Ухвала

від 08.09.2015 по справі 820/1888/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р.Справа № 820/1888/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/1888/15

за позовом Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

26.02.2015 року, Приватне підприємство "Будівельно-комерційна компанія Альтек" (далі по тексту - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0520302203 від 05.08.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0120302203 від 05.08.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року та винести постанову про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на передчасність винесення вищевказаної постанови, при неповному з'ясуванні обставин справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) фіксування судового засідання 30.07.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача (код ЄДРПОУ 33897761) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Тібус" (код ЄДРПОУ 36222404) за грудень 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 05.07.2013 року №2510/2210/33897761.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення позивачем:

- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями підприємством завищено витрати за період 4 квартал 2012 року всього у сумі 126541 грн., встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 всього у сумі 26574 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 25308,34 грн. за грудень 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки від 05.07.2013 року №2510/2210/33897761 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 05.08.2013 року:

- №0520302203 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25308,34 грн.;

- №0120302203 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26574,0 грн.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідають ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та спростовуються зібраними доказами по справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі такого.

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Пунктом 200.1. ст.200 ПК України, визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.2 ст.200 ПК України, передбачає при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Тібус" (код ЄДРПОУ 36222404).

Так, між Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області (в якості замовника) та позивачем (в якості виконавця) укладено договір підряду №48 від 16.11.2012 року, за умовами якого виконавець надає послуги (роботи) замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані послуги (роботи).

На виконання вказаного договору між позивачем (в якості замовника) укладено договір субпідряду з ТОВ "Тібус" (в якості виконавця) від 16.11.2012 року за №48/1-12 з тотожним предметом договору підряду №48 від 16.11.2012 року.

Відповідно до п.9.4 договору підряду №48 жодна із сторін не має права передавати права та обов'язки за цим договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони.

Доказів письмової згоди Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області про укладання договору субпідряду позивачем не було надано. Отже, позивачем було порушено умови укладеного договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вищевказаним договором позивачем були долучені: договірна ціна, локальний кошторис, розрахунки прямих витрат і загальновиробничих витрат, відомість ресурсів, розрахунок, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Договір від 16.11.2012 року за №48/1-12 набирав чинності з моменту його підписання та діяв до 31.12.2012 року (п.8.1. договору).

Згідно п.1.2 договору найменування послуг (робіт): капітальний ремонт м'якої покрівлі з 1-го під'їзду по 1 повітропровід 3-го під'їзду п'ятиповерхового житлового будинку за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вул. Завод "Бермінводи", 4.

Колегія суддів зазначає, що у акті приймання виконаних будівельних робіт та довідці про вартість виконаних будівельних робіт вказані роботи такі як, наприклад, демонтаж цементової вирівнюючої стяжки, утеплення покриття легким бетоном, ремонт цеглової кладки стін, капітальний ремонт м'якої покрівлі п'яти поверхового житлового будинку і т. д, тобто визначено значний обсяг робіт та вказаний дуже стислий період часу. До того ж сам акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт датовані 03.12.2012 року.

Крім того, акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт містить підписи підрядника та замовника, але ідентифікувати хто приймав, здавав зазначені роботи не можливо.

Також у розрахунку №1-2, №1-1, №5 відсутні підписи, П.І.П., посада перевіряючої особи зазначених в ньому витрат.

Відповідно до п.3.2 договору замовник, проводить розрахунки виконавцем після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт.

В порушення безумовної умови договору доказів розрахунків між сторонами договорів позивачем не надано.

Щодо відомостей рахунків до договірної ціни, в якій зазначений перелік будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, які були використані під час виконання робіт, є незрозумілим чи ці матеріали належали виконавцю, чи були передані замовником.

Також, в договорі не уточнено за чий рахунок матеріали мають придбаватись та/або чи входить в суму за оплату наданих робіт.

Крім того, позивачем по справі не було надано доказів щодо виконання ним умов договору від 16.11.2012 року за №48/1-12. Також позивачем не було надано економічного обґрунтування укладення досліджуємого договору.

Статтею 86 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, щодо нереальності укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та не можуть вважатися належними та допустимими доказами по справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалені відповідачем податкові повідомлення - рішення №0520302203 від 05.08.2013 року та №0120302203 від 05.08.2013 року є правомірними та обґрунтованими, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року по справі №820/1888/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача по справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будівельно-комерційна компанія Альтек" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2015р. по справі № 820/1888/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді П’янова Я.В. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2015 р.