Постанова

від 13.05.2015 по справі 820/1888/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 травня 2015 р. № 820/1888/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Будівельно-комерційна компанія Альтек", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.08.2013 року №0520302203 та №0120302203.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

У судове засідання представник позивача не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, заяв та клопотань до суду не надав. На виконання протокольної ухвали суду жодних доказів до суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст.128 КАС України не прибуття в судове засідання без поважних причин представника сторони чи третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від 05.08.2013 року №0520302203 та №0120302203 є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек" (код ЄДРПОУ 33897761) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404) за грудень 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 05.07.2013 року №2510/2210/33897761.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек":

- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями підприємством завищено витрати за період 4 квартал 2012 року всього у сумі 126541 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 всього у сумі 26574 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), ПП «БКК Альтек» занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 25308,34 грн. за грудень 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки від 05.07.2013 року №2510/2210/33897761 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 05.08.2013 року:

- №0520302203 яким ПП «БКК Альтек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25308,34 грн.;

- №0120302203 яким ПП «БКК Альтек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26574,0 грн.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Тібус» (код ЄДРПОУ 36222404).

Суд зазначає, що між Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області (в якості замовника) та ПП «БКК Альтек» (в якості виконавця) укладено договір підряду №48 від 16.11.2012 року, за умовами якого виконавець надає послуги (роботи) замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані послуги (роботи).

Також, як стверджує позивач, на виконання вказаного договору між ПП «БКК Альтек» (в якості замовника) укладено договір субпідряду з ТОВ «Тібус» (в якості виконавця) від 16.11.2012 року за №48/1-12 з тотожним предметом договору підряду №48 від 16.11.2012 року.

Відповідно до п.9.4 договору підряду №48 жодна із сторін не має права передавати права та обов'язки за цим договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони.

Доказів письмової згоди Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про укладання договору субпідряду до суду позивачем не надано. Таким чином ПП «БКК Альтек» порушив умови укладеного договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором позивачем до матеріалів справи долучені: договірна ціна, локальний кошторис, розрахунки прямих витрат і загальновиробничих витрат, відомість ресурсів, розрахунок, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Договір від 16.11.2012 року за №48/1-12 набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року(п.8.1. договору).

Відповідно до п.1.2 договору найменування послуг (робіт): капітальний ремонт м'якої покрівлі з 1-го під'їзду по 1 повітропровід 3-го під'їзду п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Завод «Бермінводи», 4.

Слід вказати, що у акті приймання виконаних будівельних робіт та довідці про вартість виконаних будівельних робіт вказані роботи такі як, наприклад, демонтаж цементової вирівнюючої стяжки, утеплення покриття легким бетоном, ремонт цеглової кладки стін, капітальний ремонт м'якої покрівлі п'яти поверхового житлового будинку і т. д, тобто визначено значний обсяг робіт та вказаний дуже стислий період часу. До того ж сам акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт датовані 03.12.2012 р.

Крім того, акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт містить підписи підрядника та замовника, але ідентифікувати хто приймав, здавав зазначені роботи не можливо.

Також у розрахунку №1-2, №1-1, №5 взагалі відсутні підписи, П.І.П., посада перевіряючої особи зазначених в ньому витрат.

Відповідно до п.3.2 договору замовник, проводить розрахунки виконавцем після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт.

В порушення безумовної умови договору доказів розрахунків між сторонами договорів позивачем до суду не надано.

Відносно відомостей рахунків до договірної ціни, в якій зазначений перелік будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які були використані під час виконання робіт, є незрозумілим чи ці матеріали належали виконавцю, чи були передані замовником. Слід зазначити, що в договорі взагалі не уточнено за чий рахунок матеріали мають придбаватись та/або чи входить в суму за оплату наданих робіт.

Суд вважає за необхідне зазначити, що представнику позивача було запропоновано надати докази для підтвердження реальності здійснення господарських відносин, але таких доказів надано не було.

Фактично суду не надано жодних доказів збоку позивача по справі щодо виконання ним умов договору. Також жодного економічного обґрунтування укладення досліджуємого договору позивачем не надано.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, передбачає при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 1 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до п.3 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Позивачем не надано до матеріалів справи жодних належних пояснень, а з доказів які містяться в матеріалах справи не можливо встановити реальність господарської діяльності.

Враховуючи положення Розділу 2 Глави 6 «Докази» КАС України суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставини, які відображені в позовній заяві.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідають ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек" решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек" (код ЄДРПОУ 33897761) суму судового збору в розмірі 1644.30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 травня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко