Рішення

від 15.05.2015 по справі 904/2501/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.05.15р. Справа № 904/2501/15

За позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Харків)

до Приватного підприємства Комерційної фірми "Фартек" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення суми штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 14 000 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Беркутов О.П. - завідувач юридичного сектору (довіреність № 8 від 15.04.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Приватного підприємства Комерційної фірми "Фартек" (далі - відповідач) суму штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 7 000 грн. 00 коп. та пеню у сумі 7 000 грн. 00 коп., а всього 14 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється у добровільному порядку та у передбачені законодавством строки сплатити штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2014 № 201-р/к у справі № 3/01-121-14, внаслідок визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" та Приватного підприємства Комерційної фірми "Фартек" порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на предмет закупівлі інструментів і приладів медичних та стоматологічних (витратні матеріали для інгаляційної анестезії), які проводилися КЗОЗ "Обласна клінічна лікарня - Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Вказаним рішенням за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача, відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладений штраф у сумі 7 000 грн. 00 коп. За несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 02.12.2014 по 10.03.2015, що з урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 7 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 28.04.2015.

Від позивача 21.04.2015 надійшли пояснення до позову, до яких додані документи, які витребувались у позивача ухвалою суду від 25.03.2015.

Також від позивача 27.04.2015 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю його представника в засіданні адміністративної колегії, яке призначене на цей же дань.

Так, ухвалою суду від 28.04.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.05.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання позивача.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судовому засіданні 14.05.2015 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Також у судовому засіданні представником позивача було долучено до матеріалів справи додаткові докази, які витребувались ухвалою суду від 28.04.2015.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.03.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 5/8, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 була отримана відповідачем 31.03.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994524632110 (4904408094195).

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою суду від 28.04.2015 не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.03.2015; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, яке містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, а також виготовлялась копія реєстру поштових відправлень № 189 від 29.04.2015 суду, які долучені до матеріалів справи.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Також суд наголошує на тому, що ухвали суду від 25.03.2015 та від 28.04.2015 були надіслані сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Крім того, у судовому засіданні 14.05.2015 представник позивача наголошував на тому, що матеріали справи містять всі необхідні докази та матеріали для прийняття обґрунтованого рішення у справі.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Об'єктивно оцінивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, а відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною 3 статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абзаців 2, 3 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється саме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас пунктом 3 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Так, 16.09.2014 адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 3/01-121-14 прийнято рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:

- визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм" та Приватне підприємство Комерційна фірма "Фартек", погодивши під час проведення конкурсних торгів на закупівлю інструментів і приладів медичних та стоматологічних (витратні матеріали для інгаляційної анестезії), які проводилися КЗОЗ "Обласна клінічна лікарня - Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", свої конкурсні пропозиції з метою забезпечення перемоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фарм", вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів;

- накладено штраф на Приватне підприємство Комерційна фірма "Фартек" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у сумі 7 000 грн. 00 коп.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідачу було також роз'яснено, що відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Крім того, у рішенні адміністративної колегії зазначено, що відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Так, рішення (його витяг) адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2014 № 201-р/к у справі № 3/01-121-14 було направлено позивачем для виконання на адресу Приватного підприємства Комерційної фірми "Фартек" супровідним листом (від 25.09.2014 за № 02-26/3-4270 та 29.09.2014 було вручене представнику Приватного підприємства Комерційної фірми "Фартек" Соловйову, що підтверджується реєстром від 29.09.2014 (а.с.15) та листом Харківської дирекції Поштамт - Центру поштового зв'язку № 1 УДППЗ "Укрпошта" від 14.11.2014 (а.с.14).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, позивач вважає, що строк сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2014, закінчився 01.12.2014 (з урахуванням перенесення останнього дня сплати на перший робочий день).

Частиною 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач в установлений строк не сплатив штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2014, документів, що підтверджують сплату штрафу до територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав, а тому позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача на підставі вказаного рішення суми штрафу в розмірі 7 000 грн. 00 коп. та суми пені в розмірі 7 000 грн. 00 коп. за період з 02.12.2014 по 10.03.2015 (99 днів), враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Вказане і є причиною спору.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Так, доказів скасування вказаного рішення чи його оскарження сторонами суду не надано.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2014 вручено відповідачу 29.09.2014.

Отже, суд вважає, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 01.12.2014 (29.09.2014 + 2 місяці, враховуючи перенесення з вихідного на перший за ним робочий).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

У двомісячний строк, визначений для сплати штрафу, відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішення адміністративної колегії, хоча таке право він мав відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

За змістом пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки така особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

З матеріалів даної справи судом встановлено, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., накладеного на нього рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.09.2014, у двомісячний строк з дня вручення відповідачу рішення про накладення штрафу (частини 1, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), оскільки до 10.03.2015, рівно як і станом на час прийняття рішення, спірний штраф не сплатив, докази протилежного до матеріалів справи не долучив.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 02.12.2014 по 10.03.2015 (всього 99 днів) в розмірі 7 000 грн. 00 коп., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням положень абзацу першого частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 7 000 грн. 00 коп. пені за вказаний період за наступним розрахунком:

Сума штрафу, накладеного на відповідача рішенням від 16.09.2014, становить 7 000 грн. 00 коп.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 105 грн. 00 коп. (7 000,00 грн. : 100 х 1,5 = 105,00 грн.).

Позивач зазначає, що за період з 02.12.2014 по 10.03.2015 відповідачем прострочено 99 днів сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 10 395 грн. 00 коп.

При цьому, позивачем було враховано обмеження, встановлені частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням АМК, у зв'язку з чим позивач визначив розмір пені за період з 02.12.2014 по 10.03.2015 в сумі 7 000 грн. 00 коп.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що він здійснений вірно, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 7 000 грн. 00 коп. за період з 02.12.2014 по 10.03.2015 підлягають задоволенню.

Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн. 00 коп.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 14 000 грн. 00 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 827 грн. 00 коп. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати ).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Так, частиною 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в тому числі Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель (пункт 12).

Враховуючи викладене, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача у повній сумі як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, та стягується з останнього в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 12, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства Комерційної фірми "Фартек" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 5/8; ідентифікаційний код 33184330) до загального фонду Державного бюджету України на рахунок управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська за кодом бюджетної класифікації 21081100 (символ звітності 106) - штраф у розмірі 7 000 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства Комерційної фірми "Фартек" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 5/8; ідентифікаційний код 33184330) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко