Ухвала

від 29.07.2015 по справі 804/2958/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"29" липня 2015 р. справа № 804/2958/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:ОСОБА_1, суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меблі.» на постанову Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 23 квітня 2015 року у справі № 804/2958/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меблі.» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №0000341503, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.02.2015 року звернувся до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 року № НОМЕР_1, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 98263,26 грн. та штрафні санкції у сумі 24565,82 грн.. Позивач вважає вказане рішення безпідставними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки розмір орендної плати за землю розраховувався ним відповідно до договору оренди земельної ділянки.

Постановою Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 23 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Сторони у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача, яким він просить відкласти апеляційний розгляд справи оскільки є додаткові докази правової позиції та необхідність подачі уточненої позовної заяви у зв'язку зі зміною назви відповідача.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що правова позиція відповідача викладена ним в апеляційній скарзі. Будь-які зміни позовних вимог у відповідно до ст. 137 КАС України судом апеляційної інстанції не приймаються та не розглядаються.

Відповідно до вимог ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до ст. 120 КАС України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меблі.» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 1554829, зареєстровано за юридичною адресою: 49027 Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Ворошилова, б.22 (а.с. 48).

Відповідач - Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Лівобережною ОДПІ проведено проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меблі.» з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки розташовані на території Індустріального району за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року, за результатами якої складено акт №4595/15/04/01554829 від 28.11.2014 року.

За висновками акту встановлено порушення позивачем п.п.1.4, п. 16.1, ст. 16, п.п.288.5.1, п. 288.5, ст. 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена орендна плата за землю за період з 01.11.2011 року по 01.11.2014 року за земельні ділянки які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Г.Правда, на суму 98263,26 грн..

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 16.01.2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на основну суму 98263,26 грн. та за штрафними санкціями в сумі 24565,82 грн. (а.с.6).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності Податковим Кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2004 року між Дніпропетровською міською радою - орендодавцем та позивачем, який є орендар, були укладені договори оренди земельних ділянок, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Г.Правда. Згідно п. 3.2 договорів орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку (а.с. 7-10, 11-14).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2014 року, внесено зміни до п.п 3.2, 3.4, 3.8 договору оренди земельної ділянки від 11.03.2004 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Закритим акціонерним товариством фірмою «Меблі» (правонаступник - товариство з додатковою відповідальністю «ФІРМА МЕБЛІ.»), виклавши у наступній редакції: « 3.2. річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі 44616,99 грн. не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельних ділянок та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом», « 3.4. орендна плата за користування земельними ділянками сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового місяця», «3.8. нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0771 га станом на 03.03.2014 року складає 1487233,09 грн.» (а.с.49-52).

Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі по тексту- Закон № 161) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок в тому числі і орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься і в статті 21 Закону № 161.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, з чим погоджується колегія суддів.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Оскільки в даному випадку збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не за волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до Закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року по справі № 21-274а14.

Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від .01.2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Меблі.» на постанову Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 23 квітня 2015 року у справі № 804/2958/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровський окружний адміністративний суд від 23 квітня 2015 року у справі № 804/2958/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю.Чумак