Постанова

від 21.07.2015 по справі 914/845/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 914/845/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Плотніцький Б.Д.

при секретарі Греділь М.І.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ вих. № 39-ФДМ/АТП-26 від 22.05.2015 року

на рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2015 року

у справі № 914/845/15

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Миколаївське АТП", м. Миколаїв Львівської області

про: визнання договору іпотеки недійсним

За участю представників сторін:

від позивача: Жуган І.О. - представник за довіреністю №18-11-00041 від 06.01.2015 р.;

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: не з'явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2015 року у справі № 914/845/15 (суддя Мазовіта А.Б. ) позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до відповідачів Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватного акціонерного товариства "Миколаївське АТП", про визнання договору іпотеки недійсним задоволено повністю. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 28.09.2007 р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватним акціонерним товариством "Миколаївське АТП", що посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №1836, в частині передачі в іпотеку нежитлового приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37в. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 609 грн. 00 судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Миколаївське АТП" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 609 грн. 00 судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2015 року у справі № 914/845/15, відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що у договорі іпотеки іподекодавець гарантував, що предмет іпотеки є вільним від обтяжень та, окрім того, в реєстрі заборон відсутні будь-які обтяження предмету іпотеки. Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. При цьому, аналіз змісту положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права. Тому до нового власника предмета іпотеки переходять всі права і обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2015р. справу № 914/845/15 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Марка Р.І., внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/845/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б. та Юрченко Я.О..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2015 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2015 року у справі № 914/845/15 в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 23.06.2015 р..

Згідно розпорядження в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 року, у зв'язку із зайнятістю судді Юрченка Я.О. у складі іншої судової колегії, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/845/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б. та Марко Р.І..

Ухвалою суду від 23.06.2015 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Желіка М.Б. у відпустці, внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/2125/13, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Плотніцький Б.Д. та Марко Р.І..

Представнику роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 21.07.15 року представники скаржника та відповідача 2 не з'явились, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 28.09.2007 р. між Закритим акціонерним товариством "Промінвестбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Миколаївське АТП-24665", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Миколаївське АТП" (іпотекодавець), було укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №1836.

За цим договором забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця (відповідача-2) перед іпотекодержателем (відповідачем-1) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №174к-2007 від 28.09.2007 р., а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3. договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно: будівлі та споруди, що знаходяться по вул. Лисенка, 37 в м. Миколаїв Львівської області площею 11 389,6 кв.м., а саме: АБК (А-3), виробничий корпус і бойлерна (Б-2), контрольно-технічний пункт (В-2), механічна мойка (Г-2), диспетчерська (Д-2), бойлерна (З-1), вбиральня (Ж-1), АЕЗ (Е-1), матеріальний склад (Є-1), столярний цех (И-1), тупіковий пост (1-2), трансформаторна (Ї-1), котельня (К-2), склад для зберігання кислоти (Л-1), блок постів (М-1), будівля розчинно-бетонного вузла (Н-1), вбиральня (О), огорожа (№1, 2, 3,) башня (4), димова труба котельної (5), резервуар води мойки (6), пожежний резервуар (7, 8), цистерна з бензоколонкою (10), резервувар з масло колонкою (11), естакада (12), колодязь (13), артскважина (14), замощення (1, 11) на підставі наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області №2987 від 26.12.1995р. та зареєстрованого в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 10.02.2005 року та записане в реєстрову книгу №1 за реєстровим №34, реєстраційний номер №9848533.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. у справі №914/555/14 визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 "в" у м. Миколаєві Львівської області; витребувано об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 "в" у м. Миколаєві Львівської області з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Миколаївське АТП" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 01.04.2014 р.

Згідно технічного паспорта на матеріальний склад "Є-1" за адресою м.Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37 "в" загальною площею 814,4 кв.м., який виготовлений станом на 10.03.2011 р., частиною цього матеріального складу є склад площею 65,8 кв.м. з віднесенням цього приміщення до групи приміщень Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.08.2014 р. №25893009, на нежитлове приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37в зареєстровано обтяження (заборона на відчуження), у зв'язку із укладенням договору іпотеки від 28.09.2007 р. Позивач звертався до відповідача-1 із листами (вих. №19-04-0639 від 23.09.2014 р. та вих. №19-04-07673 від 17.11.2014 р.) про вжиття заходів щодо зняття обтяжень на об'єкт права державної власності у зв'язку із його приватизацією. Відповідач-1 листом (вих. 39-АТП/136 від 11.12.2014 р.) у відповідь повідомив позивача про зняття обтяжень з предмета іпотеки лише після повного погашення кредитної заборгованості.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним. Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладення договору іпотеки відповідач-2 не був власником нежитлового приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул.Лисенка, 37в та не був наділений повноваженнями ним розпоряджатися, що підтверджується обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2014 р. у справі №914/555/14, яким визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 "в" у м. Миколаєві Львівської області; витребувано об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО, загальною площею 65,8 кв.м. розташоване на вул. Лисенка, 37 "в" у м.Миколаєві Львівської області з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Миколаївське АТП" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 01.04.2014 р.. Даним рішенням встановлено, що відповідно до акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Миколаївського АТП 24665, затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 26.12.1995 р. №2986 та Плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства "Миколаївське АТП-24665", затвердженого наказом регіонального відділення від 29.12.1995 р. №3050 до статутного капіталу відповідача не увійшло державне майно, яке не підлягає приватизації, а саме об'єкти, які не підлягають приватизації (в тому числі об'єкти цивільної оборони) вартість яких становить 1 209 640 тис. крб. Згідно "Опису об'єктів і майна, вартість яких вилучена з статутного фонду по Миколаївському АТП-24665 станом на 1 жовтня 1995 року", до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства не увійшло державне майно на суму 1 209 640 тис. крб. в т. ч. склад НЗ МТО залишковою вартістю 91 420 тис. крб.

Відповідно, покликання скаржника на те, що станом на дату укладення договору іпотеки були відсутні відомості щодо обтяження предмета іпотеки чи його належності іншим суб'єктам, до уваги не приймаються, враховуючи, що такі факти були встановлені зазначеним рішенням господарського суду у 2014 р.. При цьому, вказаним рішенням було надано лише оцінку існуючим правовідносинам, визнано фактично існуюче право державної власності на відповідне майно, у зв'язку із чим скаржник помилково покликається на те, що право власності на спірне майно перейшло до держави лише у 2014 р.

24.03.2011 р. працівниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області проведено перевірку стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Миколаївське АТП-24665" у процесі приватизації, але перебуває на його балансі, та встановлено, що вказаний вище об'єкт цивільної оборони (склад НЗ МТО) розташований в будівлі матеріального складу по вул. Лисенка, 37 "в" у м. Миколаєві Львівської області, перебуває у задовільному стані. Наказом Фонду державного майна України від 28.04.2011 р. № 651 включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, об'єкт державної власності - окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою: м. Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37 "в". Вказаний об'єкт є частиною (прим. 6) матеріального складу (Є-1) за адресою: м. Миколаїв Львівської області, вул. Лисенка, 37 "в" загальною площею 814,4 кв.м., який на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.11.2007 р. №428 зареєстрований на праві приватної власності за ВАТ "Миколаївське АТП-24665" в цілому.

Відповідно до ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Відповідно п. 4 спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999 р. "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції підставно констатував, що у даному випадку переходу права власності від відповідача-2 до позивача не відбулося, оскільки на момент укладення договору іпотеки нежитлове приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 37в належало до державної форми власності, форма власності вказаного майна не змінювалася, відповідач-2 не наділявся повноваженнями щодо розпорядження вказаним майном. Відповідно до пояснень представника відповідача-2, вказане майно було помилково передано в іпотеку в складі іншого майна, яке належало відповідачу-2 на праві приватної власності. З огляду на наведене, передання нежитлового приміщення складу НЗ МТО загальною площею 65,8 кв.м. за адресою Львівська область, м. Миколаїв, вул.Лисенка, 37в в іпотеку відбулося з порушенням норм законодавства, а тому договір іпотеки від 28.09.2007 р. в частині передачі в іпотеку цього майна судом першої інстанції підставно визнано недійсним.

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2015 р. у справі № 914/845/15 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2015 р. у справі № 914/845/15 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 27.07.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Плотніцький Б.Д.