Рішення

від 12.05.2015 по справі 922/1033/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р.Справа № 922/1033/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Доленчук Д.О.

судді: Сальнікова Г.І. , Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу", м. Луганськ до Державного закладу "Луганський державний медичний університет", м. Рубіжне про стягнення 509877,04 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу", (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державного закладу "Луганський державний медичний університет" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором підряду № 211 від 05.09.2013 р. у розмірі 399142,11 грн., пені у розмірі 26248,82 грн., 3% річних у розмірі 8649,11 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 47897,05 грн. та штрафу у розмірі 27939,95 грн.

Ухвалою суду по справі від 23.02.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.03.2015 р. о 11:40.

10.03.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 26.03.2015 р. о 10:40.

Ухвалою суду по справі від 26.03.2015 р. для розгляду справи № 922/1033/15 була призначена колегія суддів у складі трьох суддів.

Згідно розпорядження Заступника голови суду Хотенця П.В. від 26.03.2015 р. № 445 для розгляду справи № 922/1033/15 була призначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Сальнікова Г.І, Шарко Л.В.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 26.03.2015 р. за вх.№ 12043, надав документи згідно заяви, які судом долучені до матеріалів справи.

Серед вказаних документів представник відповідача надав до суду письмові заперечення на позовну заяву згідно яких просив суд призупинити справу до завершення АТО, а при неможливості зупинення справи віднестися з розумінням до обставин які склалися та зменшити штрафні санкції.

Також, серед вказаних документів представник відповідача надав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) та заяву про відмову у задоволенні позовної заяви у зв'язку зі спливом позовної давності.

26.03.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 12.05.2015 р. о 12:00.

Представники сторін в призначене судове засідання не з'явилися.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 14.04.2015 р. за вх. № 14438, надав документи згідно супровідного листа, які судом долучені до матеріалів справи. Серед вказаних документів позивачем було надано до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача, яке судом було задоволено.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 24.04.2015 р. за вх. № 569 та 28.04.2015 р. за вх. № 17326, надав заяву про відмову у задоволенні позовної заяви щодо пені у зв'язку зі спливом позовної давності, яка судом долучена до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши викладене у письмових запереченнях на позовну заяву клопотання представника відповідача про призупинення справи до завершення АТО вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки ГПК України не передбачається можливості призупинення справи за вказаними обставинами.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

05.09.2013 р. між ТОВ "Технології будівельного сервісу" (підрядник) та ДЗ "Луганський державний медичний університет" (замовник) був укладений договір підряду № 211 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи з поточного ремонту аудиторій Кафедри української та російської мови учбового корпусу № 1 Державного закладу "Луганський державний медичний університет", за адресою: м. Луганськ кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1д згідно локального кошторису, що додається, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору вартість передбачених договором робіт визначається договірною ціною і складає (прописом) 399142,11 грн.

Згідно умов п. 5.1. договору розрахунок з підрядником здійснюється на підставі актів форми № КБ-2в і довідки № КБ-3, за фактичний виконаний об'єм робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника 100 % вартості виконаних робіт, протягом 5 банківських днів, після підписання актів форми № КБ-2в і довідки № КБ-3.

Всі роботи виконанні в належний строк та належним чином.

Сторонами договору було підписано три довідки КБ-3 та відповідні акти КБ-2в:

- 12.09.2013 р. на суму 127984,08 грн.;

- 13.09.2013 р. на суму 138283,71 грн.;

- 16.09.2013 р. на суму 132874,32 грн.

Пунктом 8.1. договору було передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 05.11.2013 р.

Відповідно до п. 9.1. договору за порушення термінів виконання зобов'язань з винної сторони стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % від суми договору, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми договору.

Згідно позову позивач вказує, що відповідно до п. 5.1. договору відповідач прострочив виконання зобов'язання з 18.09.2013 р. по 10.06.2014 р.

Проте, враховуючи положень п.5.1. договору щодо перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника 100 % вартості виконаних робіт, протягом 5 банківських днів, після підписання актів форми КБ-2в і довідки форми КБ-3, господарським судом було встановлено, що за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 12.09.2013 р. на суму 127984,08 грн. відповідач прострочив виконання зобов'язання з 20.09.2013 р., за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 13.09.2013 р. на суму 138283,71 грн. відповідач прострочив виконання зобов'язання з 21.09.2013 р., а за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 16.09.2013 р. на суму 132874,32 грн. з 24.09.2013 р.

При цьому суд зазначає, що зазначена вартість робіт, яка була передбачена вищезазначеними довідками КБ-3 та актами КБ-2в, відповідачем в обумовлені договором строки не була сплачена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З огляду на вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором підряду № 211 від 05.09.2013 р. у розмірі 399142,11 грн. підтверджуються матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафу у розмірі 27939,95 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з цим господарський суд зазначає, що відповідачем була подана заява про застосування судом позовної давності і відмову у позові в частині стягнення суми штрафу у розмірі 27939,95 грн.

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, враховуючи те, що позивачем вимога про стягнення суми штрафу у розмірі 27939,95 грн. була заявлена до суду після спливу річного терміну після прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання по оплаті вартості робіт за договором понад 30 днів, а відповідачем було заявлено про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення суми штрафу, суд дійшов до висновку про задоволення відповідної заяви представника відповідача та відмову позивачу у позові в частині стягнення суми штрафу у розмірі 27939,95 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договору щодо оплати вартості робіт та визначені судом строки прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором (за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 12.09.2013 р. на суму 127984,08 грн. з 20.09.2013 р., за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 13.09.2013 р. на суму 138283,71 грн. з 21.09.2013 р. та за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 16.09.2013 р. на суму 132874,32 грн. з 24.09.2013 р.) судом станом на 10.06.2014 р. була перерахована сума пені, 3% річних та інфляційних, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 25873,16 грн., сума 3% річних у розмірі 8605,78 грн. та сума інфляційних у розмірі 46626,33 грн.

При цьому суд зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення суми пені на час подання позивачем відповідного позову до суду не сплинув, а посилання відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення суми пені є безпідставними. За таких обставин заява представника відповідача про відмову у задоволенні позовної заяви щодо пені у зв'язку зі спливом позовної давності не підлягає задоволенню.

Також, не підлягає задоволенню заява представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки позивач проти такого зменшення заперечував (письмові пояснення - том 1 а.с. 108), позивач та відповідач є підприємствами, які несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, та тим, що відповідачем не було надано до суду доказів знаходження відповідача у тяжкому фінансовому стані.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором підряду № 211 від 05.09.2013 р. у розмірі 399142,11 грн., суми пені у розмірі 25873,16 грн., суми 3% річних у розмірі 8605,78 грн. та суми інфляційних у розмірі 46626,33 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 9604,95 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 837, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу "Луганський державний медичний університет" (93012, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Будівельників, 32, ідентифікаційний код 02010675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу" (91040, м. Луганськ, кв. Дружби, 5/93, ідентифікаційний код 37523085) суму основного боргу за договором підряду № 211 від 05.09.2013 р. у розмірі 399142,11 грн., суму пені у розмірі 25873,16 грн., суму 3% річних у розмірі 8605,78 грн., суму інфляційних у розмірі 46626,33 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 9604,95 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 15.05.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Д.О. Доленчук Г.І. Сальнікова Л.В. Шарко