Рішення

від 07.05.2015 по справі 914/845/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2015 р. Справа№ 914/845/15

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП», м. Миколаїв, Львівська область

про визнання договору іпотеки недійсним

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Стефанишин О.Б., представник (довіреність №18-11-00552 від 03.02.2015 р.);

від відповідача-1: Ніштук Т.Я., представник (довіреність №09-32/671 від 15.09.2014 р.);

від відповідача-2: не з'явився

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ та відповідача-2 Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП», м. Миколаїв, Львівська область про визнання договору іпотеки недійсним.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.03.2015р. призначив розгляд справи на 30.03.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що між відповідачами 28.09.2007 р. був укладений договір іпотеки. В складі майна, яке було передано відповідачем-2 в іпотеку банку (відповідачу-1) згідно договору іпотеки, було нежитлове приміщення складу загальною площею 65,8 кв.м., яке належить до державної форми власності. Факт належності вказаного приміщення до державної форми власності підтверджено рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. у справі №914/555/14, яке набрало законної сили. Відповідно до ст. 583 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем (іпотекодавцем) може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (передачі в іпотеку), а тому відповідач-2 не вправі був розпоряджатися нежитловим приміщенням складу загальною площею 65,8 кв.м., зокрема, передавати його іпотеку. Оскільки вказане нежитлове приміщення перебуває в іпотеці банку (відповідача-1), на нього накладено заборону на відчуження, позивач позбавлений можливості розпорядитися даним майном, яким він уповноважений управляти. Таким чином, договір іпотеки від 28.09.2007 р. необхідно визнати недійсним в частині передачі в іпотеку нежитлового приміщення складу загальною площею 65,8 кв.м.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що на момент укладення договору іпотеки з отриманих нотаріусом документів про право власності на майно та витягів з Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та Державного реєстру іпотек вбачалося, що майно вільне від обтяжень третіх осіб. Крім цього, в п. 2 договору іпотеки відповідач-2 гарантував, що майно вільне від зобов'язань. З огляду на наведене, договір іпотеки був укладений із дотриманням усіх вимог чинного законодавства. Також зазначив, що в силу статті 23 Закону України «Про іпотеку» при переході права власності на предмет іпотеки, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

30.03.2015 р. представником відповідача-1 подано клопотання (вх.№1310/15) про залучення приватного нотаріуса Герасимів Р.Д. до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів.

Суд, розглянувши подане клопотання, прийшов до висновку відмовити в його задоволенні, оскільки відповідачем-1 не доведено, що визнання договору іпотеки в частині вплине на права або обов'язки приватного нотаріуса Герасимів Р.Д. щодо однієї зі сторін.

В судових засіданнях представник відповідача-2 зазначив, що приміщення складу, яке передано в іпотеку, є частиною іншої будівлі, якій було присвоєно єдиний номер, у зв'язку із чим воно помилково передано в складі іншого майна.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28 вересня 2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Промінвестбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством «Миколаївське АТП-24665», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївське АТП» (іпотекодавець), було укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №1836.

За цим договором забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця (відповідача-2) перед іпотекодержателем (відповідачем-1) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №174к-2007 від 28.09.2007 р., а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: будівлі та споруди, що знаходяться по вул. Лисенка, 37 в м. Миколаїв Львівської області площею 11 389,6 кв.м., а саме: АБК (А-3), виробничий корпус і бойлерна (Б-2), контрольно-технічний пункт (В-2), механічна мойка (Г-2), диспетчерська (Д-2), бойлерна (З-1), вбиральня (Ж-1), АЕЗ (Е-1), матеріальний склад (Є-1), столярний цех (И-1), тупіковий пост (1-2), трансформаторна (Ї-1), котельня (К-2), склад для зберігання кислоти (Л-1), блок постів (М-1), будівля розчинно-бетонного вузла (Н-1), вбиральня (О), огорожа (№1, 2, 3,) башня (4), димова труба котельної (5), резервуар води мойки (6), пожежний резервуар (7, 8), цистерна з бензоколонкою (10), резервувар з масло колонкою (11), естакада (12), колодязь (13), артскважина (14), замощення (1, 11) на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області №2987 від 26.12.1995р. та зареєстрованого в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 10.02.2005 року та записане в реєстрову книгу №1 за реєстровим №34, реєстраційний номер №9848533.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. у справі №914/555/14 визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 «в» у м. Миколаєві Львівської області; витребувано об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 «в» у м. Миколаєві Львівської області з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 01.04.2014 р.

Згідно технічного паспорта на матеріальний склад «Є-1» за адресою м.Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37 «в» загальною площею 814,4 кв.м., який виготовлений станом на 10.03.2011 р., частиною цього матеріального складу є склад площею 65,8 кв.м. з віднесенням цього приміщення до групи приміщень Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2014 р. №25893009, на нежитлове приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37в зареєстровано обтяження (заборона на відчуження) у зв'язку із укладенням договору іпотеки від 28.09.2007 р.

Позивач звертався до відповідача-1 із листами (вих. №19-04-0639 від 23.09.2014 р. та вих. №19-04-07673 від 17.11.2014 р.) про вжиття заходів щодо зняття обтяжень на об'єкт права державної власності у зв'язку із його приватизацією.

Відповідач-1 листом (вих. 39-АТП/136 від 11.12.2014 р.) у відповідь повідомив позивача зняття обтяжень з предмета іпотеки лише після повного погашення кредитної заборгованості.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладення договору іпотеки відповідач-2 не був власником нежитлового приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул.Лисенка, 37в та не був наділений повноваженнями ним розпоряджатися.

Наведене підтверджується обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. у справі №914/555/14, яким визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 «в» у м. Миколаєві Львівської області; витребувано об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 «в» у м.Миколаєві Львівської області з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 01.04.2014 р.

Даним рішенням встановлено, що відповідно до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Миколаївського АТП 24665, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 26.12.1995 р. №2986 та Плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства «Миколаївське АТП-24665», затвердженого наказом регіонального відділення від 29.12.1995 р. №3050 до статутного капіталу відповідача не увійшло державне майно, яке не підлягає приватизації, а саме об'єкти, які не підлягають приватизації (в тому числі об'єкти цивільної оборони) вартість яких становить 1 209 640 тис. крб.

Згідно «Опису об'єктів і майна, вартість яких вилучена з статутного фонду по Миколаївському АТП-24665 станом на 1 жовтня 1995 року», до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства не увійшло державне майно на суму 1 209 640 тис. крб. в т. ч. склад НЗ МТО залишковою вартістю 91 420 тис. крб.

24.03.2011 р. працівниками регіонального відділення проведено перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Миколаївське АТП-24665» у процесі приватизації, але перебуває на його балансі, та встановлено, що вказаний вище об'єкт цивільної оборони (склад НЗ МТО) розташований в будівлі матеріального складу по вул. Лисенка, 37 «в» у м. Миколаєві Львівської області, перебуває у задовільному стані.

Наказом Фонду державного майна України від 28.04.2011 р. № 651 включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою: м. Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37 «в». Вказаний об'єкт є частиною (прим. 6) матеріального складу (Є-1) за адресою: м. Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37 «в» загальною площею 814,4 кв.м., який на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.11.2007 р. №428 зареєстрований на праві приватної власності за ВАТ «Миколаївське АТП-24665» в цілому.

Відповідно до ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідно п. 4 спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 р. «Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте, у даному випадку переходу права власності від відповідача-2 до позивача не відбулося, оскільки на момент укладення договору іпотеки нежитлове приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37в належало до державної форми власності, форма власності вказаного майна не змінювалася, відповідач-2 не наділявся повноваженнями щодо розпорядження вказаним майном. Відповідно до пояснень представника відповідача-2, вказане майно було помилково передано в іпотеку в складі іншого майна, яке належало відповідачу-2 на праві приватної власності.

З огляду на наведене, передання нежитлового приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул.Лисенка, 37в в іпотеку відбулося з порушенням норм законодавства, а тому договір іпотеки від 28.09.2007 р. в частині передачі в іпотеку цього майна слід визнати недійсним.

Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів в рівних частинах.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 203, 204, 215, 217, 317, 319, 326, 509, 626, 575, 583 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст. 5 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 28.09.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Приватним акціонерним товариством «Миколаївське АТП», що посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №1836, в частині передачі в іпотеку нежитлового приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37в.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м. Київ, пров. Шевченка, 12 (ідентифікаційний код 00039002) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (ідентифікаційний код 20823070) 609 грн. 00 судового збору.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївське АТП», м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37, Львівська область (ідентифікаційний код 03117760) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (ідентифікаційний код 20823070) 609 грн. 00 судового збору.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 07.05.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 08.05.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.