Постанова

від 13.05.2015 по справі 908/5707/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 908/5707/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Водоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 13.01.2015 у справі№908/5707/14 господарського суду Запорізької області за позовомКомунального підприємства "Водоканал" доПриватного підприємства "Форс" про стягнення заборгованості в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Рушинець А.О.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.05.2015 №02-05/289 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.01.2015 у справі №908/5707/14 (суддя Сушко Л.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 (судді: Медуниця О.Є., Ільїн О.В., Шепітько І.І.), відмовлено в задоволенні позову Комунального підприємства "Водоканал" (надалі позивач/скаржник/КП "Водоконал") до Приватного підприємства "Форс" (надалі відповідач/ ПП "Форс") про стягнення 51 788,62 грн. заборгованості.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

12.05.2015 через канцелярію Вищого господарського суду України від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній заперечує проти її задоволення, просить оскаржувані судові акти залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 51 788,62 грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилається на безоблікове водокористування відповідачем, оскільки строк державної повірки приладу обліку марки КВ 1,5 №018326, встановленого згідно з укладеним між позивачем та відповідачем договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації №9123 від 30.04.2009, діяв до першого кварталу 2013 року. В вересні 2013 року позивачем було здійснено перевірку водогосподарської діяльності відповідача, за результатами якої було складено акт технічного обстеження водопроводу, в якому зафіксований факт порушення відповідачем строків здійснення держповірки вказаного приладу, і відповідно, було здійснено розрахунок витрат води відповідно до п. 3.3. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008. Відповідачу був виставлений рахунок на оплату за безоблікове водокористування, який сплачений ним не був, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, встановили, що 30.04.2009 між позивачем та відповідачем був укладений договір №9123 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації (далі договір), відповідно до якого позивач забезпечує відповідачу подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: вул. Кремлівська, 20, офіс-склад (п. 1.1. договору).

Договір укладено строком з 30.04.2009 по 31.12.2012 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладення договору регулюються даним договором.

18.05.2009 представником позивача інженером-інспектором Назаренко Є.Є., в присутності відповідальної особи за технічне перебування водопроводу - директора Катасонова І.П., було проведено технічне обстеження водопроводу та сантехнічного обладнання відповідача, про що складено Акт №169 технічного обстеження водопроводу від 18.05.2009, який підписано представником КП "Водоканал" - Назаренко Є.Є. та представником підприємства - Катасоновим І.П. Згідно з вказаним актом, при обстеженні встановлено, що "Абонент споживає питну воду від мережі ТОВ "Пакіндустрія", по вводу ДУ=32 мм. Раніше ввод холодної води був закритий та опломбований пломбою "ВКЦ-1/НАРЦИС". Пломба збережена. На вводі встановлений водомір типу КВ1,5; №018326; д/п - І 09г. Показники на момент опломбування 00000 м. куб. Водомір у робочому стані, припломбований до труби пломбою з відбитком "Запорожье/А2433"… Пломба здана Абоненту (відповідачу) під розпис. Зрив пломби без письмового дозволу Водоканалу заборонено. Держповірка водоміра дійсна до І кварталу 2013 року.

24.09.2013 представником позивача інспектором Ширина А.В., відповідальною особою за технічне перебування водопроводу Катасоновим І.П., було проведено технічне обстеження водопроводу та сантехнічного обладнання відповідача, про що складено Акт №136 технічного обстеження водопроводу від 24.09.2013, який підписано Шириною А.В. та Катасоновим І.П. Вказаним Актом встановлено, що "Абонент споживає питну воду від мережі ТОВ "Пакіндустрія", по вводу ДУ=32 мм. На вводі встановлений прилад обліку марки КВ-1,5 №018326; д/п - І 09р., п/в 00854м.куб. Прилад раніше опломбовано пломбою "А-2433". Пломба збережена. Обвідна лінія відсутня. Строк держповірки сплинув.

Крім того, позивачем здійснено припис відповідачу щодо необхідності протягом п'яти календарних днів встановити на вводі резервний робочий держповірений прилад обліку. Про виконання припису сповістити письмово позивача.

24.09.2013 позивачем складено акт технічного обстеження водопроводу №137, в якому виконано розрахунок об'єму води за період з 19.06.2013 по 24.07.2013 (тобто за 36 діб) по вводу діаметром 32 мм: 5000,832 м.куб. на підставі п. 3.2.3 договору, п.п. 3.3, 5.14 "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 (надалі Правила).

На підставі акту №137 від 24.09.2013 було складено акт-рахунок №9123/1 від 24.09.2013 на суму 51 788,62 грн., розраховану відповідно до п. 3.3. Правил, який (акт-рахунок) відповідачем оплачений не був.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги є необґрунтованими з тих підстав, що виходячи з аналізу ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також п. 5.14. Правил, законодавець передбачив відповідальність за користування абонентом приладом не за порушення строків подачі абонентом засобів вимірювальної техніки на повірку, а за перевищення тривалості такої повірки понад один місяць, а оскільки, у даному випадку, повірка приладу обліку відповідача тривала з 25.09.2014 по 07.10.2014, то, відповідно, й нараховані позивачем та пред'явлені до стягнення з відповідача грошові кошти за, нібито, безоблікове водокористування, не підлягають стягнення з останнього, у зв'язку з відсутністю порушення законодавства з його боку.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до приписів п.п. 1 та 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 4 5 , частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Вищий господарський суд України вважає, що судами попередніх інстанцій не дотримано вищенаведених норм щодо прийняття судового рішення, з огляду на таке.

Як вірно встановили суди, між сторонами у справі виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного між ними договору №9123 від 30.04.2009, у п. 1.1. якого сторони погодили, що керуються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", діючими "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27 червня 2008 року №190 (далі "Правила користування…"), "Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну власність та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року №37, "Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків" від 20.12.1993 (далі "Правила експлуатації…"), місцевими правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації, "Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів", затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.4. вказаних Правил визначено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати , випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 5.14. Правил усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.

Частиною 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" унормовано, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

В силу ст.ст. 626, 628, 627 ЦК України зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні положення містяться і в п. 1 ст. 180 ГК України.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Виходячи з принципів свободи договору, сторони у п. 3.2.3. договору №9123, узгодили, що "При відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений Водоканалом термін або розміщенні Абонентом водолічильних вузлів чи то їх експлуатації з порушенням "Правил користування…", "Правил експлуатації…" водопостачання Абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єм стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 3.3. та 3.4. "Правил користування…", починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу або водолічильного вузла.

В той же час, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що у п. 5.14. Правил користування, яким, як зазначили суди, законодавець передбачив відповідальність підприємств, організацій та фізичних осіб саме за перевищення тривалості повірки приладу (в даному випадку - водоміру), а не за порушення строків подачі ними засобів вимірювальної техніки на повірку, що має місце в даному випадку, не дали оцінку узгодженому позивачем та відповідачем п. 3.2.3. договору, в якому, як вказувалося вище, сторони передбачили відповідальність, в тому числі, за експлуатацію абонентом (відповідачем) водоміру з порушенням "Правил користування…" та "Правил експлуатації…", та, відповідно, не дослідили чи є, встановлене судами порушення строків подання відповідачем водоміру (приладу) на держповірку, експлуатацією цього приладу з дотриманням вказаних Правил, а відтак, і правомірності даного позову про стягнення з відповідача грошових коштів за безоблікове водокористування, нарахованих відповідно до п.п. 3.3. та 3.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає передчасними висновки суду про безпідставність заявленого позивачем позову.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111 5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін згідно з укладеним між ними договору №9123 і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 13.01.2015 у справі №908/5707/14 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере