Постанова

від 23.04.2015 по справі 804/2958/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 р. Справа № 804/2958/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Алексієвої О.В. Баранник О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Меблі." до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015р. №0000341503 ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меблі.» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015р. № 0000341503.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем за фактом заниження орендної плати за землю винесене податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015р. №0000341503, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 98263,26 грн. та штрафні санкції у сумі 24565,82 грн.. Позивач вважає вказане рішення безпідставними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розмір орендної плати за землю розраховувався відповідно до договору оренди земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти позову, надав до суду письмові заперечення, зазначивши що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 28.11.2014р. № 1217 виданого Лівобережною об'єднаною Державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з пп.78.1.1, п.78.1, ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меблі.» з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки розташовані на території Індустріального району за період з 01.11.2011р. по 01.11.2014р..

За результатами перевірки складено Акт №4595/15/04/01554829 від 28.11.2014р., згідно якого встановлено порушення п.п.1.4, п. 16.1, ст. 16 та п.п.288.5.1, п. 288.5, ст.. 288 ПКУ, внаслідок чого занижена орендна плата за землю за період з 01.11.2011р. по 01.11.2014р. за земельні ділянки які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Г. Правда, на суму 98263,26 грн..

На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015р. № 0000341503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на основну суму 98263,26 грн., та за штрафними санкціями у сумі 24565,82 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11.03.2004р. між Дніпропетровською міською радою - орендодавцем та позивачем, який є орендар, були укладені договори оренди земельних ділянок, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки. Згідно п. 3.2 договорів орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

Згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2014р., внесено зміни до п.п 3.2, 3.4, 3.8 договору оренди земельної ділянки від 11.03.2004р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Закритим акціонерним товариством фірмою «Меблі» (правонаступник - товариство з додатковою відповідальністю «ФІРМА МЕБЛІ»), виклавши у наступній редакції: «3.2. річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі 44 616,99 грн. не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельних ділянок та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом», «3.4. орендна плата за користування земельними ділянками сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового місяця», «3.8. нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0771 га станом на 03.03.2014р. складає 1 487 233,09 грн.».

При вирішенні даного адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) убачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

З огляду на вищевикладене, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не за волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року по справі № 21-274а14.

З наведеного вище, суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розподіл судових витрат, судом здійснено відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись, ст.ст. 71, 86, 94, 160-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Меблі." до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015р. №0000341503 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Меблі." (код ЄДРПОУ 01554829) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1238 (одна тисяча двісті тридцять вісім) гривень 58 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко