Постанова

від 15.05.2015 по справі 826/3202/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2015 року 13:10 № 826/3202/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Ростимир» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Проф Маркет» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 року № 0008792208 та № 0008802208,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Ростимир» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 року:

- № 0008792208, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 138 700 грн. за основним платежем та на 69 360 грн. за штрафними санкціями 69 350,0 грн.,

- № 0008802208, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 121 667 грн. за основним платежем та на 60 833,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваних рішень, ґрунтуються на начебто безтоварності операцій за відносинами із третьою особою, а також ґрунтуються на постанові слідчого та протоколі допиту свідка.

Однак, як по суті зазначає позивач, висновки ДПІ ґрунтуються на припущеннях на недоведених обставинах. Позивач наголошує, що всі операції мають реальний характер, оформлені належним чином складеними первинними документами, а відтак, як вважає позивач, отримавши податкові накладні, він мав всі правові підстави для формування спірних сум витрат та податкового кредиту.

Таким чином, позивач вважає спірні рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився. Поштове відправлення повернуто без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням терміну зберігання») у зв'язку з чим та на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України відповідні процесуальні документи вважаються належним чином врученими, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судові засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не надала. З огляду на наведене та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, розгляд справи не відкладався та судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника третьої особи на підставі наявних матеріалів справи.

У свою чергу, відповідач наполягав на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки. Зазначив, що вважає спірне рішення правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 23.04.2015 р. на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ростимир» (код з ЄДР 36556790) щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Проф Маркет» (код з ЄДР 38077808) за період 01.05.2013 р. по 30.09.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 12.08.2014 р. № 364/1-22-08-36556790 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки до основного виду діяльності підприємства відноситься транспортне оброблення вантажів.

На податковий облік підприємство взято 23.07.2009 р. Позивач є платником ПДВ згідно свідоцтва від 10.09.2009 р.

Фактично, як зазначено в Акті перевірки, у період, що підлягав перевірці, позивач виконував послуги з перевезення вантажів на території України та за її межами.

Станом на 01.10.2013 р. кількість працюючих - 4 особи, основні фонди - 12,7 тис.грн.

Встановлено наявність взаємовідносин ПП «Ростимир» з ТОВ «Проф Маркет»:

у травні 2013 р. у сумі 115 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 19166,67 грн.,

у червні 2013 р. у сумі 177 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 29500,00 грн.,

у липні 2013 р. у сумі 169 800,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 28300,00 грн.,

у серпні 2013 р. у сумі 216000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 36000,00 грн.,

у вересні 2013 р. у сумі 52200,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 8700,00 грн.

Зокрема, на стор. 4 - 8 Акту перевірки (т.1., а.с. 22 - 26) зазначається, що на виконання умов договору транспортного експедирування № 137 від 29.04.2013 р. (т.1., а.с. 94) ПП «Ростимир» придбало у ТОВ «Проф маркет» послуги, пов'язані з перевезенням вантажу. Зазначено, що договір від імені контрагента підписано ОСОБА_1

Згідно із договором ТОВ «Проф маркет» зобов'язується за плату і за рахунок ПП «Ростимир» здійснити або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. Зазначено, що товариство та підприємство мають право укладати договори з іншими особами для виконання зобов'язань за цим договором. По суті договором передбачено організацію надання іншими особам транспортних послуг через залучення перевізників для виконання перевезень на користь інших осіб.

Надалі в Акті перевірки перераховуються додатки до договору, в рамках яких надавалися послуги: № 1 від 01.05.2013 р., № 2 від 01.05.2013 р., № 3 від 01.06.2013 р., № 2 від 01.05.2012 р., № 1 від 01.06.2013 р., № 1 від 01.07.2013 р., № 3 від 01.07.2013 р., № 2 від 01.07.2013 р., № 1 від 01.08.2013 р., № 4 від 01.08.2013 р., № 3 від 01.08.2013 р., № 2 від 01.07.2013 р., № 1 від 01.09.2013 р. Зазначено маршрути, у т.ч. із-за кордону та за кордон з України, а також вартість послуг за вищезгадані періоди.

При цьому, ДПІ зазначається, що контрагент виконав роботи по організації транспортно-експедиторського обслуговування.

На стор. 8 Акту перевірки (т.1., а.с. 26) викладено у табличному вигляді перелік виданих податкових накладних станом на 31.05.2013 р., 28.06.2013 р., 31.07.2013 р., 30.08.2013 р., 30.09.2013 р. на суму 730 000 грн. з ПДВ 121 666,7 грн. Зазначено, що податкові накладні виписані на вищезазначені виконані послуги.

Суми ПДВ включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додаткам № 5, даним декларацій з ПДВ, та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, в Акті перевірки (стор. 9; т.1.а.с. 27) узагальнено відомості про виписані акти виконаних робіт, які відповідають датам формування податкових накладних та вартості послуг.

Розрахунки проведені у повному обсязі шляхом здійснення платежів 12.06.2013 р., 10.07.2013 р., 14.08.2013 р., 11.09.2013 р., 10.10.2013 р. («друга подія»).

Між тим, в Акті перевірки ДПІ посилається на постанову слідчого управління ГУМВС України в м. Києві від 17.06.2014 р. із зазначенням, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи у період 2012 - 2013 р. підробили документи ТОВ «ІБГ Княжий затон», з яким позивач не вступав у взаємовідносини . Зазначається, що підроблені документи ТОВ «ІБГ Княжий затон», від імені директора ОСОБА_2 Також установлено, що у ланцюгу постачання є ТОВ «Агро Трансконтинент», з яким позивач також не вступав у відносини, керівником якого є ОСОБА_3, який крім цього значиться службовою особою в інших підприємствах. При цьому, ОСОБА_3 заперечує підписання документів вказаних підприємств. Крім того, як зазначається в Акті перевірки, цитуючи постанову слідчого, невстановлені особи у своїй злочинній тіньовій схемі використовують завідомо підроблені документи фінансово-господарської діяльності, серед яких зазначено ТОВ «Проф Маркет», а саме: від імені ОСОБА_4, які в свою чергу також заперечують підписання відповідних документів.

Зазначено з посиланням на зміст постанови слідчого, що у своїй злочинній схемі невстановлені особи використовують завідомо підроблені документи від імені посадових осіб вищевказаних товариств та здійснюють незаконну діяльність вказаних товариств від імені гр. ОСОБА_4 (які фактично не мають ніякого відношення до діяльності вказаних товариств), з метою переведення безготівкових коштів, отриманих від реально діючих СГД у готівку.

Зазначається, що ОСОБА_4 була директором ТОВ «Проф Маркет» з квітня 2013 р. по листопад 2013 р.

Допитана 04.04.2014 р. як свідок по обставинам кримінального провадження ОСОБА_4 повідомила, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Проф маркет» не має. Зареєструвала вказане товариство на своє ім'я на прохання знайомого з метою отримання грошової винагороди та без мети здійснення діяльності останнього. Крім того, в листопаді 2013 р. ОСОБА_4 на прохання вказаних осіб здійснила перереєстрацію ТОВ «Проф маркет» на гр. ОСОБА_5

Таким чином, як зазначається в Акті перевірки, в період з квітня 2013 р. по грудень 2013 р. невстановлені особи, використовуючи завідомо підроблені документи від імені посадових осіб ТОВ «Проф Маркет», а саме ОСОБА_4, а також з грудня 2013 р. по теперішній час здійснювали та продовжують здійснювати незаконну діяльність ТОВ «Проф Маркет» від імені ОСОБА_5, шляхом формування податкового кредиту реально діючих СГД та перекриття їх податкових зобов'язань з метою ухилення від сплати податків та переведення безготівкових коштів у готівку.

Під час проведення досудового розслідування встановлено ряд легально діючих СГД (контрагентів) ТОВ «Проф Маркет», які мали фінансово-господарські відносини з вказаним товариством за період 2013 року, серед яких ПП «Ростимир».

При цьому, відтворюючи зміст протоколу допиту ОСОБА_4, ДПІ зазначається, що вказана особа про підприємство ТОВ «Проф Маркет» дізналася від працівників податкової міліції . Вона ніколи не мала жодного відношення до вказаного підприємства, не володіла печаткою та не підписувала документів. Де знаходиться підприємство не відомо, невідомі їй і покупці та постачальники. Рахунками не користувалась, діяльності не вела.

Між тим, як зазначено вище з посиланням на Акт перевірки та протокол допиту, вказана особа зазначила, що реєструвала на себе підприємство з метою отримання винагороди та надалі перереєструвала на іншу особу .

Тобто, Акт перевірки містить суперечності та копійовані обставини з шаблонів процесуальних документів .

Крім того, як зазначено в Акті перевірки, від ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів отримано акт від 25.10.2013 р. № 398/26-51-22-03-38077808 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проф Маркет» за період травень - вересень 2013 р. Надалі ДПІ зазначається, що згідно акту перевірки (контрагента) встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести, у зв'язку з тим, що контрагент позивача за податковою адресою не знаходиться. Зазначено також, що отримано висновок ОУ ДПІ, у якому зазначено, що посадові особи не причетні до створення та діяльності контрагента. Зазначено, що відсутні працюючі, відсутні активи.

У зв'язку з цим зроблено висновок про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій.

Згідно з Актом перевірки на порушення п/п. 14.1.27, п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України позивачем завищено витрати у сумі 730 002 грн. та занижено податок на прибуток на 138 700 грн. за 2013 рік.

Крім того, як зазначено ДПІ, в порушення п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ПК України позивачем завищено податковий кредит на 121 667 грн. та занижено ПДВ на суму 121 667 грн.: у травні 2013 р. - 19167 грн., у червні 2013 р. - 29500 грн., у липні 2013 р. - 28300 грн., у серпні 2013 р. - 36000 грн., у вересні 2013 р. - 8700 грн.

На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час оформлення операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду операцій , які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних матеріальність підтверджує фактичне виконання спірних операцій.

При цьому, суд враховує, що в даному випадку позивачу надавалися послуги з організації перевезень, а не власне перевезень, які надалі постачалися замовникам позивача, що не потребує наявності значних трудових та організаційно-технічних можливостей у контрагента.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано документально підтверджених спростувань від перевізників та замовників перевезень, які б спростовували участь позивача та його контрагента в організації перевезень.

У той же час, за відносинами з контрагентом фактичне виконання цих операцій підтверджується наявними у справі: договором з контрагентом, договорами доручення, угодами із замовниками, додатками до них, міжнародними транспортними накладними (CMR), товарно-транспортними накладними, первинними та платіжними документами, заявками на виконання робіт, податковими накладними.

Із звітності контрагента по єдиному внеску вбачається, що у контрагента працювало у штаті 2 особи та ДПІ не доведено недостатності такої чисельності працюючих для організації виконання спірних операцій, які, як вже зазначалося, не потребували значних трудових ресурсів та ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні у контрагента.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних як платником ПДВ є правомірною.

При цьому, реєстрація контрагента платником ПДВ анульована 06.12.2013 р., тобто поза межами виконання та оформлення спірних операцій, що, відповідно, не впливає на юридичну значимість виданих до цього податкових накладних.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Що стосується наявної у матеріалах справи постанови слідчого про призначення перевірки та протоколу допиту ОСОБА_4, слід зазначити, що правове значення для цілей з'ясування обставин можливої фіктивної діяльності підприємства має вирок суду, що набрав законної сили.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Самі ж по собі постанова та протокол допиту не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагента та підробки підписів на первинних документах, на що посилається ДПІ. При цьому, судом враховуються суперечності у протоколі допиту, а саме: в одному випадку у протоколі зазначено, що зареєстрований директор взагалі дізнався про підприємство від працівників податкової міліції, та при цьому у протоколі зазначається, що вказана особа реєструвала та надалі перереєстровувала підприємство, тобто протокол містить відомості, які не можна вважати достовірними.

В контексті останнього не надано висновків експертизи, у т.ч. проведеної в порядку ст. 84 ПК України, щодо підробки підписів на первинних документах за спірними операціями

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладеного з контрагентом правочину недійсними з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки.

Що стосується посилання на акт про неможливість звірки по контрагенту, слід зазначити, що неможливість звірки свідчить про відсутність у податкового органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки.

В силу вимог п/п. 73.5.3. ПК України та п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232, зустрічна звірка може бути ініційована ДПІ, яка з здійснює перевірку платника податку (позивача), шляхом надіслання до ДПІ за місцезнаходженням контрагентів платника податків (третіх осіб) відповідного доручення.

Як вбачається із змісту акту про неможливість проведення зустрічної звірки, процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку та проводилась за власною ініціативою та на власний розсуд ДПІ за місцем реєстрації контрагента Наведене вказує на порушення порядку проведення зустрічної звірки відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування до нього положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В контексті наведеного слід додати, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки взагалі не містить відомостей щодо інформування контрагента про такий захід, не містить відомостей щодо витребування у контрагента певної інформації, не містить відомостей щодо виходу працівників ДПІ за місцезнаходженням контрагента та, складений поза межами періоду виконання спірних операцій , що додатково вказує на те, що цей акт не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагента за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Тобто, з наведеного вбачається, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки є доказом, здобутим з порушенням закону та відповідно ч. 3 ст. 70 КАС України судом не береться до уваги в якості доказу на обґрунтування висновків Акту перевірки , складеного відносно позивача, що у свою чергу вказує на те, що висновки Акту перевірки не містять в собі достатніх обставин, які б давали відповідачу підстави для формування висновків Акту перевірки про нездійснення спірних операцій та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На відшкодуванні сплаченого судового збору позивач у позові не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0008792208 та № 0008802208, які прийняті ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін