 38605886) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 липня 2015 року.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

ОСОБА_8