Ухвала

від 02.04.2015 по справі 808/7361/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 808/7361/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_1,

представників:

позивача: - ОСОБА_2 (за довіреністю від 09 грудня 2014 року),

позивача: - ОСОБА_3 (за довіреністю від 30 вересня 2013 року),

відповідача: - Бедрик А.І. (за довіреністю від 14 січня 2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року

у справі № 808/7361/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 07 серпня 2013 року № 222/172/НОМЕР_1, скасування податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2013 року № 0002741701/404/Л/08-33-172-16, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57985,50 грн., та № 0002731701 /405/Л/08-33-172-16, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 62544,24 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Токмацька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі клопотання про заміну сторони його правонаступником, в судовому засіданні допущено процесуальне правонаступництво Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Представник Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та його представник заперечують проти вимог апеляційної скарги та просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 01 липня 2013 року № 88, проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 07 серпня 2013 року № 222/172/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення пункту 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 «а» статті 176, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 41696,16 грн.; пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 38657,00 грн.

На підставі акту перевірки від 07 серпня 2013 року Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області винесені податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2013 року № 0002741701/404/Л/08-33-172-16, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 57985,50 грн., в тому числі 38657,00 грн. за основним платежем та 19328,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0002731701 /405/Л/08-33-172-16, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 62544,24 грн., в тому числі 41696,16 грн. за основним платежем та 20848,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки органом державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення планової документальної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу та копію повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Відповідно до пунктів 85.2, 85.7 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказ Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 01 липня 2013 року №88 на проведення планової виїзної документальної перевірки та наказ від 24 липня 2013 року №184 «Про продовження перевірки» фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не вручався та не направлявся поштою.

При цьому, підписи, які містяться на наказі про проведення перевірки від 01 липня 2013 року № 88 та направленні на проведення перевірки належать ОСОБА_5 (колишня дружина позивача, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу № НОМЕР_2 від 14 травня 1996 року). Однак ОСОБА_5 не є законним представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, або особою яка фактично проводить розрахункові операції.

Також встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 надано опис документів, які необхідно надати позивачу до податкового органу для проведення планової документальної перевірки за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, про що свідчить її підпис на зазначеному документі. Оскільки вона має доступ до офісного приміщення позивача, нею були надані запитувані документи частково, при цьому, всі документи вона надати не мала можливості, так як не веде сумісної діяльності з позивачем і не є його законним представником.

Таким чином, не пересвідчившись чи є ОСОБА_5 повноважною особою яка має право отримувати за відсутності платника податків всі документи, підписувати їх, допускати до перевірки та надавати відповідачу під час перевірки всі необхідні первинні документи, податковим органом пред'явлено копію наказу на проведення перевірки та відповідне направлення, а також проведено перевірку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач або його законний представник не були повідомлені належним чином про проведення перевірки, відповідно і були позбавлені права надати всі первинні документи для об'єктивного проведення відповідачем перевірки та складання законних висновків. Відсутність всієї первинної документації призвело до хибних висновків податкового органу під час проведення перевірки.

Крім того, судом встановлено, що акт від 07 серпня 2013 року № 222/172/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки складений з порушенням строків визначених пунктом 86.3 статті 86 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 86.3 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання, у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

Відповідно до наказу про продовження проведення перевірки від 24 липня 2013 року №184 термін проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 продовжено на 5 робочих днів з 25 липня 2013 року по 31 липня 2013 року. Отже, проведення перевірки закінчилося 31 липня 2013 року, при цьому акт про результати проведення перевірки складений, зареєстрований та направлений позивачу 07 серпня 2013 року, а отримано 14 серпня 2013 року.

При цьому, акт перевірки від 07 серпня 2013 року не був підписаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а податковим органом не складений відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови відповідно до вимог пункту 86.3 статті 86 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області порушено процедуру проведення перевірки та оформлення її результатів, що позбавило позивача права на ознайомлення та надання своїх заперечень до акту перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для донарахування позивачу оспорюваної суми податкових зобов'язань став висновок контролюючого органу про неправильне визначення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 доходів та витрат, а також податкового кредиту, а саме: при визначенні валового доходу за 2012 рік позивачем не включено оплату за виконані ним транспортні послуги в сумі 76809,84 грн., що надійшла також протягом 2012 року від контрагентів: товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус Алко», товариства з обмеженою відповідальністю «Агросоюз земля», товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс - Ф», товариства з обмеженою відповідальністю «Віком Транс-ЛТД», фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «АПК - ресурс», що призвело до заниження доходу; при визначенні витрат позивачем неправомірно включено до їх складу витрати з придбання основних засобів (рухомого майна) в розмірі 177916,67 грн. (без ПДВ), тобто витрати з придбання напівпричепів без урахування податку на додану вартість, що призвело до завищення витрат; а також висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 3074,00 грн., через невключення до податкових зобов'язань у 2012 році сум податку на додану вартість з отриманої ним оплати за надані транспортні послуги, таким покупцям як товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерфрахтд ЛТД», товариству з обмеженою відповідальністю «Заммлер Україна», товариству з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод».

Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на загальних умовах шляхом надання послуг з перевезення вантажним автомобільним транспортом згідно ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), виданої головною державною інспекцією на автомобільному транспорті серія НОМЕР_3 від 25 квітня 2007 pоку, яка дійсна до 24 квітня 2012 року.

Щодо заниження валового доходу за рахунок не включення оплати за виконані транспортні послуги в сумі - 76809,84 грн., слід зазначити, що послуги позивачем здійснювались в 2011 році та ці суми включені по першій події до валового доходу, що підтверджується реєстрами виданих накладних та додатком № 5 до відповідних податкових декларацій по податку на додану вартість за 2011 рік. У зв'язку з чим, оподатковувані операції по контрагентам позивача, а саме: товариству з обмеженою відповідальністю «Петрус Алко», товариству з обмеженою відповідальністю «Агросоюз земля», товариству з обмеженою відповідальністю «Агротранс - Ф», товариству з обмеженою відповідальністю «Віком Транс-ЛТД», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, товариству з обмеженою відповідальністю «АПК - ресурс», за виконані транспортні послуги включено до складу податкових зобов'язань у 2011 році по першій події, тобто по даті виконання транспортних послуг, що також підтверджено актом перевірки (а.с. 64).

З матеріалів справи вбачається, що мотивом податкового органу для донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб став висновок про неправомірність включення до складу витрат позивачем витрат на придбання основних засобів (рухомого майна) у постачальника приватного підприємства «ВДВ-АВТО» на суму - 177916,67 грн. (без ПДВ), а саме: напівпричепів марки « 1524 GRASS GS55» та марки « 1524 GRASS GS».

За змістом підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент фіксування позивачем купівлі причепів у податковому обліку) термін «особа» для цілей розділу V цього Кодексу, вживається в такому значенні: фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України, у відповідності до пункту 177.2 якої об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас під господарською діяльністю, за змістом статті 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що норми податкового законодавства України визначають однакові права та обов'язки як для юридичних, так і для фізичних осіб платників податку.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом «б» 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включається амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Основні засоби, відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 14.1.111, 14.1.120 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами. Нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем придбано товар (напівпричепи), які в подальшому використовувались для здійснення власної господарської діяльності шляхом здійснення вантажних перевезень товарів іншим контрагентам та на які нараховувались амортизаційні витрати, що підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, позивачем дотримані законні підстави формування податкового кредиту по податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим