ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015 р. Справа№ 914/4034/14

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Матвіїва Р.І., судді Петрашка М.М., судді Сухович Ю.О. при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Приватного підприємства "Мірт" в особі ліквідатора Шимчишина І.С., м. Львів;

до відповідача: Комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра", м. Львів;

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м. Львів;

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій", м. Мукачево, Закарпатська область;

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунпостач", м. Львів;

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з додатковою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 65", м. Львів;

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша факторингова компанія", м. Київ;

за участю третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватного підприємства "Гарантспецбуд", м. Львів;

за участю третьої особи 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів;

за участю третьої особи 8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-наукова фірма "Галелектросервіс", м. Львів;

за участю третьої особи 9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів;

про: стягнення 168 914 грн. 95 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Наконечна О-А.Є.- представник на підставі довіреності б/н від 22.08.2014 року;

відповідача: не з'явився;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: не з'явився;

третьої особи 3: не з'явився;

третьої особи 4: не з'явився;

третьої особи 5: не з'явився;

третьої особи 6: не з'явився;

третьої особи 7: не з'явився;

третьої особи 8: не з'явився;

третьої особи 9: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 17.11.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Мірт" в особі ліквідатора Шимчишина І.С. до Комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" про стягнення 168 914 грн. 95 коп. Розгляд справи призначено на 02.12.2014 року.

У судове засідання 02.12.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав. Відповідач явки представника не забезпечив, повідомлення про вручення потового відправлення відповідача станом на момент судового засідання не повернулося. Рзгляд справи відкладено на 11.12.2014 року.

У судовому засіданні 11.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 17.12.2014 року.

У судовому засіданні 17.12.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву. Розгляд справи відкладено на 13.01.2015 року.

У судовому засіданні 13.01.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі, додаткові пояснення та заяву про продовження строку розгляду справи. Представник відповідача проти позову заперечив. Судом задоволено подані клопотання та відкладено розгляд справи на 28.01.2015 року.

У судовому засіданні 28.01.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив, подав заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Треті особи явки представників у судове засідання не забезпечили, повідомлення про отримання ними попередньої ухвали суду станом на дату судового засідання не повернулися. Від представника третьої особи 7 надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримуються, а також заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи 7. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи поза межами строків розгляду справи на 10 днів у зв'язку з необхідністю надіслання копій позовних матеріалів залученим третім особам. Розгляд справи відкладено на 05.02.2015 року.

У судовому засіданні 05.02.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, проти зарахування зустрічних однорідних вимог заперечив, подав додаткові пояснення по справі та докази надіслання залученим третім особам копій позовної заяви з додатками. Представник відповідача проти позову заперечив. Від представника третьої особи 1 надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримуються у повному обсязі. Докази отримання третіми особами 3, 5, 6, 8 попередніх ухвал суду станом на дату судового засідання відсутні. Судом відкладено розгляд справи на 10.02.2015 року.

Ухвалою суду від 10.02.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 914/4034/14. Згідно з довідкою про автоматичний розподіл справ від 10.02.2015 року у зв'язку з призначенням колегіального розгляду справи до складу колегії увійшли суддя Ділай У.І. та суддя Сухович Ю.О. Розгляд справи призначено на 10.03.2015 року.

Згідно з довідкою про автоматичний розподіл справ від 10.03.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Ділай У.І. у відпустці до складу колегії призначено суддю Петрашка М.М.

У судовому засіданні 10.03.2015 року з'явилися представники позивача та відповідача, треті особи явки представників не забезпечили, повідомлення про вручення ухвали третім особам 1,2,5,6 станом на момент судового засідання не повернулися. Розгляд справи відкладено на 08.04.2015 року.

У судовому засіданні 08.04.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив. Представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили. Судом відкладено розгляд справи на 22.04.2015 року.

У судове засідання 22.04.2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав. Відповідач та треті особи явку представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили. Сторонами вимоги ухвали суду не виконані. Розгляд справи відкладено на 06.05.2015 року.

29.04.2015 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить, крім суми основного боргу, стягнути з відповідача три відсотки та інфляційні втрати.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

У інформаційному листі від 02.06.2006 року № 01-8/1228 (п. 3) Вищий господарський суд України зазначив, що збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Так, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 168 914, 95 грн. боргу за поставлений товар, вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат не заявлялося. Відповідно, звертаючись із заявою про збільшення розміру позовних вимог, позивач фактично заявляє нову вимогу (змінює предмет позову).

Як зазначено в п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Як вбачається з ухвал суду про відкладення розгляду справи та протоколів судових засідань, присутнім у судових засіданнях представникам сторін роз'яснювались їхні права та обов'язки, позивачем позовні вимоги підтримувались, тобто суд почав з'ясовувати обставини справи та розглядати позовні вимоги по суті.

Відтак, у відповідності до наведених вище положень суд вважає подану заяву такою, що змінює педмет позову, що подана після переходу до розгляду справи по суті, відтак, підлягє залишенню без розгляду.

У судове засідання 06.05.015 року представник відповдіача не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та додаткові пояснення на позовну заяву. Представник позивача подав письмові пояснення по справі.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами сторонами не заявлялось.

Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 06.05.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Приватне підприємство "Мірт" (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до суду з позовом до Комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 168 914 грн. 95 коп. заборгованості за поставлений згідно з видатковими накладними товар.

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, а саме невиконанням обов'язку оплати отриманого товару, поставленого позивачем у листопаді 2010 року, червні та грудні 2011 року, червні 2012 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, подав відзив на позовну заяву, зазначив про припинення зобов'язання у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності по вимогах про стягнення заборгованості за накладними від 30.10.2010 року та від 30.06.2011 року

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 30.11.2010 року Приватним підприємством "Мірт" було поставлено Комерційно-виробничій приватній фірмі «Будекстра» товар (сурик «К») на суму 4 714 грн. 68 коп. (видаткова накладна № РН-0000130), товар отримав представник за довіреністю № 749 від 30.11.2010 року Кобів М.В.

30.06.2011 року Приватним підприємством "Мірт" поставлено асфальтобетон на суму 2 824 грн. 75 коп. (видаткова накладна № РН-0000041), товар отримав представник за довіреністю № 352 від 29.06.2011 року Біловус М.М.

30.12.2011 року Приватним підприємством "Мірт" поставлено щебінь фр. 5х20 на суму 132 672 грн. (видаткова накладна № РН-000126), товар отримав представник за довіреністю № 997 від 30.12.2011 року Ониськів Є.Є.

27.06.2012 року Приватним підприємством "Мірт" поставлено щебінь фр. 5х20 на суму 28 703 грн. 52 коп. (видаткова накладна № РН-000152), товар отримав представник за довіреністю № 441 від 27.06.2011 року Ониськів Є.Є.

Докази здійснення отримувачем оплати за товар у матеріалах справи відсутні і факт нездійснення оплати представником відповідача не заперечується, хоча, на переконання останнього, обов'язок по оплаті припинився шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у Приватного підприємства "Мірт" існувала перед Комерційно-виробничою приватною фірмою «Будекстра» заборгованість в розмірі 687 511 грн. 92 коп. за договором поставки № 030211 від 01.02.2011 року.

У матеріалах справи наявна копія заяви Комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" про зарахування зустрічних вимог № 37 від 28.02.2013 року та копія витягу з журналу вихідної кореспонденції Комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра", однак, докази надіслання такої заяви позивачу відсутні.

08.12.2014 року відповідач направив позивачу заяву № 188 про зарахування зустрічних вимог, копія якої долучена до відзиву, отримання якої позивачем не заперечується та про яку зазначається у клопотанні про залучення третіх осіб, у письмових поясненнях позивача.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначив Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013, дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відтак, факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (див. постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано представниками сторін, відносини між сторонами виникли в результаті поставки товару, зазначеного у видаткових накладних за 2010-2012 роки, описаних вище.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Крім цього, у п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (п. п. 1.6, 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом вище встановлено, що товар на суму 168 914 грн. 95 коп. був поставлений позивачем згідно з видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін, на підставі довіреностей, тобто оформленими належним чином. Відповідно, за поставлений товар позивач має право отримати належну плату. Як зазначалося вище, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, випливає обов'язок негайного здійснення оплати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Так, враховуючи підписання видаткових накладних 30.11.2010 року, 30.06.2011 року, 30.12.2011 року, 27.06.2012 року, та нездійснення негайної оплати за отриманий товар, відповідно з 01.12.2011 року, 01.07.2011 року, 31.12.2011 року, 28.06.2012 року, одержувач товару вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

22.01.2014 року через веб-сайт Вищого господарського суду України в мережі Інтернет відбулося офіційне оприлюднення оголошення про порушення щодо позивача справи про банкрутство (ухвала суду від 11.03.2014 року у справі № 914/4801/13).

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. (ч. ч. 1, 3, 6, 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Заяви із грошовими вимогами усіх конкурсних кредиторів розглянуто господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. За наслідком їх розгляду ухвалою господарського суду від 11.03.2014 року в межах провадження у справі про банкрутство позивача затверджено реєстр грошових вимог кредиторів (копія ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів наявна в матеріалах справи).

Ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено черговість задоволення вимог кредиторів. Відповідно до п. 8 ст. 45 погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Представником відповідача не доведено факту звернення до позивача із заявою про зарахування зустрічних вимог до початку ліквідаційної процедури підприємства позивача, оскільки докази надіслання заяви № 37 від 28.02.2013 року, на підставі якої, як зазначено в довідці від 15.01.2015 року, відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 309 466, 95 грн., у матеріалах справи відсутні. Суд зазначає, що згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України (ст. ст. 32, 34, 56) належним доказом надсилання заяви є опис вкладення у лист та квитанція поштового відділення, яка підтверджує прийняття листа на надіслання його за відповідною адресою (постанова Вищого господарського суду України від 30.12.2014 року у справі № 910/20291/14). Поданий витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції не є допустимим доказом надіслання та отримання документації. До аналогічного висновку прийшов також Вищий господарський суд України у постанові від 08.10.2014 року у справі № 927/572/14 (реєстрація на підприємстві не може бути доказом відправлення кореспонденції та її одержання).

Відсутні також належні докази надіслання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 188 від 08.12.2014 року, хоча позивачем не заперечується отримання такої заяви. Проте, таку заяву було надіслано вже після початку ліквідаційної процедури Приватного підприємства "Мірт" і затвердження вимог кредиторів.

Відтак, враховуючи відкриття ліквідаційної процедури Приватного підприємства "Мірт", затвердження вимог кредиторів 11.03.2014 року, звернення із заявою про зарахування зустрічних вимог із пропущенням строків, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (08.12.2014 року) зарахування зустрічних вимог у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України не відбулося і обов'язок по оплаті отриманого товару у відповідача не припинився.

Суд звертає увагу на подані представником відповідача заяви про застосування строків позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Враховуючи підписання представниками сторін видаткових накладних 30.11.2010 року та 30.06.2011 року, невиконання відповідачем негайного обов'язку по оплаті отриманого товару, сплив трьох років відповідно 30.11.2013 року та 30.06.2014 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяв відповідача та наявність підстав для застосування строків позовної давності стосовно вимог позивача про стягнення боргу за описаними накладними, на загальну суму 7 539 грн. 43 коп.

Надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та встановленим обставинам справи, суд вважає заперечення відповідача не доведеними, а право позивача на отримання коштів за поставлений товар порушеним і таким, що підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача 161 375 грн. 52 коп. боргу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що порушуючи провадження у справі, суд задоволив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням. Залишаючи без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" (79069, Львівська обл., місто Львів, вул. Брюховицька, будинок 203, код ЄДР 22369473) на користь Приватного підприємства "Мірт" (79038, Львівська обл., місто Львів, вул. Пасічна, будинок 81, квартира 12, код ЄДР 22396799) 161 375 грн. 52 коп. заборгованості.

Стягнути з Комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" (79069, Львівська обл., місто Львів, вул. Брюховицька, будинок 203, код ЄДР 22369473) 3 243 грн. 17 коп. судового збору в дохід державного бюджету.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7 539 грн. 43 коп. боргу.

Стягнути з Приватного підприємства "Мірт" (79038, Львівська обл., місто Львів, вул. Пасічна, будинок 81, квартира 12, код ЄДР 22396799) 135 грн. 13 коп. судового збору в дохід державного бюджету.

Повернути Приватному підприємству "Мірт" (79038, Львівська обл., місто Львів, вул. Пасічна, будинок 81, квартира 12, код ЄДР 22396799) з державного бюджету 1 946 грн. 33 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 53 від 21.04.2015 року.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 12.05.2015 року.

Головуючий суддя Матвіїв Р.І.

Суддя Петрашко М.М.

Суддя Сухович Ю.О.

Дата ухвалення рішення 06.05.2015
Зареєстровано 16.05.2015
Оприлюднено 19.05.2015

Судовий реєстр по справі 914/4034/14

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 15.10.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 23.09.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 28.08.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 20.08.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 31.07.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 31.07.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 17.07.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 30.06.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 23.06.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 08.06.2015 Львівський апеляційний господарський суд Господарське
Рішення від 06.05.2015 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 22.04.2015 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 08.04.2015 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 10.03.2015 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 10.02.2015 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 05.02.2015 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 28.01.2015 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 17.12.2014 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 11.12.2014 Господарський суд Львівської області Господарське
Ухвала від 02.12.2014 Господарський суд Львівської області Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Відстежувати судові рішення та засідання

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону