Постанова

від 13.05.2015 по справі 902/1769/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 902/1769/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача: Швець А.В.;

від відповідача: представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державне підприємство "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на рішення господарського суду Вінницької області від 3 березня 2015 року у справі № 902/1769/14 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Купала"

до відповідача Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Головне управління Держземагенства у Вінницькій області

про стягнення в сумі 990 976 грн. 50 коп. заборгованості за договором субпідряду № 90 від 27 вересня 2013 року

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Купала» (надалі-Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (том 1, а.с. 2-7) до Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (надалі - Відповідач; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Головне управління Держземагенства у Вінницькій області (надалі - Третя особа) ) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 880 077 грн. 88 коп. боргу, 97 697 грн. 45 коп. інфляційних та 13 201 грн. 17 коп. трьох відсотків річних від простроченої суми за користування коштами.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 3 березня 2015 року (том 2, а.с. 44-47), з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 880 077 грн. 88 коп. боргу, 97 697 грн. 45 коп. інфляційних, та 13 201 грн. 17 коп. трьох відсотків річних. Також, даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 819 грн. 53 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 55-61) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 3 березня 2015 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказане рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спарви. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що позовні вимоги Позивача не можуть бути задоволені у зв'язку із відсутністю фінансування по кошторисним призначенням КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи», а також посилається на те, що Третя особа не розрахувалася із Відповідачем по договору від 26 вересня 2013 року № 107/1 по об'єктах, котрі виконував Позивач, а тому, на думку апелянта на даний час відсутні правові підстави для оплати послуг зі сторони Відповідача на корить Позивача в розмірі 880 077 грн. 88 коп..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 1 квітня 2015 року (том 2, а.с. 54), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13 травня 2015 року на 14 годину 50 хвилин.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу з додатками (том 1, а.с. 75-78) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2015 року, подала письмові пояснення (том 1, а.с. 82-84) в яких, з підстав вказаних у даних поясненнях, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити в задоволенні позову.

Представники Відповідача та Третьої особи в судове засідання від 13 травня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про врученя поштового відправлення (том 1, а.с. 68-69). Причини неявки своїх повноважних представників Третя особа суду не повідомила. Жодних клопотань від Третьої особи щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. Водночас, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2015 року явка сторін не була визнана обов'язковою.

Водночас, представник Відповідача направив на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання (том 2, а.с. 71), в котрому, з підстав, висвітлених у даному клопотанні, просив відкласти розгляд справи.

Колегія суду розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представника Позивача, щодо поданого клопотання (котрий при вирішення даного клопотання покладається на розсуд суду) відхиляє клопотання в зв'язку із його необґрунтованістю при цьому зазначаючи таке.

Згідно з пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору; господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.); при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами; неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та Відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його представників в судове засідання та в правовому полі статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників Відповідача та Третьої особи, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення Позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Відповідача - слід задоволити, рішення господарського суду Вінницької області від 3 березня 2015 року по даній справі скасувати частково (в частині стягнення річних та інфляційних), виклавши при цьому резолютивну частину рішення суду в іншій редакції (що вказана нижче в даній судовій постанові). При цьому колегія суду виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 27 вересня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір субпідряду № 90 (надалі - Договір; том 1, а.с. 14-17).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач доручив, а Позивач, який має ліцензію серії АВ № 440149 на проведення робіт із землеустрою видану Державним комітетом України із земельних ресурсів 13 січня 2009 року за № 1, кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника Демешкана Володимира Миколайовича № 003507 від 6 червня 2013 року, зобов'язався своїми силами розробити та передати Відповідачу, на умовах цього Договору, документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Вінницької області.

Згідно пункту 4.1 Договору, ціна робіт за цим Договором є договірною, і згідно Додатку 3 Протоколу погодження договірної ціни становить 1 302 448 грн. 80 коп..

Пунктом 4.4 Договору, Відповідач зобов'язався на протязі 7 банківських днів перерахувати вартість робіт в повному об'ємі після підписання акту виконаних робіт, та за умови отримання Відповідачем коштів від Третьої особи.

У відповідності до пункту 9.2 - 9.3 Договору: строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.1 цього Договору та закінчується до повного виконання сторонами зобов'язань, але не пізніше 15 грудня 2013 року; закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Даний Договір засвідчений підписами Позивача і Відповідача та скріплений відтисками їхніх печаток.

При цьому, Відповідачем було долучено до матеріалів справи Договір № 107/1 від 26 вересня 2013 року, укладений між Третьою особою та Відповідачем (том 1, а.с. 123-126), відповідно до умов пункту 1.1 котрого, Відповідач зобов'язався у 2013 році надати послуги з проведення інвентаризації земель загальною площею 266667 Га на території Вінницької області, згідно Додатку № 1, а Позивач - прийняти та оплатити такі послуги.

Ціна цього Договору від 26 вересня 2013 року № 107/1 становить 31 986 706 грн. 65 коп..

Позивачем в підтвердження належного виконання своїх зобов'язань по Договору (виконання всіх етапів робіт щодо розроблення технічної документації) були долучені копії первинних документів (акти надання послуг; том 1, а.с. 24-60), котрі підписані та скріплені відтисками печаток як зі сторони Позивача, так і зі сторони Відповідача, а саме:

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 286 від 4 грудня 2013 року на суму 21 221 грн. 75 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 282 від 4 грудня 2013 року на суму 36 121 грн. 90 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 281 від 4 грудня 2013 року на суму 43 546 грн. 40 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 278 від 4 грудня 2013 року на суму 27 543 грн. 11 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 277 від 4 грудня 2013 року на суму 28 991 грн. 08 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 276 від 4 грудня 2013 року на суму 13 399 грн. 87 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 275 від 4 грудня 2013 року на суму 16 715 грн. 65 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 274 від 4 грудня 2013 року на суму 19 654 грн. 34 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 273 від 4 грудня 2013 року на суму 31 217 грн. 18 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 297 від 5 грудня 2013 року на суму 16 997 грн. 48 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 296 від 5 грудня 2013 року на суму 31 380 грн. 25 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 293 від 5 грудня 2013 року на суму 14 076 грн. 57 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 292 від 5 грудня 2013 року на суму 39 691 грн. 58 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 291 від 5 грудня 2013 року на суму 22501 грн. 86 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 290 від 5 грудня 2013 року на суму 10 882 грн. 27 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 289 від 5 грудня 2013 року на суму 10 193 грн. 15 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 389 від 11 грудня 2013 року на суму 1 194 грн. 29 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 388 від 11 грудня 2013 року на суму 11 395 грн. 72 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 387 від 11 грудня 2013 року на суму 26 574 грн. 32 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 386 від 11 грудня 2013 року на суму 25 980 грн. 12 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 306 від 11 грудня 2013 року на суму 1 900 грн. 27 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 305 від 11 грудня 2013 року на суму 13 561 грн. 92 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 402 від 13 грудня 2013 року на суму 46 285 грн. 54 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 401 від 13 грудня 2013 року на суму 17 234 грн. 51 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 400 від 13 грудня 2013 року на суму 10 766 грн. 26 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 399 від 13 грудня 2013 року на суму 37 230 грн. 39 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 398 від 13 грудня 2013 року на суму 20 306 грн. 76 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 397 від 13 грудня 2013 року на суму 40 133 грн. 86 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 396 від 13 грудня 2013 року на суму 30 773 грн. 99 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 395 від 13 грудня 2013 року на суму 14112 грн. 58 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 394 від 13 грудня 2013 року на суму 23552 грн. 80 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 393 від 13 грудня 2013 року на суму 26 585 грн. 50 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 392 від 13 грудня 2013 року на суму 45 909 грн. 47 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 391 від 13 грудня 2013 року на суму 5 981 грн. 08 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 390 від 13 грудня 2013 року на суму 31 880 грн. 31 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 309 від 13 грудня 2013 року на суму 7 217 грн. 88 коп.;

· акт прийому-передачі виконаних робіт № 311 від 17 грудня 2013 року на суму 57365 грн. 87 коп.;

Таким чином борг Відповідача перед Позивачем за виконані роботи станом на день винесення рішення місцевим господарським судом склав 880 077 грн. 88 коп..

Позивач направив на адресу Відповідача претензію про стягнення оплати за виконані роботи від 12 березня 2014 року № 202-Б (том 1, а.с. 61-62) та з вимогою про перерахування суми боргу за Договором в розмірі 880 077 грн. 88 коп. на рахунок Позивача (про отримання даної претензії свідчить відтиск штампу Відповідача у лівому верхньому куті на а.с. 61).

З відповіді Відповідача від 9 вересня 2014 року № 4821 на претензію Позивача (том 1, а.с. 66) вбачається, що Відповідач визнавав факт укладення Договору та належного виконання Позивачем своїх зобов'язань по Договору, але враховуючи те, що Третя особа у повному обсязі не розрахувалася із Відповідачем, вказував, що на даний час виконати вимоги Позивача немає змоги. Також, в даній відповіді Відповідач зазначав, що у разі надходження коштів від Третьої особи вони невідкладно будуть перераховані Позивачу.

Також, в матеріалах справи міститься лист Третьої особи від 12 вересня 2014 року (том 1, а.с. 66-67) адресований Позивачу, щодо того, що протягом 2013 року Третя особа частково здійснила оплату за надані послуги, а решта виконаних робіт на суму 10 636 391 грн. 08 коп. було зареєстровано в Головному управлінні державної казначейської служби у Вінницькій області як кредиторська заборгованість. Також, в даному листі вказується, що погашення кредиторської заборгованості буде здійснюватися в межах бюджетних призначень на 2014 рік та залежно від реального фінансування видатків.

З огляду на невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору, Позивача звернувся з позовом про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в сумі 880 077 грн. 88 коп. за актами надання послуг по Договору та 97 697 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 13 201 грн. 17 коп. річних.

Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що укладений між Відповідачем та Позивачем Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Колегія суду враховуючи зміст укладеного договору, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, констатує, що між Позивачем та Відповідачем виникли правовідносини, які регулюються главою 61 Цивільного кодексу України «Підряд».

У відповідності до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України: за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 838 Цивільного кодексу України: підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи; у цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обовязку.

Частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України визначено, що: у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 844 Цивільного кодексу України: ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі; якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що: строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положенням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України закріплено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Із системного аналізу діючого законодавства в площинні існування реальних відносин між Позивачем та Відповідачем по Договору з врахуванням реального виконання Позивачем своїх зобов'язань по Договору (що підтверджується належними та допустимим доказами), колегія суду зазначає наступне.

Як вбачається з доказів, долучених Позивачем до матеріалів (а саме підписаних та скріплених печаткою Відповідача актів надання послуг) та не заперечується Відповідачем, Позивачем виконані роботи по виготовленню технічної документації щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Вінницької області, які перебувають у державній власності, на суму 880 077 грн. 88 кп.. Дане опосередковано підтверджує факт прийняття Відповідачем виконаних робіт без будь-яких зауважень, застережень щодо якості таких робіт та виникнення у Відповідача обов'язку щодо оплати таких прийнятих по Договору робіт.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що між Відповідачем та Третьою особою були підписані акти наданих послуг на підставі Договору № 107/1 від 26 вересня 2013 року (щодо надання послуг згідно календарного плану по всіх етапах робіт; том 1, а.с. 173-182), а саме: акт № 202 від 9 грудня 2013 року на суму 378 466 грн. 29 коп.; акт № 2/3 від 18 грудня 2013 року на суму 461 615 грн. 63 коп.; акт № 229 від 24 грудня 2013 року на суму 22 334 грн. 69 коп.; акт № 230 від 24 грудня 2013 року на суму 60 382 грн. 83 коп., а всього на суму 922 799 грн. 44 коп..

Водночас, суд констатує, що в якості підстави, що унеможливлює оплату робіт Відповідач, у своїх листах неодноразово вказує на відсутність та неперерахування на його рахунок коштів від Третьої особи.

Поряд з тим, колегія суду критично відноситься до такої підстави невиконання зобов'язань як - відсутність коштів чи належного фінансування з огляду на таке.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями

Статтями ж 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи вищенаведене, відсутність бюджетних коштів не слугує підставою для бездіяльності замовника (Відповідача) і в будь-якому разі не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного (грошового) зобов'язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

З огляду на усе вищезазначене, колегія суду критично відносить до посилань Відповідача, висвітлених у апеляційній скарзі відносно невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по Договору з огляду на відсутність фінансування по кошторисним призначенням КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи», на підставі чого Відповідач вважає, що відсутні правові підстави для оплати послуг зі сторони Відповідача на корить Позивача.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи Позивач, на виконання вимог статтей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, довів належним чином існування між сторонами зобов'язань на підставі Договору, та з огляду на підписані Відповідачем актів надання послуг (в сумі 880 077 грн. 88 коп.) довів факт надання Позивачем та приймання Відповідачем об'єму робіт та відповідно виникнення у Відповідача обов'язку оплатити виконані роботи Позивача.

Враховуючи те, що Відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства, не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, з урахуванням усього вищевказаного, згідно статті 193 Господарського кодексу України та статтей 526, 525, 692 Цивільного кодексу України позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 880 077 грн. 88 коп. підлягають до задоволення в повному обсязі. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд - задовольняє позовні вимоги Позивача в цій частині.

Дане було вчинено й місцевим господарським судом, відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін рішення суду в цій частині.

Водночас, крім суми основного боргу Позивач просив суд стягнути з Відповідача 97 697 грн. 45 коп. інфляційних за період з грудня 2013 року по травень 2014 року та 13 201 грн. 17 коп. 3 % річних за шість місяців, зазначаючи при цьому в розрахунку дату виникнення зобов'язань Відповідача - 17 грудня 2013 року, згідно поданого розрахунку (том 1, а.с. 13).

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказано вище у даній судовій постанові, Відповідачем свої зобов'язання по Договору не виконав, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за виконані роботи по Договору в сумі 880 077 грн. 88 коп..

Дослідивши розрахунок річних та інфляційних, доданий Позивачем до позовної заяви (том 1, а.с. 13), з урахуванням умов пункту 4.4 Договору (Відповідач на протязі 7 банківських днів перераховує Позивачу відповідні грошові кошти після підписання акту виконаних робіт) на підставі підписаних та скріплених печаткою Відповідача актів надання послуг, колегія суду зазначає наступне.

Позивачем було визначено 97 697 грн. 45 коп. інфляційних за період з грудня 2013 року по травень 2014 року.

Проте, суд констатує, що з огляду на умови пункту 4.4 Договору, заборгованість за актами прийому-передачі виконаних робіт від 4 грудня 2013 року в сумі 238 411 грн. 28 коп. (з врахуванням 7 банківських днів на оплату) мала б бути сплачена по 11 грудня 2014 року; заборгованість за актами прийому передачі виконаних робіт від 5 грудня 2013 року в сумі 145 723 грн. 16 коп. мала бути сплачена по 12 грудня 2013 року (з урахуванням 7 банківських днів на оплату); заборгованість за актами прийому-передачі від 11 грудня 2013 року в сумі 80 606 грн. 64 коп. мала бути сплачена по 18 грудня 2013 року; заборгованість по актам прийому-передачі від 13 грудня 2013 року в сумі 357 970 грн. 93 коп. мала бути сплачена по 20 грудня 2013 року; заборгованість по акту прийому-передачі від 17 грудня 2013 року в сумі 57 365грн. 87 коп. мала бути сплачена по 24 грудня 2013 року.

Відповідно, з наступних днів після останнього дня для оплати у Позивача виникло право не лише вимагати оплату заборгованості, але й право нараховувати інфляційні та річчні на цю заборгованість.

Відповідно, колегією суду проведено перерахування інфляційних (із застосуванням калькулятора штрафів інформаційно-аналітичної системи "Ліга") з врахуванням пункту 4.4 Договору та рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ за № 62-97 від 3 квітня 1997 року (щодо того, що індекс інфляцій розраховується не на кожну дату місяці, а в середньому на місяць) та періоду встановленого, Позивачем при розрахунку інфляційних (грудень 2013 року - травень 2014 року; а.с. 13), а саме: за період з 2 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року сума боргу 622 545 грн. 72 коп. - 3 112 грн. 73 коп. інфляційне збільшення суми боргу; з 1 січня 2014 року по 30 травня 2014 року сума боргу 880 077 грн. 88 коп. - 92 076 грн. 82 коп. інфляційне збільшення суми боргу (всього 95 189 грн. 55 коп. інфляційних втрат; розрахунок в томі 2 на а.с. 85 ).

Що ж стосується нарахування Позивачем річних в розмірі 13 201 грн. 17 коп., зазначаючи при цьому останню дату виникнення зобов'язання Відповідача - 17 грудня 2013 року , та розраховуючи річні в пункті 1 Розрахунку за шість місяців (а.с. 13), з врахуванням зазначення 17 грудня 2013 року періоду виникнення зобов'язань вбачається період з 17 грудня 2013 року по 16 червня 2014 року, то колегія суду зазначає наступне.

З врахуванням описаних вище в даній судовій постанові періодів виникнення зобов'язань по актах прийому-передачі виконаних робіт, колегією суддів проведено перерахування річних (із застосуванням калькулятора штрафів інформаційно-аналітичної системи "Ліга") та періоду встановленого, Позивачем при розрахунку річних (за шість місяців, із зазначенням дати виникнення зобов'язання - 17 грудня 2013 року; а.с. 13), а саме: за період з 17 грудня 2013 року по 18 грудня 2013 року сума боргу 622 545 грн. 72 коп. - 102 грн. 34 коп. річних; з 19 грудня 2013 року по 20 грудня 2013 року сума боргу 464 741 грн. 08 коп. (з врахуванням попередньо неоплаченої суми боргу по актам) - 76 грн. 40 коп. річних; з 21 грудня 2013 року по 24 грудня 2013 року сума боргу 822 712 грн. 01 коп. - 270 грн. 48 коп. річних; з 25 грудня 2013 року по 16 червня 2014 року сума боргу 880 077 грн. 88 коп. - 12 586 грн. 32 коп. річних (а всього 13 035 грн. 54 коп. річних; розрахунок знаходиться в томі 2, на а.с. 86 ).

При цьому, з огляду на вищезазначені норми діючого законодавства, колегія суду зазначає, що відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суму пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відтак, з урахуванням усього вищевказаного, згідно пункту 4.4 Договору, статті 625 Цивільного кодексу України, колегія суду зазначає, що позовні вимоги Позивача про стягнення інфляційних та річних підлягають частковому задоволенню, а саме: інфляційні в розмірі 95 189 грн. 55 коп., річні в розмірі 13 035 грн. 54 коп.. У задоволенні позовних вимог про стягнення річних в сумі 165 грн. 63 коп. та інфляційних в розмірі 2 507 грн. 09 коп. слід відмовити.

Відповідно приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний господарський суд частково скасовує рішення господарського суду Вінницької області в цій частині (котрим повністю задоволено дані вимоги).

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи - що в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.

З огляду на усе висвітлене вище, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу Відповідача частково, скасовує оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 3 березня 2015 року по справі № 902/1769/14 частково, та з урахуванням усього вищеописаного в даній судовій постанові, частково задовольняє позов в межах, що описано вище у цій постанові. Доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, стосовно стягнення суми заборгованості є безпідставними, спростовані всім вищеописаним в даному судовому рішенні, і до уваги колегією суду не беруться.

Доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі, стосовно стягнення суми заборгованості є безпідставними, спростовані всім вищеописаним в даній судовій постанові, і до уваги колегією суду не беруться.

Судові витрати, у відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою - задоволити частково.

2 Рішення господарського суду Вінницької області від 3 березня 2015 року в справі № 902/1769/14 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" (м.Вінниця, вул.Келецька, 63, код ЄДРПОУ 00692127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Купала" (21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 85, код ЄДРПОУ 23057008) 880 077 грн. 88 коп. - основного боргу, 95 189 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 13 035 грн. 54 коп. три відсотки річних та 19 766 грн . 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення річних в сумі 165 грн. 63 коп. та інфляційних в розмірі 2 507 грн. 09 коп. відмовити.

4. Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ."

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Купала" (21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 85, код ЄДРПОУ 23057008) на користь Державного підприємства "Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" (м.Вінниця, вул.Келецька, 63, код ЄДРПОУ 00692127) 26 грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 902/1769/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.