Рішення

від 07.05.2015 по справі 908/1223/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/50/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2015 Справа № 908/1223/15-г

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79015 АДРЕСА_1)

до відповідача: Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1" (84307 Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 17)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління державного казначейства у м. Краматорську Головного управління державного казначейства України у Донецькій області (84313 Донецька область, м. Краматорськ, пр. Миру, буд. 7А)

про стягнення 400 027 грн. 26 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 81 від 09.02.2015р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів до Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1", Донецька область, м. Краматорськ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державного казначейства у м. Краматорську Головного управління державного казначейства України у Донецькій області, Донецька область, м. Краматорськ про стягнення 388 500 грн. 00 коп. основного боргу, 957 грн. 94 коп. 3 % річних, 10 697 грн. 05 коп. пені.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ

Відповідно до розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р розгляд господарських справ Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 25.02.2015р., справу № 908/1223/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 26.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1223/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/50/15 та призначено судове засідання на 30.03.2015р.

Ухвалою суду від 30.03.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 21.04.2015р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

Ухвалою суду від 21.04.2015р. строк розгляду справи продовжено, згідно ст. 69 ГПК України, до 11.05.2015р., розгляд справи відкладено на 07.05.2015р.

07.05.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1223/15-г.

07.05.2015р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 07.05.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 64 879 грн. 50 коп. втрат від інфляції, 2 171 грн. 34 коп. 3 % річних, 32 506 грн. 26 коп. пені.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач по справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 64 879 грн. 50 коп. втрат від інфляції, 2 171 грн. 34 коп. 3 % річних, 32 506 грн. 26 коп. пені.

Відповідач у судове засідання 07.05.2015р. не з'явився, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку в засідання суду та письмовий відзив, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив у повному обсязі та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник 3-ї особи у судове засідання, відкрите 07.05.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

21.04.2015р. представник 3-ї особи надіслав на електрону адресу господарського суду Запорізької області письмові пояснення, відповідно до яких повідомив суду, що 31.03.2015р. платіжним дорученням № 4 від 27.03.2015р. Комунальною медичною установою "Міська лікарня № 1" через УДКСУ у м. Краматорську Донецької області на користь позивача ФОП ОСОБА_1 було сплачено 388 500 грн. 00 коп. Крім того, просить розглянути справу без участі представника третьої особи.

Клопотання 3-ї особи прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 07.05.2015р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 27.11.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (учасник) та Комунальною медичною установою "Міська лікарня № 1" (замовник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 176.

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язується у 2014р. поставити замовникові товар: інструменти та прилади терапевтичні; приладдя, протези та ортопедичні пристрої, (Апарат штучної вентиляції легенів «Оберіг» - 3020В), код згідно ДК 016-2010 -32.50.2, а замовник прийняти і оплатити товар на умовах договору. Кількість товару 3 одиниці.

Згідно п. 3.1 договору його ціна складає 388 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.4 договору приймання-передача товару оформляється видатковою накладною учасника (в двох екземплярах), яка підписується матеріально-відповідальною особою учасника і замовника, на ту кількість товару, яка відповідає вимогам договору.

Додатком до договору про закупівлю товару за державні кошти № 176 від 27.11.2014р. - Специфікація, підтверджується, що вартість товару за договором становить 388 500 грн. 00 коп.

Відповідно до актів про введення в експлуатацію (пуско-налагоджувальних робіт) від 22 грудня 2014р. було проведено розпаковку, зборку та налагодження апарата штучної вентиляції легень «Оберіг» - 3020В зав. № 140340, апарата штучної вентиляції легень «Оберіг» - 3020В зав. № 140341, апарата штучної вентиляції легень «Оберіг» - 3020В зав. № 140332. Проведено навчання персоналу. Апарати випробувано, перевірено згідно ТУ, повністю укомплектовано та експлуатація даних апаратів дозволяється.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 та 4.4 договору, розрахунок за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок учасника, наведених в реквізитах учасника, на підставі видаткової накладної. Оплата здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дати прийняття замовником товару відповідно до видаткової накладної. Оплата проводиться відповідно до кошторисних призначень.

22 грудня 2014р. позивач та відповідач підписали накладну № Н-176 , відповідно до якої товар був поставлений у точній відповідності з Додатком до договору про закупівлю товару за державні кошти № 176 від 27.11.2014р. - Специфікація.

Відповідно до актів про введення в експлуатацію (пуско-налагоджувальних робіт) від 22.12.2014р. замовник не має претензій та зауважень щодо обсягів та якості товару, поставленого учасником.

Отже, згідно умов договору, замовник повинен був оплатити повну вартість поставленого товару не пізніше 21 січня 2015 року.

Комунальна медична установа «Міська лікарня № 1» не здійснила оплати за поставлений товар, чим порушила умови договору щодо оплати поставленого товару.

23.01.2015р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до Головного лікаря Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» з вимогою, щодо сплати суми заборгованості з метою запобігання застосування штрафних санкцій (п. 7.3 договору), витрат понесених на сплату судового збору, витрат на правову допомогу.

03.02.2015р. Комунальна медична установа «Міська лікарня № 1» надіслала відповідь на вимогу ФОП ОСОБА_1, де зазначила, що до Держказначейства м. Краматорськ бухгалтерією Комунальної медичної установи «Міська лікарня № 1» 23.12.2014р. був направлений рахунок (накладна № Н-176 від 22 грудня 2014р.) на сплату за переданий товар на загальну суму 388 500 грн.

Під час розгляду справи було встановлено, що сума основного боргу у розмірі 388 500 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 31.03.2015р.

Сума втрат від інфляції у розмірі 64 879 грн. 50 коп., 3 % річних у розмірі 2 171 грн. 34 коп. та сума пені у розмірі 32 506 грн. 26 коп. залишилися відповідачем не сплаченими.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні витрати.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою програмного комплексу "Законодавство", господарський суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 171 грн. 34 коп. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не вірно розраховано суму інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат, здійсненого господарським судом за допомогою програмного комплексу "Законодавство", стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 64 772 грн. 27 коп.

В частині стягнення 107 грн. 23 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 32 506 грн. 26 коп. пені.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань за цим договором щодо оплати товару замовник сплачує учаснику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день затримки.

Сума пені з 20 березня 2015р. до 30 березня 2015р. збільшилася на 7 024 грн. 93 коп. і за період з 22 січня 2015 року по 30 березня 2015р. становить 32 506 грн. 26 коп.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 176 від 27.11.2014р. у розмірі 32 506 грн. 26 коп. не суперечить нормам діючого законодавства України та підлягає стягненню саме у цій сумі.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача по справі 64 772 грн. 27 коп. втрат від інфляції, 2 171 грн. 34 коп. 3 % річних, 32 506 грн. 26 коп. пені.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

На підставі статті 85 ГПК України - 07.05.2015 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Позов позивачем подано до господарського суду Запорізької області 25 лютого 2015 року, сума основного боргу 388 500грн.00коп. відповідачем сплачена 31 березня 2015р. після подачі позову до суду.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів до Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1", м. Краматорськ, Донецька область задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної медичної установи "Міська лікарня № 1" (84307 Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 17, код ЄДРПОУ 01990826) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79015 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 64 772 (шістдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 27 коп. втрат від інфляції, 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одна) грн. 34 коп. 3 % річних, 32 506 (тридцять дві тисячі п'ятсот шість) грн. 26 коп. пені, 9 758 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 13.05.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.