Постанова

від 14.05.2015 по справі 910/23202/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року Справа № 910/23202/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Інтерфейс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справігосподарського суду м. Києва за позовомЗаступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради доприватного акціонерного товариства "Інтерфейс" провнесення змін до договору за участю представників сторін:

прокуратури: Савицька О.В. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 13.03.2013 №015589),

позивача: Рог О.В. (представник за дов. від 09.04.2015 №225-КР-1114),

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "Інтерфейс" про внесення змін до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та закритим акціонерним товариством "Інтерфейс" 25.06.2004, виклавши його у такій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки", з посиланням на положення ст.121 Конституції України, ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 15, 18, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 626, 631 Цивільного кодексу України, ст.ст. 288, 289 Податкового кодексу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2014 у справі №910/23202/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Інтерфейс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, як зазначається скаржником судом порушено ст.ст. 19, 58 Конституції України, ч.3 ст. 2 ГПК України, неправильно застосовано ст. 288 ПК України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 632, 651, 652 ЦК України, з посиланням на доводи зазначені в касаційній скарзі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між 25.06.2004 Київською міською радою (орендодавець) та ПАТ "Інтерфейс" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:281:0004, площею 9 637 кв.м., по вул. Фрунзе, 82 в Подільському районі м. Києва, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 15.07.2004 за № 85-6-00138 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

Відповідно до витягу з технічної документації № Ю-28317/2004 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.06.2004 №680 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5 212 322,78 грн. (п. 2.2 Договору).

Договір укладено на 50 років (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору річна оренда плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору (п. 4.3 Договору).

Розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше ніж один раз на рік (п. 4.7 Договору).

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем Підпунктом 288.5.1 ст. 288 ПК України (зі змінами, внесеними законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 ПК України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

Відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки та поклав на орендарів, зокрема, закрите акціонерне товариство "Інтерфейс" обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Згідно ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в порядку встановленому ст. 188 ГК України звернувся до ПАТ "Інтерфейс" з листом від 22.04.2013 № 05704-8028 в якому повідомляв про необхідність приведення спірного договору оренди у відповідність до вимог щодо розміру орендної плати, визначеного рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013.

Заступником прокурора Подільського району міста Києва проведено перевірку додержання вимог земельного та податкового законодавства суб'єктами господарювання при використанні земельних ділянок, в результаті якої виявлено порушення умов Договору ПАТ "Інтерфейс", в зв'язку з незгодою останнього вносити зміни до Договору щодо розміру орендної плати, що призводить до порушення інтересів Київської міської ради як розпорядника землями, що належать до власності територіальної громади м. Києва, з огляду на що, керуючись нормами Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ГПК України, заступник прокурора звернувся до суду в межах наданих йому повноважень для захисту інтересів держави в особі Київської міської ради.

За наслідками розгляду позову прокурора, враховуючи, що нормами законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів скасування чи визнання недійсним рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на положення ст. 652 ЦК України, яка передбачає зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, колегія визнає помилковими, оскільки зміна орендної плати за вказаним договором від 25.06.2004, яка являється регульованою ціною, не є істотною зміною обставин у розумінні наведеної норми права.

Згідно з п.1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на порушення господарським судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.111 10 ГПК України, та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого в даному випадку не відбулось.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваному рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі № 910/23202/14 залишити без змін.

Головуючий суддя : Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало