Ухвала

від 16.07.2015 по справі 826/3202/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3202/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ростимир» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проф Маркет» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0008792208 та № 0008802208 від 27 серпня 2014 року, які прийняті ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ростимир» (код з ЄДР 36556790) щодо підтвердження господарських відносин платника податків з ТОВ «Проф Маркет» (код з ЄДР 38077808) за період 01 травня 2013 року по 30 вересня 2013 року, за результатами якої складено акт № 364/1-22-08-36556790 від 12 серпня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 14.1.27, п. 138.2., п. п. 139.1.9. ПК України внаслідок чого завищено витрати у сумі 730 002, 00 грн. та занижено податок на прибуток на 138 700 грн. за 2013 рік; п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит на 121 667, 00 грн. та занижено ПДВ на суму 121 667, 00 грн.: у травні 2013 року - 19 167, 00 грн., у червні 2013 року - 29 500, 00 грн., у липні 2013 року - 28 300 грн., у серпні 2013 року - 36 000, 00 грн., у вересні 2013 року - 8 700, 00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на постанові слідчого управління ГУМВС України в м. Києві від 17 червня 2014 року згідно якої в період з квітня 2013 року по грудень 2013 року невстановлені особи, використовуючи завідомо підроблені документи від імені посадових осіб ТОВ «Проф Маркет», а саме ОСОБА_3, а також з грудня 2013 року по теперішній час здійснювали та продовжують здійснювати незаконну діяльність ТОВ «Проф Маркет» від імені ОСОБА_4, шляхом формування податкового кредиту реально діючих СГД та перекриття їх податкових зобов'язань з метою ухилення від сплати податків та переведення безготівкових коштів у готівку.

Крім того, від ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві отримано акт № 398/26-51-22-03-38077808 від 25 жовтня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проф Маркет» за період травень - вересень 2013 року яким встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести, у зв'язку з тим, що контрагент позивача за податковою адресою не знаходиться.

Зазначено також, що отримано висновок ОУ ДПІ, у якому зазначено, що посадові особи не причетні до створення та діяльності контрагента, на підприємстві відсутні працюючі та активи.

У зв'язку з цим зроблено висновок про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008792208 та № 0008802208 від 27 серпня 2014 року.

Між тим, колегія суддів з висновком податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПП «Ростимир» та ТОВ «Проф маркет» укладено договір транспортного експедирування № 137 від 29 квітня 2013 року відповідно до умов яікого ТОВ «Проф маркет» зобов'язується за плату і за рахунок ПП «Ростимир» здійснити або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів..

Виконання умов договору підтверджується договором та додатками до договору, в рамках яких надавалися послуги: № 1 від 01 травня 2013 року, № 2 від 01 травня 2013 року, № 3 від 01 червня 2013 року, № 2 від 01 травня 2012 року, № 1 від 01 червня 2013 року, № 1 від 01 липня 2013 року, № 3 від 01 липня 2013 року, № 2 від 01 липня 2013 року, № 1 від 01 серпня 2013 року, № 4 від 01 серпня 2013 року, № 3 від 01 серпня 2013 року, № 2 від 01 липня 2013 року, № 1 від 01 вересня 2013 року.

Крім того, виконання умов договору підтверджується податковими накладними від 31 травня 2013 року, 28 червня 2013 року, 31 липня 2013 року, 30 серпня 2013 року, 30 вересня 2013 року на суму 730 000, грн. з ПДВ 121 666, 70 грн. Зазначені податкові накладні виписані на вищезазначені виконані послуги.

Суми ПДВ включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додаткам № 5, даним декларацій з ПДВ, та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, акти виконаних робіт відповідають датам формування податкових накладних та вартості послуг.

Розрахунки проведені у повному обсязі шляхом здійснення платежів 12 червня 2013 року, 10 липня 2013 року, 14 серпня 2013 року, 11 вересня 2013 року, 10 жовтня 2013 року.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договору підтверджується вищезазначеними матеріалами справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності акту ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 398/26-51-22-03-38077808 від 25 жовтня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Проф Маркет» за період травень - вересень 2013 року, оскільки в нбому не досліджувалось питання надання послуг та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Не заслуговує на увагу й посилання апелянта на постанову слідчого про призначення перевірки та протоколу допиту ОСОБА_3, оскільки правове значення для цілей з'ясування обставин можливої фіктивної діяльності підприємства має вирок суду, що набрав законної сили.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України - вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Самі ж по собі постанова та протокол допиту не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагента та підробки підписів на первинних документах, на що посилається ДПІ.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції з приводу суперечностей у протоколі допиту, а саме: в одному випадку у протоколі зазначено, що зареєстрований директор взагалі дізнався про підприємство від працівників податкової міліції, та при цьому у протоколі зазначається, що вказана особа реєструвала та надалі перереєстровувала підприємство, тобто протокол містить відомості, які не можна вважати достовірними.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 21 липня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Ганечко О.М.