Постанова

від 28.07.2015 по справі 922/1033/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.07.2015 справа №922/1033/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі судді колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників: від позивача: від відповідача:Зубченко І.В. Марченко О.А., Радіонова О.О. не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного закладу «Луганський державний медичний університет», м.Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (повний текст підписано 15.05.2015р.) у справі№922/1033/15 (головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Сальнікова Г.І., Шарко Л.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технології будівельного сервісу», м.Луганськ доДержавного закладу «Луганський державний медичний університет», м.Рубіжне Луганської області простягнення заборгованості у сумі 509877,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології будівельного сервісу», м.Луганськ, позивач, звернувся з позовом до відповідача, Державного закладу «Луганський державний медичний університет», м.Рубіжне Луганської області про стягнення заборгованості у сумі 509877,04грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 399142,11грн., пені у розмірі 26248,82грн., 3% річних у розмірі 8649,11грн., інфляційних у розмірі 47897,05грн. та штрафу у розмірі 27939,95грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (повний текст підписано 15.05.2015р.) у справі №922/1033/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Державного закладу "Луганський державний медичний університет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології будівельного сервісу" суму основного боргу у розмірі 399142,11грн., суму пені у розмірі 25873,16грн., суму 3% річних у розмірі 8605,78грн., суму інфляційних у розмірі 46626,33грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору підряду № 211 від 05.09.2013 р. позивач здійснив весь комплекс робіт на об'єкті відповідача, а відповідач, відповідно, визнав це та прийняв виконані роботи. Проте відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт в строк, встановлений договором. На підставі цього суд задовольнив позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 399142,11грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, пені та суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем, господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 25873,16грн., 3% річних у розмірі 8605,78грн. та інфляційних у розмірі 46626,33грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 27939,95грн. суд відмовив, зазначивши, що сплив строк позовної давності, про який було заявлено відповідачем.

Державний заклад «Луганський державний медичний університет» не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (повний текст підписано 15.05.2015р.) у справі №922/1033/15 і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 25873,16грн. відмовити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник стверджує, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що для стягнення штрафів та пені встановлена позовна давність у термін один рік; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 25873,16 грн. є незаконним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. у справі №922/1033/15 відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представники сторін у судове засідання 28.07.2015р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про місце і час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. явка сторін не була визнана обов'язковою.

Разом з тим, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Поряд з цим, сторони не посилалися на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підставу для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

05.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології будівельного сервісу» (далі - підрядник) та Державним закладом «Луганський державний медичний університет» (далі - замовник) був укладений договір підряду №211 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботи з поточного ремонту аудиторій Кафедри української та російської мови учбового корпусу № 1 Державного закладу "Луганський державний медичний університет", за адресою: м. Луганськ кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1д згідно локального кошторису, що додається, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору вартість передбачених договором робіт визначається договірною ціною і складає (прописом) 399142,11грн.

Пунктом 5.1. договору визначено, що розрахунок з підрядником здійснюється на підставі актів форми № КБ-2в і довідки № КБ-3, за фактичний виконаний об'єм робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника 100 % вартості виконаних робіт, протягом 5 банківських днів, після підписання актів форми № КБ-2в і довідки № КБ-3.

Умовами п.9.1 договору передбачено, що за порушення термінів виконання зобов'язань з винної сторони стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % від суми договору, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 05.11.2013р. (п. 8.1).

Як вбачається з матеріалів справи, всі роботи за договором підряду №211 від 05.09.2013р. виконані в належний строк та належним чином. Сторонами договору було підписано три довідки КБ-3 та відповідні акти КБ-2в: 12.09.2013 р. на суму 127984,08 грн.; 13.09.2013 р. на суму 138283,71 грн.; 16.09.2013 р. на суму 132874,32 грн.

Проте, Державний заклад «Луганський державний медичний університет» не виконав своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт в строк, встановлений договором. У зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології будівельного сервісу» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 837-886 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно частин 1 та 2 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (частини 3, 4 ст.853 ЦК України).

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та актів приймання виконаних робіт форми КБ-2В від 12.09.2013р., від 13.09.2013р. та від 16.09.2013р. були виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи на загальну вартість 399142,11 грн.

Вказані довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт підписані уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток юридичних осіб. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю у сумі 399142,11 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем доведено виконання для відповідача робіт за договором підряду №211 від 05.09.2013р. у загальній сумі 399142,11 грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за даним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 399142,11грн.

Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав винагороди за виконані роботи, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу у сумі 399142,11 грн.

Крім основного боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології будівельного сервісу» просило стягнути з Державного закладу «Луганський державний медичний університет» пеню у розмірі 26248,82грн., 3% річних у розмірі 8649,11грн., інфляційні у розмірі 47897,05грн. та штраф у розмірі 27939,95грн.

Судом першої інстанції вірно визначено, що за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 12.09.2013р. на суму 127984,08грн. відповідач прострочив виконання зобов'язання з 20.09.2013р., за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 13.09.2013р. на суму 138283,71грн. - з 21.09.2013р., а за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 16.09.2013р. на суму 132874,32грн. - з 24.09.2013р.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 8649,11грн. та інфляційних у розмірі 47897,05 грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статті 625 ЦК України, перевірив розрахунок, здійснений позивачем та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних в сумі 46626,33грн., 3% річних в сумі 8605,78 грн., а в решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних- відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 27939,95грн., господарський суд вірно застосував положення ч.3 ст.267, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України і врахував, що вимога позивача про стягнення суми штрафу була заявлена після спливу річного терміну після прострочення відповідачем свого зобов'язання по оплаті вартості робіт за договором понад 30 днів, а відповідачем була заявлена вимога про сплив позовної давності.

Стосовно стягнення пені судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наведеного вбачається, що позивач мав право на стягнення пені з моменту настання прострочення виконання зобов'язання відповідачем, але не більше ніж за півроку.

Умовами п.9.1 договору передбачено, що за порушення термінів виконання зобов'язань з винної сторони стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % від суми договору, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми договору.

Крім того, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також у постанові Верховного суду України від 24.10.2011р. по справі №25/187 визначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом першої інстанції нараховано пеню за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 12.09.2013р. на суму 127984,08грн. за період з 20.09.2013р. по 20.03.2014р., за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 13.09.2013р. на суму 138283,71грн. з 21.09.2013р. по 21.03.2014р., а за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 16.09.2013р. на суму 132874,32грн. з 24.09.2013р. по 24.03.2014р.

При цьому місцевий господарський суд правомірно застосував положення ч.6 ст.232 ГК України, проте не врахував, що відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для стягнення пені встановлена позовна давність у термін один рік.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем як під час розгляду справи та і при поданні апеляційної скарги заявлено клопотання щодо застосування строків позовної давності до нарахування пені.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка, пеня підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Вказана правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.054.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення пені 19.02.2015р. (згідно штампу канцелярії господарського суду Харківської області) Виходячи з цього, стягненню підлягає пеня за наступні періоди:

за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 12.09.2013р. на суму 127984,08грн. з 19.02.2014р. по 20.03.2014р., за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 13.09.2013р. на суму 138283,71грн. - з 19.02.2014р. по 21.03.2014р., а за довідкою КБ-3 та актом КБ-2в від 16.09.2013р. на суму 132874,32грн. з 19.02.2014р. по 24.03.2014р.

Здійснивши перевірку нарахування пені судова колегія дійшла висновку, що стягненню підлягає пеня у розмірі 4503,35грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (повний текст підписано 15.05.2015р.) у справі №922/1033/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає зміні в частині розміру стягнутої суми пені.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного закладу «Луганський державний медичний університет», м.Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (повний текст підписано 15.05.2015р.) у справі №922/1033/15 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (повний текст підписано 15.05.2015р.) у справі №922/1033/15 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 21369,81грн.

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення наступним чином:

« Стягнути з Державного закладу «Луганський державний медичний університет» (93012, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Будівельників, 32, ідентифікаційний код 02010675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології будівельного сервісу» (91040, м.Луганськ, кв.Дружби, 5/93, ідентифікаційний код 37523085) суму основного боргу за договором підряду №211 від 05.09.2013р. у розмірі 399142,11грн., суму пені у розмірі 4503,35грн., суму 3% річних у розмірі 8605,78грн., суму інфляційних у розмірі 46626,33грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 9177,55грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2015р. (повний текст підписано 15.05.2015р.) у справі №922/1033/15 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології будівельного сервісу» (91040, м.Луганськ, кв.Дружби, 5/93, ідентифікаційний код 37523085) на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» (93012, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Будівельників, 32, ідентифікаційний код 02010675) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 754,50грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - ГСХО;

1 - до справи;

1 - ДАГС